Економіка праці та соціально-трудові відносини – Гриньова B. M. – 5.3. Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб’єктів соціального партнерства
Ефективність збалансування та реалізації інтересів суб’єктів соціально-трудового партнерства багато в чому залежить від характеристик соціальної структури суспільства, основними з яких є такі:
– ступінь (кількісно-якісні характеристики) соціальної та економічної нерівності між членами суспільства;
– рівень соціальної мобільності в суспільстві, можливості переходу людини до іншої соціальної групи, наближення суспільства до ідеалу “однакових можливостей”, “рівних стартових умов”;
– можливості динамічної рівноваги між різними складовими соціальної структури;
– оптимальність кількісно-якісних пропорцій структури суспільства, необхідних для прогресивного розвитку економіки й поширення процесів демократизації, можуть стати однаковими, але необхідно їх поєднати, забезпечити певний баланс їх реалізації.
Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним фактором формування громадянського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі своїми специфічними інтересами створюють організації, через які утворюють стійку соціальну спільноту, що забезпечує щільну та політичну стабільність у суспільстві. Соціальне партнерство уособлює відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої особи, групи, класу й утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства як основу оптимальної реалізації прав й інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів.
Система соціального партнерства має цілком визначене суспільне призначення: створення і діяльність певних органів, упровадження в життя гуманістичних ідей та принципів регулювання соціально-трудових і пов’язаних з ними економічних та політичних відносин, розробку, прийняття і реалізацію конкретних взаємовигідних рішень. Суспільне призначення соціального партнерства полягає також і в практичному втіленні узгодженої соціально орієнтованої політики, у сприянні врегулюванню соціальних конфліктів, подоланню кризових явищ, у кінцевому підсумку зростанню якості життя громадян країни в найширшому розумінні.
Для успішного виконання своїх суспільних функцій система соціального партнерства повинна включати такі елементи:
– сукупність постійних і тимчасових дво-, три – і багатосторонніх органів, що формуються представниками різних груп, прошарків, класів (у випадку соціально-трудового партнерства – найманих працівників та роботодавців), а також виконавчої влади, і взаємодіють на різних рівнях регулювання соціально-економічних відносин (національному, регіональному, галузевому, рівні підприємств та їхніх підрозділів);
– сукупність спільних документів (колективних договорів, угод, рішень, ухвал тощо), які схвалюються цими органами на основі взаємних консультацій, переговорів між зацікавленими сторонами і приймаються ними до виконання;
– відповідні традиції, форми взаємодії, співвідношення вказаних органів і порядок, послідовність розробки й виконання, пріоритетність документів, які ними приймаються.
При забезпеченні оптимального збалансування інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин необхідно враховувати, що умови формування й розвитку системи соціального партнерства в Україні суттєво відрізняються від умов у інших країнах такими особливостями:
– Україна тривалий час була охоплена глибокою і гострою соціально-економічною кризою, яка вразила не лише економіку, а и усі соціальні та політичні інститути одночасно, що призводить до значних перешкод щодо стабілізації економічних процесів.
– ринкові відносини й інститути як необхідна умова широкого розвитку соціального партнерства лише формується в нашій країні. Соціальна орієнтація ринкової економіки є скоріше декларацією, ніж фактом;
(2 votes, average: 2,50 out of 5)