Фінанси – Лондар С. Л. – 9.6. Оподаткування доходів фізичних осіб
Не менш важливе значення при оподаткуванні підприємницької діяльності відіграє оподаткування доходів найманих працівників, які працюють на підприємствах.
Прибутковий податок застосовується у всіх країнах світу. Вперше цей податок було введено в Великобританії в 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, але з 1842 року прибутковий податок остаточно утвердився в англійській податковій практиці.
Прибутковий податок з громадян в СРСР був уведений Декретом від 16 листопада 1922 р. в поєднанні з майновим податком, і в 1924 р. перетворений у прибутковий податок. Податок вираховувався по ставках, диференційованих по групах платників і сумах доходу. Максимальна ставка із заробітної плати робітників і службовців, тобто для першої групи платників – 13 % (при заробітній платі 100 крб в місяць). Неоподатковуваний прибутковим податком мінімум – 60 крб (для деяких районів – 70 крб) в місяць. З 1973 р. ставки прибуткового податку були знижені. Ставка прибуткового податку з робітників і службовців, які працювали у колгоспах, якщо їхня заробітна плата перевищувала 60 крб у місяць, в середньому на одного колгоспника становила 8 %.
В Україні майже до кінця 80-х років прибутковий податок із громадян стягувався за комбінованою шкалою, хоча офіційна ставка оподаткування визначалась як пропорційна (13 %), насправді існувала прогресивно-регресивна шкала оподаткування. Так, з одного крб, який перевищував неоподатковуваний мінімум, утримувалось 25 коп., тобто ставка становила 25 %, потім вона поступово зменшувалась до 12 % і підвищувалась до 13 %.
З 1990 р. почала діяти регресивно-прогресивна шкала ставок податку, коли із суми доходів від 100 до 150 крб податок дорівнював 29 коп. з кожного крб, тобто 29 %, а для доходу, який перевищував 150 крб, застосовувалася прогресивна шкала з розміром ставок від 13 до 60 % залежно від величини доходів.
Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні в 1991-1993 pp. була постійна зміна інтервалів і ставок прогресивного оподаткування. У 1993 р. у сфері прибуткового оподаткування сталося кілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято “неоподатковуваний мінімум”, який може встановлюватись у розмірі однієї або кількох мінімальних заробітних плат. По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки провадяться для робітників і службовців за місячним доходом, а після закінчення року складається перерахунок, який включає як доходи за основним місцем роботи, так і інші доходи. Необхідність такого порядку пов’язана з тим, що доходи в умовах ринкових відносин можуть суттєво коливатися протягом року. Крім того, можуть здійснюватися значні разові виплати. Річне обчислення доходів нівелює коливання і вирівнює рівень оподаткування. По-третє, була встановлена єдина ставка оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи – 20 %.
Ставки оподаткування протягом 1993 року змінювались неодноразово, однак розміри ставок ще не характеризують жорсткість шкали оподаткування, важливо тс, які інтервали встановлено, а відтак як стрімко і до якого рівня зростає прогресія оподаткування. При відносній шкалі досить суттєву роль відіграє показник мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного доходу, чим менші вони від вартості мінімального споживчого кошика, тим жорсткіший режим оподаткування.
Протягом тривалого періоду податок на доходи фізичних осіб обчислювався за прогресивною шкалою від 10 до 40 % (10, 15, 20, 30,40 %), причому максимальна ставка 40 % застосовувалась до сум понад 1700 грн, при невиправдано низькому неоподатковуваному мінімуму в розмірі 17 грн.
Історичний аспект розвитку прибуткового оподаткування в Україні доводить, що шкала оподаткування до 1 січня 2004 року залишалась доволі жорсткою, оскільки розмір неоподатковуваного податком мінімуму був в десять разів нижче мінімальної заробітної плати, а розмір прожиткового мінімуму в 20 разів перевищував неоподатковуваний. Важливим кроком реформування оподаткування доходів фізичних осіб є прийняття Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Особливістю даного законодавчого акта є встановлення єдиної ставки податку для всіх доходів, отриманих громадянином – 13 % – до 31 грудня 2006 року і 15 % – з 1 січня 2007 року.
Відповідно до нового Закону податок із доходів фізичних осіб – це плата фізичної особи за послуги, які надаються її територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу, або розташовану особу, яка виплачує оподатковувані доходи.
Відповідно до даного законодавчого акту змінилася не лише ставка податку, а й об’єкт оподаткування. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
До сукупного оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, отримані працівником у грошовій і натуральній формі. До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного доходу належать: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані платнику податку згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору;
– доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності;
– доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої виплати за надання права на користування або розпорядження іншими особами нематеріальним активом;
– сума подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;
Доходи від операцій з майном і від надання його в оренду або суборенду у встановлених розмірах;
– вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми зниження вартості товарів, які перевищують звичайну ціну, крім тих, що отримані на лікування, поховання;
Дохід у вигляді неустойок, штрафів або пені, фактично отриманий платником податку як відшкодування матеріального або нематеріального збитку, крім сум, що спрямовуються на пряме відшкодування збитків, що зазнав платник податку;
– дохід у вигляді відсотків, дивідендів і роялті, виграшів, призів, крім тих, що не оподатковуються;
– інші види доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, передбаченого Законом про податок з доходів фізичних осіб.
Також кардинально новим у даному законодавчому акті є введення поняття “податкова соціальна пільга” замість терміна “неоподатковуваний мінімум доходів громадян”. Законом передбачено, що пільга застосовується до доходу, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та заокругленої до найближчих 10 гривень.
Наприклад, прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2008 року становив 568 гри, відповідно розмір місячного доходу (межа) щодо надання податкової соціальної пільги: 568х 1,4 = 795,2 гри, заокруглюємо до 10 = 800 грн.
Перелік осіб, які мають право на податкову соціальну пільгу, регламентується податковим законодавством.
Принципово новою й позитивною новацією даного законодавчого акту є можливість зменшувати свій оподатковуваний дохід на суму податкового кредиту.
Законом визначені й інші доходи, що підлягають оподаткуванню, відмінні від тих, що оподатковувались до 1 січня 2004 року. Даним законодавчим актом передбачено оподаткування процентів по депозитах за ставкою 5 % від об’єкта оподаткування.
Щодо оподаткування операції з продажу нерухомого майна, то ставка податку змінюється залежно від того, коли платник податку набув права власності на об’єкт продажу. Якщо майно перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності цим Законом, то ставка податку становить не більше 5 % від об’єкта оподаткування. Прибуток, одержаний платником податку від продажу об’єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності цим Законом, оподатковується за загальною ставкою від об’єкта оподаткування. Зазначений прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, одержаним внаслідок продажу такого об’єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання.
Особливістю даного законодавчого акту є те, що положення, які стосуються оподаткування банківських відсотків, об’єктів нерухомості, віднесення до складу податкового кредиту витрат, пов’язаних з придбанням ліків ще не набрали чинності.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)