Економіка праці та соціально-трудові відносини – Грішнова О. А. – Розділ IV. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ
Глава 8. Система соціально-трудових відносин
Глава 9. Соціальне партнерство
Глава 10. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства
Глава 11. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин
Глава 8. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
8.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи.
8.2. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.
8.3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях.
8.4. Принципи і типи соціально-трудових відносин.
8.5. Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин.
Резюме.
Терміни і поняття.
Запитання та завдання для індивідуальної роботи.
Література для поглибленого вивчення теми.
Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, “серцевиною” усього комплексу суспільних відносин, оскільки саме від їх характеру та досконалості безпосередньо залежать якість трудового життя, соціальна злагода у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес. За рівнем розвитку соціально-трудових відносин можна судити про міру соціалізації відносин між працею та капіталом, рівень демократизації суспільства і соціальної орієнтованості економічної системи, досконалість суспільного буття загалом. Наукові теорії, спрямовані на формування справді партнерських, ефективних соціально-трудових відносин і конструктивна практична діяльність розвинутих країн у цій галузі стали одним з найвагоміших досягнень світової цивілізації.
Під час вивчення матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб зрозуміти сутність і значення соціально-трудових відносин, ідентифікувати їх сторони і суб’єкти, уяснити зміст предмета соціально-трудових відносин на всіх рівнях, з’ясувати принципи і типи соціально-трудових відносин, сутність поняття висока якість трудового життя як мети і критерію досконалості відносин у сфері праці.
8.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи
Проблема створення нової концепції соціально-трудових відносин для України має об’єктивні й суб’єктивні причини, які в реальному житті тісно переплетені. Об’єктивною базою для розробки положень про соціальне партнерство і тристороннє співробітництво є трансформація нашого суспільно-економічного життя на ринкових засадах, поява нових суб’єктів соціально-трудових відносин, а також негативні наслідки тривалої економічної кризи. Суб’єктивні причини поширення цієї концепції – прагнення соціальної злагоди в суспільстві, європейський вибір нашої країни, міжнародні стандарти.
Категорія соціально-трудові відносини, на відміну від категорій виробничі відносини і трудові відносини у їх традиційному розумінні, які пронизані ідеєю класової боротьби, відображає нову соціальну реальність й іншу ідеологію – ідеологію соціальної злагоди і суспільного розвитку на основі високої ефективності виробництва.
Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб’єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодав чої і виконавчої влади), які пов’язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.
Ці відносини охоплюють широке коло питань – від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, пов’язаних з колективними та індивідуальними переговорами, укладанням договорів і угод, визначенням умов праці, розмірів її оплати, вирішенням трудових конфліктів, участю працівників в управлінні виробництвом тощо.
Соціально-трудові відносини мають об’єктивний характер, оскільки вони не залежать від волі й бажання окремої людини, тобто це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин. Разом з тим, соціально-трудові відносини, безумовно, суб’єктивовані, оскільки вони відображають суб’єктивно визначені наміри і дії учасників цих відносин, сформовані з усвідомленням взаємної залежності.
Соціально-трудові відносини в сучасному розумінні їх сутності й змісту є сферою не класового протистояння, а взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між покупцями й продавцями трудових послуг на ринку праці за участю держави. Соціально-трудові відносини пройшли у своєму розвитку чотири стадії.
– Ранньокапіталістична, що характеризується повною незахищеністю працівника від свавілля роботодавця.
– Конфронтаційна, однією з основних ознак якої є організований страйковий рух.
– Стадія змагального співробітництва, для якої характерні динамічний паритет сторін, розуміння їх взаємозалежності.
– Стадія соціального партнерства, що характеризується орієнтацією на забезпечення оптимального балансу в реалізації інтересів сторін.
Головними гарантами трудових відносин у країнах з соціально орієнтованою ринковою економікою стали профспілкові свободи й колективні переговори, становлення й розвиток яких проходили в умовах гострої класової боротьби на початку XX ст. Свобода асоціації й право трудящих на організацію створили законну основу для ведення колективних переговорів між організаціями трудящих і підприємцями. –
На стан трудових відносин активно впливають такі чинники, як структурні зміни в економіці, соціальна політика уряду, науково-технічний прогрес, професійно-кваліфікаційні зміни в робочій силі, темпи економічного розвитку, інфляція, гнучкість ринку праці, активність колективних переговорів, ефективність зайнятості, зокрема в державному секторі, тощо.
Трудові відносини на Заході вважаються “здоровими” або “справедливими”, якщо між профспілками і підприємцями досягнуто взаєморозуміння й продуктивного співробітництва, тобто соціальна злагода в сучасному розумінні. Якщо профспілки й підприємці досягають компромісу у встановленні умов праці та наймання працівників, держава здебільшого не втручається в трудові відносини. Але за умови виникнення напруженості в економіці в результаті внутрішніх чи зовнішніх чинників, держава в особі зацікавлених міністерств, уряду і навіть парламенту може втручатися в трудові відносини під приводом дотримання загальнонаціональних інтересів. Тобто, в контексті західної ідеології, втручання держави в трудові відносини суперечить принципам вільного діалогу соціальних партнерів в умовах ринкової економіки, але за певних умов допускається в формі консультацій представників трьох зацікавлених сторін: трудящих, підприємців і держави.
Соціально-трудові відносини як система виявляються у двох формах: 1) фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об’єктивному і суб’єктивному рівнях і 2) соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інстйтуціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях.
Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими (рис. 8.1):
– сторони соціально-трудових відносин;
– суб’єкти соціально-трудових відносин;
– механізм соціально-трудових відносин;
– рівні соціально-трудових відносин;
– предмет соціально-трудових відносин;
– принципи соціально-трудових відносин;
– типи соціально-трудових відносин.
Створення в Україні нової системи соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці, має передбачати на забезпечення свободи і прав людини (як найманого працівника, так і роботодавця); людський розвиток; розширене відтворення робочої сили; інтелектуалізацію праці; стабільність і ефективність зайнятості; захист національного ринку праці; гідну працю; належний соціальний захист і соціальне забезпечення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)