Економічний аналіз – Мних Є. В. – 5.3. Оперативний моніторинг і діагностика діяльності суб’єктів господарювання

Оперативний економічний аналіз є особливим видом комплексного економічного аналізу, що спирається на специфічний інструментарій та відмінний алгоритм аналітичних досліджень. Його специфіка випливає не тільки з особливостей предмета та об’єктів, а й з іншого змісту методики та організації аналізу. Метод оперативного аналізу виступає як комплекс методичних засобів і прийомів, що забезпечують своєчасне виявлення на кожному ієрархічному рівні управління відхилення господарських процесів від заданих параметрів та оперативного дослідження причинно-наслідкових зв’язків виявлених відхилень для забезпечення кількісної і якісної оцінки змін, що відбулися. Особливістю методу оперативного аналізу є використання такої сукупності прийомів та інструментів, які б забезпечували швидкість отримання не тільки результативних показників, а й повної аналітичної інформації про алгоритм причинно-наслідкових зв’язків їх зміни. Необхідна швидкість не є обмежена часовим параметром, а орієнтується насамперед на тривалість певного управлінського циклу в кожному центрі відповідальності, тобто часового інтервалу, що задається системою оперативного управління. Своєчасність є визначальним чинником специфічних рис оперативного аналізу, насамперед щодо повноти вхідної інформації для аналізу, її якості і репрезентативності для обробки з використанням сучасних програмних продуктів та інформаційних систем і технологій, можливостей формування вихідної аналітичної інформації під заданий ключ. З погляду оперативного управління важливіше своєчасно отримати аналітичну інформацію про очікувані зміни, навіть з певною ймовірністю, ніж абсолютно точні дані, які можна отримати за межами періоду оперативного впливу. Найчастіше у практиці господарювання періодом оперативного управління є робоча зміна, день (доба), тиждень і місяць. Проте у кожному конкретному випадку часовий інтервал оперативного аналізу може бути різним залежно від особливостей, керованих ресурсів, їх динамічності, продуктивності керуючої системи, організаційних можливостей збирання, передання та обробки інформації за визначеними програмами. Ефективність оперативного аналізу повністю залежить від можливості його проведення під час здійснення господарських операцій, у реальному часовому вимірі, коли дієвість оперативного управління є актуальною. Актуальність оперативного аналізу буде досягатися за умов, коли він забезпечуватиме своєчасну реакцію системи управління на відхилення керованих процесів від заданих регламентів та на зміну кон’юнктури зовнішнього економічного середовища.

За таких обставин найбільш дієвими залишаються такі функції оперативного економічного аналізу, як моніторинг і діагностика. Оперативний моніторинг слід розглядати як процес постійного спостереження, збирання та обробки інформації про стан об’єкта (процесу, явища, системи) з метою виявлення закономірностей його зміни і розвитку чи відповідності заданим параметрам. Його можна кваліфікувати як цілеспрямовану діяльність, що включає перманентне спостереження, аналіз, оцінку і прогноз стану об’єкта.

Економічний аналіз є доцільним за таких обставин:

– дає змогу своєчасно виявити відхилення від заданих параметрів поведінки економічного об’єкта і встановити тенденції або закономірності позитивних та негативних змін;

– дає можливість напрацювати систему захисту та попередження у розгортанні негативних економічних проявів, що може призвести до кризи;

– передбачає тривале перманентне спостереження упродовж кількох місяців і навіть років.

Тільки коли закономірності виявлені, можливий їх аналіз.

Таким чином, оперативний економічний моніторинг слід розглядати як систему постійного спостереження і реагування на зміну поведінки економічної системи у її внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язках і взаємозумовленості становлення та розвитку. Спостереження ведуться за інформаційними ресурсами, які оперативно визначають її кількісні та якісні параметри, що дає можливість дієво реагувати на рівень адаптації цієї системи. Зважаючи на схильність будь-якої системи до самоорганізації, можливе здійснення за допомогою оперативного моніторингу оцінки очікуваних якісних наслідків (погіршення чи покращення) економіки певного об’єкта. Наприклад, такі висновки можна зробити після моніторингу цін на товари, сировину, матеріали, тарифів на послуги, курсів валют, дохідності акцій тощо. Тривалий оперативний моніторинг може встановити характер корельованості системних або часткових змін параметрів керованого об’єкта і визначити систему захисту від негативних наслідків цих змін та зменшення ризику прийняття тактичних управлінських рішень. При оперативному управлінні за аналогами чи за еталоном результат моніторингу може бути достатнім під час формування вихідної інформації оперативного аналізу.

Діагностика є етапом дослідження проблемної ситуації функціонування будь-якого об’єкта на основі проведеного моніторингу. Вона спрямована, як правило, на дослідження причинно-наслідкових зв’язків у виникненні певної проблеми та формуванні узагальнюючого висновку стосовно її подолання. Таким чином, економічна діагностика передбачає характеристику стану економічних об’єктів за умов недостатньої інформації з метою виявлення проблем їх розвитку та способів подолання цих проблем. За такими ознаками оперативна економічна діагностика є найбільш дієвим елементом дослідження у системі оперативного економічного аналізу, оскільки дає змогу своєчасно визначити параметри економічних проблем і адекватно реагувати. Завдяки цьому проблема може не перерости у кризу, а рецепт її розв’язання формує “банк” аналогів у прийнятті оперативних управлінських рішень.

З огляду на часову та інформаційну обмеженість, за допомогою оперативної діагностики не можна досягти комплексності або системності досліджень. Тому найбільш поширеним є методичний інструментарій: порівняння, групування балансових узагальнень, індексів, середніх величин, елімінування та графічного зображення.

Моніторинг і діагностика у системі оперативного економічного аналізу подані на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Моніторинг і діагностика в системі оперативного економічного аналізу

Особливості моніторингу і діагностики в оперативному управлінні визначаються такими обставинами:

– специфікою об’єктів управління;

– особливостями організації систем управління;

– обумовленістю моделі оперативного аналізу в заданому центрі відповідальності.

За першою обставиною визначальним є часовий вимір управлінського циклу, чутливість до дії зовнішніх факторів, можливість формування оперативної вхідної інформації аналізу з погляду окремих господарських операцій виробництва, постачання, менеджменту тощо. Адаптованість моніторингу і діагностики визначається відносно стійких внутрішніх зв’язків і опосередкувань об’єкта управління, в яких відображаються конкретні процеси виробництва і реалізації продукції, логістичні та інформаційні потоки у кожній ланці суб’єкта господарювання. За другою обставиною на характер моніторингу і діагностики впливають цільове спрямування і функціональне призначення систем управління, визначена концепція функцій оперативного менеджменту (обліку, контролю, планування, нормування), у взаємозв’язку з якими реалізуються функції моніторингу і діагностики. За третьою обставиною головним є ступінь глибини аналітичного дослідження, складність обраної методики та функціональні можливості організаційних систем моніторингу і діагностики.

Для налагодження та забезпечення дієвості цих функцій оперативного аналізу необхідно чітко визначити:

– перелік об’єктів моніторингу і діагностики на різних ієрархічних рівнях виробничо-фінансового менеджменту;

– зміст і структуру інформаційних ресурсів, особливо не стандартизованих;

– час необхідний для збирання, систематизації за відповідними регламентами;

– способи і прийоми отримання результатних аналітичних показників;

– характер використання оперативної аналітичної інформації.

На основі цього можуть бути розроблені внутрішні стандарти (типові положення) оперативного економічного аналізу. Внутрішні стандарти розглядаються як алгоритми методики оперативного моніторингу і діагностики стосовно основних напрямків аналітичних досліджень, які визначені його моделлю (див. рис. 5.2, с. 262). Дієвість і точність оперативного моніторингу та діагностики визначаються насамперед повнотою і якістю інформаційної бази та можливостями організаційної системи щодо обробки інформації за аналітичними алгоритмами.

Оперативний моніторинг і діагностика фінансового стану визначаються за його основними об’єктами:

– оцінка зміни залишків оборотних активів;

– стан розрахунків (за дебіторами і кредиторами);

– аналіз руху грошових потоків та платоспроможності.

Фінансовий стан будь-якого суб’єкта господарювання залежить від стійкого контролю наявності і раціонального використання оборотних активів, насамперед вкладених у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію та розрахунки. Для цього треба налагодити оперативний облік та аналіз руху оборотних активів і їх відхилення від розрахункового нормативу.

Провідне місце займає оперативний аналіз стану виробничих запасів, який здійснюється для всіх видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, закуплених напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Такий аналіз передбачає оцінку відхилень виробничих запасів тощо, визначеного нормативу за день, п’ятиденку, місяць. За даними складського обліку можна побудувати аналітичну відомість (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Оперативна аналітична відомість зміни виробничих запасів щодо нормативу

За даними аналітичної відомості можна оцінити зміну обсягу запасу, його наближення до критичної межі та зростання понаднормативних залишків, а також контролювати ритмічність ресурсозабезпечення. За умов ефективного використання ЕОМ такий аналіз можна проводити для всіх виробничих підрозділів підприємств.

Наступний етап оперативного моніторингу і діагностики стану використання оборотних активів – аналіз незавершеного виробництва. Його проводять на основі визначених нормативів для всього підприємства і для його виробничих підрозділів. Розраховуючи відхилення фактичної вартості незавершеного виробництва від виявленого нормативу, оцінюють вплив окремих факторів. Основними з них є: відхилення обсягу продукції, неповне або некомплексне забезпечення напівфабрикатами і виробами, порушення договірної дисципліни за строками, обсягом і якістю поставок. Особлива роль належить оперативному аналізу оборотних засобів, вкладених у готову продукцію. Як і для інших видів оборотних активів, для готової продукції визначають норматив. Тому головним завданням аналізу є оперативний контроль за відповідністю фактичних залишків нормативу, виявлення відхилень і причин їх виникнення. Для цього можна використовувати товарний баланс, який складають щоденно.

Інформаційною базою проведення оперативного моніторингу і діагностики залишків готової продукції є розроблений, враховуючи умови договорів поставок, календарний графік відвантаження продукції. На підставі щоденного обліку фактичного відвантаження продукції і складеного календарного графіка розробляють оперативну аналітичну відомість про відхилення у відвантаженні продукції, зміну її залишків, відповідність визначеному нормативу. Таку відомість можна скласти за зразком табл. 5.3.

Оперативна аналітична відомість використовується для з’ясування причин відхилень, оцінки очікуваних результатів реалізації продукції та дотримання нормативу оборотних засобів, вкладених у готову продукцію. Використання оборотних засобів можна поліпшити, якщо прискорити виписку рахунків на відвантажену продукцію і передачу в банк платіжних документів. Для своєчасного попередження порушень платіжної

Таблиця 5.3. Оперативна аналітична відомість відхилень відвантаження готової продукції

Дисципліни необхідно вести оперативний облік та аналіз надходження виторгу. Зіставляючи фактичний виторг з тією сумою, яка повинна надійти на розрахунковий рахунок, виявляють суму відхилень, причини порушення строків оплати або відмови від оплати.

Здійснюючи оперативний аналіз стану оборотних активів, необхідно зважати на засоби, вкладені в розрахунки, особливо в дебіторську заборгованість. Потрібно постійно оцінювати характер дебіторської заборгованості, час і причини її утворення для того, щоб своєчасно вживати заходи для її погашення. Так само пріоритетним для будь-якого підприємства є контроль погашення короткострокових зобов’язань за короткостроковими кредитами і поточної кредиторської заборгованості. Такі аналітичні оцінки допомагають своєчасно попередити можливість потенційного банкрутства чи інших кризових явищ.

Оперативний моніторинг та діагностика фінансового стану завершуються оцінками платоспроможності. Визначення платоспроможності за минулий період не дає змоги керівникові вплинути на неї, а тому дуже актуальним є оперативний моніторинг здатності суб’єкта господарювання погасити свої поточні зобов’язання, передбачення можливих негативних відхилень та запобігання їм. Він може здійснюватися шляхом складання оперативних платіжних календарів на місяць або на тиждень. Такі календарі дають змогу оперативно регулювати платежі, уточнювати балансові завдання згідно з досягнутими виробничо-фінансовими результатами, своєчасно запобігати утворенню розриву між витратами та доходами. Якщо під час визначення фінансового нормативу або при його дотриманні буде виявлено, що надходження грошових засобів не покриває витрат, то вишукують додаткові джерела, серед яких: мобілізація внутрішніх ресурсів, кредити банку, фінансова допомога. Водночас здійснюється пошук скорочення видатків. У ході оперативного моніторингу складають оперативну аналітичну відомість, у якій відображають строкові та прострочені платежі підприємства, стан розрахунків з банками за позичками в межах нормативу і фактично. Контролюючи відхилення у надходженні та видатках грошових засобів за окремими статтями, з’ясовують причини і вживають заходи щодо поліпшення платоспроможності. Оперативну аналітичну відомість подають у вигляді таблиці (табл. 5.4).

Таблиця 5.4. Оперативна аналітична відомість відхилень від регламентів грошового потоку за перші два тижні_місяця_року

Результатом виконання оперативного платіжного календаря може бути або приріст коштів на розрахунковому рахунку (надходження перевищують витрати), або приріст простроченої заборгованості підприємства. Маючи такі дані, вживають оперативні заходи щодо стабілізації фінансового стану.

Стійкість фінансового стану та платоспроможність суб’єкта господарювання можуть забезпечуватися насамперед за рахунок його прибуткової діяльності. Саме оперативний моніторинг і діагностика фінансових результатів дає змогу своєчасно виявити симптоми фінансової кризи, забезпечити маневрування капіталом для максимальної мобілізації резервів прибутку тощо.

Основну частину такого моніторингу фінансових результатів становить аналіз прибутку від реалізації продукції згідно з укладеними договорами поставки. Враховуючи календарний графік поставки продукції та її розрахункову рентабельність, можна визначити зміну фактичного прибутку стосовно очікуваного, враховуючи виконання договору поставки. Зауважимо, що в країнах ринкової економіки прибуток, як і обсяг реалізації, оцінюють не за надходженням коштів на розрахунковий рахунок, а за відвантаженням продукції згідно з договорами поставки. Це дає змогу здійснювати оперативний аналіз фінансових результатів з першого дня місяця і вести облік відхилень наростаючим підсумком, що дуже важливо для оперативного управління і прогнозування очікуваних результатів. Такий аналіз досить простий і може бути налагоджений з використанням ЕОМ на будь-якому підприємстві. Вихідною аналітичною інформацією може бути зведена оперативна відомість (табл. 5.5).

Таблиця 5.5. Оперативна аналітична відомість зміни прибутку від реалізації продукції, грн

У випадках, коли підприємство здійснює оперативний аналіз відвантаження і реалізації продукції, немає потреби складати повну оперативну відомість, можна обмежитись лише оцінками відхилень за обсягом відвантаження і фактичної реалізації продукції з урахуванням фінансового значення рентабельності.

На підставі даних за кожен день про відхилення прибутку від реалізації продукції можна бачити, як зміни обсягу відвантаження та фактичної реалізації продукції вплинули на фінансовий результат діяльності підприємства.

Як відомо, загальні фінансові результати визначаються також прибутком (збитком) від фінансової діяльності. Щоденний контроль дає змогу не лише оцінити очікувані наслідки, а й своєчасно вжити заходи щодо попередження збитків, усунути причини, які їх зумовлюють, тому треба організувати оперативний облік і аналіз прибутків (збитків) фінансової діяльності. Вихідну оперативну аналітичну відомість можна подати у вигляді табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Оперативна аналітична відомість прибутків і збитків фінансової діяльності

Іноді для оперативного обліку та аналізу результатів фінансової діяльності ведуть спеціальну картотеку, в якій на кожну статтю прибутків чи збитків заводять спеціальну картку. З цих карток і формується оперативна аналітична відомість.

Головне завдання оперативного економічного аналізу виробництва та реалізації продукції – виявити відхилення від визначених показників за день, декаду, місяць, зміну, вказавши причину таких відхилень та оцінивши наслідки їх для виробничої і фінансової діяльності. Він сприяє вчасному виявленню порушень процесу виробництва продукції, вжиттю своєчасних заходів для попередження негативних наслідків. Оперативний аналіз проводять серед усіх натуральних вартісних показників і для всіх підрозділів підприємства.

Оперативний моніторинг виробництва і реалізації продукції здійснюють шляхом складання спеціальної групувальної відомості на основі даних, які надходять зі складу готової продукції, її можна подати у вигляді таблиці (табл. 5.7).

Таблиця 5.7. Групувальна аналітична відомість випуску продукції на підприємстві

За такою відомістю оцінюють виконання завдань за день та наростаючим підсумком з початку місяця із визначенням відхилень в асортименті.

Для окремих цехів такі відомості складають з оцінкою відхилень у вартісному і натуральному вираженні. При цьому використовують дані первинного обліку готової продукції та її руху.

Аналогічно проводиться оперативний аналіз ритмічності випуску продукції. Він дає змогу визначити формування надлишку продукції на складі, можливе порушення графіка поставки, передбачити невиконання місячних завдань. Доцільно зазначати лише негативні відхилення.

Оперативний аналіз випуску продукції доповнюють вивченням факторів впливу на виконання завдань з випуску продукції. Ці фактори групують за видами:

– фактори роботи виробничого устаткування: наявність невстановленого і непрацюючого устаткування, використання діючого устаткування, технічний стан основних засобів та ін.;

– фактори використання робочої сили: укомплектованість виробничих підрозділів робочою силою, рух кадрів, використання робочої сили та ін.;

– фактори використання сировини та матеріалів: забезпеченість згідно з умовами договору, раціональне використання, наявність нормативної бази та ін.;

– фактори організації та управління виробничим процесом: план-графік, партії випуску, диспетчеризація та ін.

Оперативний аналіз реалізації продукції передбачає:

– аналіз відвантаження продукції за день і наростаючим підсумком за аналізований період;

– аналіз надходження коштів на розрахунковий рахунок;

– аналіз причин відхилення в реалізації продукції.

Для оперативного аналізу відвантаження продукції складають спеціальну відомість (табл. 5.8).

Таблиця 5.8. Оперативна аналітична відомість відвантаження продукції

Залишок на складі визначають за формою 16, а стан відвантаження оцінюють за даними первинного обліку.

Щоденний контроль здійснюється також за надходженням продукції на склад і відвантаженням зі складу.

Отримавши дані про відвантаження продукції, з’ясовують внутрішні та зовнішні причини відхилень, розробляють заходи щодо їх усунення.

Виконання завдань з реалізації продукції залежить від своєчасного виписування рахунків на відвантажену продукцію та передачі їх у банк. Тому слід налагодити оперативний контроль за оформленням платіжних документів, їх поданням у банк у необхідний термін, вчасністю і повнотою оплати покупцями.

Пакет документів, які подають банку на відвантажену продукцію, визначається за реєстром платіжних вимог і реєстрами розрахункових чеків, пред’явлених до сплати. Для визначення своєчасності подання платіжних документів треба зіставити їх суму за день з вартістю відвантаженої за попередній день продукції.

Після оперативного аналізу відвантаженої продукції проводять оперативний аналіз обсягу реалізації продукції. До завдань такого аналізу належать: оцінка виконання плану з обсягу реалізації за день; з’ясування причин, які зумовлюють відхилення від плану; розрахунок невикористаних резервів реалізації та розроблення заходів щодо їх мобілізації.

Оперативний аналіз здійснює фінансовий відділ і подає аналітичну відомість (табл. 5.9).

Таблиця 5.9. Оперативна аналітична відомість про обсяг реалізації продукції, грн

Щоденна реалізація продукції визначається діленням місячного завдання на кількість робочих днів у місяці.

Аналіз причин відхилення у реалізації продукції проводять за групами:

– зміна залишків продукції на складі (неритмічна робота, порушення умов транспортування та ін.);

– зміна залишків відвантажених товарів;

– зміна залишків товарів на зберіганні у покупця;

– порушення платіжної дисципліни.

Повний оперативний аналіз виробничої програми можливий за умов широкого використання ЕОМ.

Стійкий фінансовий стан та можливості успішного виконання виробничої програми переважно визначаються забезпеченістю суб’єктів господарювання виробничими ресурсами та ефективністю їх використання. Обгрунтованість нормативів запасу матеріальних ресурсів, технічний стан та продуктивність виробничого устаткування, укомплектованість кваліфікованою робочою силою і параметри ефективності використання всіх цих видів виробничих ресурсів є передумовою ефективного виробничо-фінансового менеджменту.

Впровадження систем оперативного моніторингу та діагностики трудових ресурсів є особливо актуальними в умовах формування міжнародного і національного ринків праці, забезпечення високих стандартів соціального захисту та посилення економічної оцінки ефективності трудової участі. У цьому спектрі виокремлюються такі об’єкти оперативного аналізу:

– оцінка забезпеченості працівниками в цілому і з погляду центрів відповідальності;

– оцінка руху робочих кадрів (у внутрішньому і зовнішньому контурах);

– аналіз використання робочого часу;

– аналіз виконання нормативів з виробітку. Оперативний моніторинг забезпеченості робочою силою

Найпростіше проводити з використанням оперативної аналітичної відомості, де вказуються з погляду центрів відповідальності нормативна та фактична чисельність за днями місяця (табл. 5.10).

Таблиця 5.10. Оцінка забезпеченості робочою силою виробничого підрозділу “А” з погляду на центри відповідальності за місяць

Неукомплектованість робочою силою розцінюється відповідно до виконання виробничих завдань із визначенням явних втрат обсягу та якості виробничих результатів і з оцінкою обгрунтованості розрахункової потреби. Причинами неукомплектованості може бути як рух робочої сили (прийняття, переміщення, збільшення кількості працівників), так і щоденна відсутність на роботі з різних причин. Саме за цими векторами і здійснюються оперативний моніторинг та діагностика використання трудових ресурсів підприємства. Оперативний моніторинг та діагностика непродуктивних витрат і втрат робочого часу, виконання норми виробітку, зміни трудомісткості робіт та інші аспекти трудової діяльності дають підстави для коригування системи менеджменту персоналу, створення необхідних умов для високопродуктивної праці.

Важливою умовою виконання будь-яким підрозділом своєї програми діяльності є ефективне використання устаткування, приладів, транспортних засобів тощо. Укомплектованість технологічних процесів та технічний стан устаткування, інтенсивність його використання визначають продуктивні потужності кожного центру відповідальності. Оперативний моніторинг і діагностика передбачають:

– аналіз забезпеченості роботи підприємства устаткуванням, приладами, транспортними засобами та ін.;

– оцінку стану технологічного устаткування;

– аналіз екстенсивного та інтенсивного устаткування.

Оперативний моніторинг забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням пов’язаний з оцінкою адекватності створених умов для реалізації програми діяльності підприємства у заданому конкурентному середовищі. Це передбачає забезпечення планового руху технічних засобів (оновлення, вибуття, переміщення), маневрування потужностями різних підрозділів, використання резервного устаткування тощо.

Оцінка стану технологічного устаткування пов’язана з визначенням його відповідності конкурентних стандартів та до балансової потужності провідних виробничих чи інфраструктурних підрозділів. Підвищення конкурентоспроможності устаткування пов’язане з його модернізацією відповідно до досягнень науки і техніки, забезпеченням якісної експлуатації, підтриманням у робочому стані та ін.

Особливу увагу у процесі оперативного моніторингу і діагностики технологічного устаткування звертають на рівень його екстенсивного та інтенсивного використання.

Проводячи оперативний моніторинг використання наявного, встановленого та діючого устаткування можна регулювати як їх рух, так і експлуатаційну потужність для досягнення максимальної віддачі за мінімальних витрат на обслуговування. Незавантаженість проектної потужності, простої устаткування, зумовлені різними причинами, також підпадають під оперативний моніторинг і діагностику. Якісний облік роботи устаткування може забезпечуватися використанням автоматизованих мереж фіксації його зупинок, за яким відповідальний працівник реєструє у спеціальному журналі вмотивовані причини. За зведеними даними про роботу устаткування певного підрозділу можна побудувати оперативну аналітичну відомість (табл. 5.11).

Таблиця 5.11. Оперативна аналітична відомість про використання часу роботи устаткування у підрозділі “А”

На особливу увагу заслуговує оперативний аналіз роботи устаткування, що не завантажується за проектною потужністю, внаслідок його непродуктивної роботи та з інших причин, що призводять до непродуктивних витрат і втрат та до зниження конкурентоспроможності тих чи інших видів діяльності. Втрати виникають у зв’язку з недоданою продукцією або невиконаними роботами і послугами (внаслідок простоїв устаткування), а непродуктивні витрати – у зв’язку з виготовленням неякісної продукції, понаднормативними експлуатаційними витратами на обслуговування, роботою устаткування та ін.

Ефективність роботи підприємства суттєво залежить від повноти та своєчасності забезпечення його матеріальними ресурсами і ефективності їх використання. Це не лише резерв зниження загальних витрат діяльності та собівартості окремих видів продукції, а й можливість прискорення оборотності оборотних коштів та покращання фінансового стану підприємства в цілому.

Об’єктами оперативного моніторингу і діагностики у сфері використання підприємством матеріальних ресурсів є:

– оцінка забезпеченості підприємства необхідними матеріальними ресурсами;

– виявлення відповідності фактичного обсягу, асортименту, якості матеріалів, що надійшли до обумовлених договорами вимог;

– оцінка дотримання встановлених норм і нормативів витрачання матеріалів.

За даними оперативного обліку первинних облікових документів та машинограм формуються аналітичні відомості:

– про стан складських запасів матеріалів у розрізі повної специфікації;

– надходження матеріалів на підприємство, їх зберігання та рух;

– дотримання встановлених норм і нормативів використання матеріалів у цілому і щодо окремих центрів відповідальності.

Оперативна аналітична відомість стосовно оцінки стану складських запасів матеріалів матиме вигляд табл. 5.12.

Таблиця 5.12. Відомість наявності матеріалів на складі №

Перманентний моніторинг стану запасів основних і допоміжних матеріалів та купованих напівфабрикатів у розгорнутій номенклатурі за кількістю здійснюється відділом логістики. За цими даними діагностують причини нестачі та понаднормативних залишків і визначають шляхи збалансування запасів.

Оперативний моніторинг руху матеріалів дає можливість також забезпечити їх збереженість та ефективність використання на рівні внутрішньогосподарських центрів відповідальності.

Інформаційною базою оперативного аналізу використання матеріальних ресурсів є лімітні картки, забірні картки, лімітні відомості, інвентарні описи, акти про брак у виробництві, листки про відхилення фактичних витрат від норм, документи на заміну матеріалів, технологічні карти, маршрутні листи, карти розкрою матеріалів та інші документи. Ця інформація є достатньою для аналізу причин і винуватців неефективного використання матеріалів у кожному центрі відповідальності та для своєчасного реагування на допущені недоліки.

Оперативний моніторинг і діагностика мають суттєве значення для раціоналізації витрат діяльності в цілому та для зниження собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг). Він дозволяє своєчасно оцінити господарські ситуації, пов’язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини і недоліки в роботі, внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничо-фінансових ресурсів, забезпечити оперативне маневрування ресурсами і капіталом з метою раціоналізації витрат.

Найбільш продуктивним є проведення оперативного економічного аналізу витрат матеріалів та витрат на оплату праці у розрізі центрів їх формування та центрів відповідальності. Кілька разів на місяць (як правило, через 5-10 днів) складається відомість відхилення витрат цеху, дільниці чи іншого підрозділу від встановлених стандартів (бюджетів), де вказуються з огляду на статті витрат абсолютні відхилення, їх розмір на день та з початку місяця (табл. 5.13).

Таблиця 5.13. Довідка про відхилення витрат виробництва цеху №_за_

Оперативна діагностика витрат матеріалів здійснюється за факторами зміни норм та зміни цін і тарифів. У сукупності причин зміни норм виокремлюються ті, що пов’язані з нестандартними ситуаціями матеріально-технічної логістики, технологічного процесу, методів списання матеріальних витрат. За моніторингом цін і тарифів дають оцінку очікуваної зміни матеріальних витрат з об’єктивних та суб’єктивних причин.

Важливою умовою дотримання стандартів оплати праці на підприємстві та в його структурних підрозділах є забезпечення щоденного контролю та оперативного аналізу витрачання фонду оплати праці для всіх категорій персоналу і видів оплат. Залежно від обсягу виробництва фонд оплати праці поділяється на постійну і змінну частини, яким переважно відповідають погодинна та відрядна форми оплати праці.

Погодинний фонд перебуває в пропорційній залежності від чисельності персоналу, відпрацьованого кожним робітником часу і оплати праці за одиницю часу. При щоденній зміні чисельності персоналу за інших однакових умов, відповідно, змінюється погодинний фонд заробітної плати. Тому щоденний контроль за зміною чисельності кожної категорії персоналу, який перебуває на погодинній оплаті, дає змогу визначити відхилення від стандартного фонду оплати праці для кожного структурного підрозділу та підприємства загалом.

Відхилення визначаються як добуток абсолютної зміни чисельності кожної категорії персоналу на їх стандартну середньоденну заробітну плату. Далі з’ясовують причини зміни чисельності кожної категорії персоналу і розробляють заходи для їх усунення.

Оперативний контроль за витратами на додаткову оплату праці здійснюється в момент її нарахування з дотриманням чинних на підприємстві положень.

Організація оперативного контролю Й аналізу за витрачанням відрядного фонду зарплати має деякі особливості. Складність полягає в тому, що продуктивність на початок аналізованого періоду відрізняється від стандартної для певного періоду, що суттєво впливає на відхилення фактично нарахованої зарплати від її стандартного денного фонду. Щоб визначити вплив цієї відмінності, фактичну трудомісткість кожного виду продукції зіставляють зі стандартною для аналізованого періоду у структурних підрозділах і отриманий результат множать на щоденний випуск продукції.

Інформація про ці відхилення дає можливість вжити заходи щодо підвищення ефективності виробництва, які спрямовані на зниження трудомісткості продукції.

Оперативний контроль і аналіз змін чинних норм часу та розцінок і відхилень від них здійснюється за даними первинних документів: повідомлень про зміну норм, доплатних листків та ін., які групуються за певні проміжки часу з урахуванням обсягів виробництва, залежно від причин і винуватців. Далі відхилення сумують наростаючим підсумком.

Оперативний аналіз витрат діяльності передбачає також численні оптимізаційні розрахунки, які становлять інформаційну базу оперативного управління. Це насамперед задачі: мінімізації витрат на виробництво конкретного виду продукції; мінімізації витрат на виробництво відповідно до центрів формування собівартості; мінімізації витрат дефіцитних видів сировини і матеріалів тощо. Такі оптимізаційні розрахунки проводять за допомогою таблиць абсолютної чутливості до застосування замінників, матричних моделей та ін.

Важливим для проведення оперативного економічного аналізу витрат діяльності є оперативний моніторинг ситуації на ринку праці, ринку сировини і матеріалів та енергоносіїв, що дає змогу своєчасно оцінювати конкур

(1 votes, average: 5,00 out of 5)