Економічний аналіз – Мних Є. В. – 4.2. Аналітичне забезпечення планування реалізації стратегії діяльності
Досягнення стратегічних цілей підприємства як реальної, скоординованої сукупності і послідовності управлінських дій визначається за допомогою системи планування. З переходом до ринкових відносин роль планування зросла у зв’язку з невизначеністю майбутніх змін внутрішнього і зовнішнього економічного середовища суб’єкта господарювання, обмеженістю ресурсів і необхідністю оптимізації їх використання для досягнення найліпших результатів стратегічних змін, забезпечення координації економічних відносин для підтримання стійких конкурентних позицій стратегічного поступу. Слід зауважити, що план – це не якась унікальна модель поведінки, а орієнтири поступу, яких слід дотримуватися, щоб зменшити ризик неефективних та хаотичних дій. Планування може не лише виступати координатором управлінських дій та поведінки всіх учасників господарського процесу, а й давати змогу оцінювати дії апарату управління як з позицій креативного менеджменту, так і з позицій створених умов для досягнення запланованих показників. З огляду на досягнення стратегічних цілей управління можна виокремити три рівні планування (рис. 4.2).
Формування плану прогнозу передбачає визначення якісного результату досягнення стратегічної мети (подолання фінансової кризи, досягнення стійкої конкурентоспроможності, бренд-визнання тощо) або найбільш узагальнених, імовірнісних кількісних орієнтирів стратегічного поступу. Довгострокова програма діяльності є важливим інструментом виміру необоротності економічного курсу, дозволяє уникнути значних втрат у високоінерційних економічних системах. Саме у межах такого планування визначаються стратегія довгострокового інвестування і кредитування, стратегія ділового партнерства, концепція реформування внутрішньогосподарського управління тощо.
Тактичне планування здійснюється на період до 5 років і передбачає визначення індикативних кількісних і якісних параметрів поведінки суб’єкта господарювання та необхідних ресурсів для реалізації стратегічних цілей. Індикативні параметри мають більш точне кількісне вираження, ніж у плані-прогнозі, проте у ході виконання планових завдань можуть коригуватися стосовно зміцнення монопольного становища суб’єкта господарювання, використання ним сприятливих змін внутрішнього і зовнішнього середовища тощо. Тактичний бізнес-проект чітко обгрунтовує зміст нового стратегічного напряму діяльності підприємства, його ефективність і доцільність, конкурентні переваги та необхідні ресурси. Бізнес-план є вимірником дотримання стратегічного курсу, забезпечує координацію дій на всіх фазах життєвого циклу економічної системи, є офіційним документом для формування договорів ділової співпраці з інвесторами і кредиторами, логістиками і маркетологами, органами місцевого самоврядування та державними інститутами.
Оперативне планування спрямовується на забезпечення поточної діяльності суб’єкта господарювання впродовж року.
Для нього характерною є чітка регламентація поведінки всіх учасників виробничо-фінансової діяльності підприємства однозначний вимір кількісних і якісних показників, обов’язкове дотримання цих регламентних значень. Від якості оперативного планування залежать ділова активність, скоординованість дій у використанні ресурсів суб’єкта господарювання, його імідж та ін. Оперативне планування полягає у побудові так званого генерального бюджету (master budget) реалізації стратегічної мети, який включає систему операційних і фінансових бюджетів. До операційних належать бюджети: продажу, виробництва, витрат і запасів. До фінансових слід віднести бюджети: формування і розподілу фінансових ресурсів, доходів і видатків, грошових коштів.
Аналіз у системі планування слід розглядати у двох площинах:
– аналіз обгрунтованості планових завдань;
– аналіз виконання планів.
Аналіз обгрунтованості планів-прогнозів проводиться з огляду на оцінки кількісних і якісних параметрів стратегічної цілі, які можуть бути встановлені на основі екстраполяції динамічних рядів зміни економічних показників і виявлених тенденцій чи закономірностей (зміна технічної озброєності праці, енергоємності продукції, продуктивності праці та ін.) або експертним шляхом. За наявності потужної організаційної системи аналізу можуть використовуватися економетричні методи і моделі. Проте дуже часто головним орієнтиром тривалої стратегії виступають експертні оцінки. Слід мати на увазі, що у план-прогнозі важливо точно визначити стратегічний курс, його переваги і кінцеві наслідки, оскільки він буде основою тактичного планування. Пріоритетними спрямуваннями аналітичних досліджень на цьому рівні планування є аналіз ситуації на ринку капіталів, продукції і праці та визначення перспективних орієнтирів за каркасними показниками.
Аналіз обгрунтованості показників індикативного бізнес-планування передбачає більш точну кількісну і якісну оцінку основних показників виробничо-фінансової діяльності, зміна яких визначається за ресурсними можливостями, кінцевим виробничим та фінансовим результатом. При цьому досягається високий рівень збалансованості зміни економічного потенціалу. На цьому рівні планування виокремлюються такі сектори аналізу, як техніко-економічний, комерційний, соціально-економічний, інституціональний (політико-правовий) аналіз.
Техніко-економічний аналіз спрямований на обгрунтування розміщення суб’єкта господарювання, його філій і підрозділів, оцінку наявного технологічного устаткування і визначення потреби в ньому, розробку програми технічної підготовки, підготовки виробництва та ін. Комерційний аналіз має на меті проведення маркетингових досліджень і обгрунтування мережі ділового партнерства для оцінки перспектив виробництва і збуту продукції, яка вже виробляється чи буде вироблятися, наявності достатньої ресурсної бази виробництва, визначення попиту і динаміки цін на продукцію тощо.
Соціально-економічний аналіз передбачає обгрунтування соціальної програми суб’єкта господарювання, виходячи з демографічної ситуації, стану ринку праці, досягнення соціальної захищеності працівників і їх духовного розвитку.
Враховуючи зростаючу залежність діяльності суб’єкта господарювання від природно-кліматичних умов та інтенсивності вичерпання природних корисних копалин, а також нищівний вплив виробничої діяльності на стан екології та умов життєдіяльності громадян, проводиться аналіз екологічних умов та наслідків діяльності, визначаються необхідні ресурси рекреації.
Цільовими спрямуваннями фінансового аналізу є оцінка витратної та результативної складової всіх видів діяльності, обгрунтування грошових потоків, структуризація активів і пасивів тощо.
Політико-правовий (інституціональний) аналіз передбачає дослідження інституціонального середовища, в якому буде працювати певний об’єкт з позицій оцінки нормативно-правової бази діяльності, відносин з органами державного контрою і місцевого самоврядування, розмежування повноважень керівників та створення центрів відповідальності тощо.
Аналітичне обгрунтування оперативних планів-бюджетів передбачає жорстку регламентацію поведінки всіх учасників господарської діяльності за всією сукупністю кількісних і якісних показників зміни. Це обумовлюється тим, що відповідно до розробленого плану-бюджету формується необхідна кількість партнерських угод та договорів ділового співробітництва, які с обов’язковими для виконання і порушення яких має обумовлені економіко-правові наслідки. Саме така жорстка регламентація забезпечує ефективне функціонування суб’єкта господарювання. Проте слід мати на увазі, що недотримання тих чи інших умов оцінюється однозначно негативно. Таку оцінку можна буде дати лише в ході аналізу виконання планових завдань.
Аналіз виконання планових завдань проводиться після закінчення строку здійснення запланованих операцій. Для різних рівнів планування застосовується однаковий підхід, який полягає у діагностиці і оцінках відхилень фактичного стану параметрів діяльності від запланованого. При цьому результати позитивних чи негативних відхилень можуть оцінюватися як з позицій недотримання регламентованої поведінки з різних причин, так і з позицій необгрунтованості запланованих регламентів.
Аналіз виконання планових завдань здійснюється у протилежному напрямі від оцінки оперативних планів-бюджетів до оцінки виконання планів-прогнозів. Конструктивність аналітичних висновків також зменшується у цьому ж напрямі. Якщо при аналізі планів-бюджетів негативні відхилення супроводжуються адекватною реакцією до суб’єктивних і об’єктивних планів, а тим більше планів-прогнозів можуть бути внесені корективи до показників плану (до 5-річного плану, за наслідками виконання планів 1-го, 2-го і т. д. років, а до план-прогнозу – за наслідками виконання відповідних індикативних планів). Такі корективи є об’єктивними, оскільки й індикативні плани, і плани-прогнози розробляються з діапазоном можливого відхилення показників. Якщо відхилення мають стійкий характер, то це потребує перегляду стратегії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)