Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання – Попович П. Я. – 8.2. Виконання внутрішньовиробничого завдання і динаміка показників собівартості продукції
У господарській практиці підприємства прогнозують і розраховують такі основні показники собівартості:
– повну собівартість товарної продукції;
– витрати на 1 грн. товарної продукції;
– собівартість одиниці виробів.
До завдання аналізу собівартості продукції належать:
– оцінювання обгрунтованості й рівня складності завдання;
– оцінювання виконання завдання за показниками собівартості і вивчення їх динаміки, встановлення відповідності фактичних і діючих у виробництві витрат поточним нормативам витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
– виявлення чинників, що вплинули на відхилення фактичних показників собівартості від прогнозованих, а також визначення їх динаміки та кількісного вираження;
– оперативний вплив на формування показників собівартості;
– вивчення чинників зміни показників собівартості за окремими статтями витрат;
– виявлення і мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Джерелами інформації для аналізу є: форма № 1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства (робіт, послуг)”; форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності (дані поточного бухгалтерського обліку”, журнал-ордер (№ 5, 5А), калькуляції окремих виробів, внутрішньовиробничі плани й акти впровадження нової техніки, розрахунки підприємства.
Перед проведенням аналізу показникам собівартості порівнюваних періодів варто надати порівняльного вигляду, якщо:
А) змінилася структура підприємства в результаті злиття з іншими виробничими структурами, виокремлення певних структурних частин під час здавання їх в оренду, створення спільних підприємств та ін.;
Б) змінився склад витрат, що входять до собівартості продукції, або в результаті внесення до неї витрат, відшкодування раніше з інших джерел, або виключення деяких витрат, пов’язаних зі змінами в системі економічних відносин;
В) були доволі відчутні зростання цін на виробничі запаси та продукцію, збільшення заробітної плати, зумовлене інфляційними процесами і т. д. У такому випадку зміну цін розглядають як зовнішній, не контрольований підприємством чинник.
У нормуванні та обліку застосовують два види економічного групування витрат – за економічними елементами і калькуляційними статтями собівартості. Витрати за елементами – це витрати звітного періоду як на готові вироби, так і на незавершене виробництво. Таке групування відображає обсяг витрат на випуск продукції. Під час аналізу витрат на виробництво їх доцільно згруповувати так: витрати на засоби праці (амортизацію основних засобів), предмети праці – матеріальні витрати; витрати на оплату праці та ін. Витрати на засоби і предмети праці відображають витрати уречевленої праці, а витрати на оплату праці разом із відрахуваннями на соціальні потреби – витрати людської праці. До інших належать податки, які вносять у собівартість продукції (крім відрахувань на соціальні потреби), відсотки за кредитами банку, витрати на відрядження та ін.
У процесі аналізу вивчають структуру витрат і її динаміку, що дає змогу визначити матеріало-, трудо-, енергомісткість продукції, з’ясувати характер змін та їх вплив на собівартість продукції. Структуру витрат аналізують шляхом порівняння частки окремих елементів за певну кількість звітних або фактичних періодів із прогнозами. Крім цього, доцільно визначити абсолютну суму економії або перевитрат за загальною сумою витрат і за кожним елементом, дослідити причини відхилень.
Аналіз структури витрат дає можливість вивчати використання виробничих ресурсів, виявляти дефіцитні ресурси, що стримують використання потенційних можливостей розширення виробництва і підвищення якості продукції, а також виявляти ті ресурси, застосування яких зумовлює зростання витрат на виробництво, що таким чином перевищує розрахунковий рівень.
Аналіз динаміки структури витрат і факторів, що зумовлюють зміну дає можливість вчасно реагувати на відхилення від об’єктивних параметрів виробничого процесу, вживати попереджувальних заходів із недопущення зайвих витрат і втрат, виявляти тенденції зміни витрат, розробляти заходи для їх зниження.
Виконання завдання щодо собівартості товарної продукції аналізують шляхом зіставлення фактичної собівартості в цінах, закладених у плані, з нормативною собівартістю фактично випущеної продукції (табл. 8.1).
Таблиця 8.1. Аналіз собівартості товарної продукції об’єднання за рік
Філії об’єднання | Собівартість фактичного випуску товарної продукції звітного року | Відхилення від завдання | |||
За нормативною собівартістю | За фактичною собівартістю | Абсолютна сума (cт. 2 – cт. 1) | До нормативної собівартості,% | ||
Філій (cm. 3: ст. 1ž100) | Об’єднання (ст. 3: ст. 1 (підсумок) ž 100) | ||||
№1 | 74 596 | 74 472 | -124 | -0,17 | -0,15 |
№2 | 4 500 | 4 520 | 20 | 0,44 | 0,02 |
№3 | 3 600 | 3 550 | -50 | 1,39 | -0,06 |
Всього | 82 696 | 82 542 | -154 | – | -0,19 |
За загальної економії від зниження собівартості товарної продукції з об’єднанням у сумі 154 млн грн. філія № 2 допустила перевитрату на 20 млн грн.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)