Економічний аналіз – Грабовецький Б. Є. – 4.2.4. Аналіз використання устаткування
Устаткування – це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.
Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.
Наявне – це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в Його інвентарні книги.
Встановлене – це устаткування, що закріплене на фундаменті.
В складі встановленого устаткування розрізняють фактично працююче; простійне – що не працює з різних причин, включаючи позапланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.
Невстановлене – це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).
Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:
– коефіцієнт використання наявного устаткування
– коефіцієнт використання встановленого устаткування
Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).
Для визначення показників екстенсивного використання устаткування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:
– календарний фонд (Тк) – максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме; 70 · 365 · 24 = 613200 машино-годин;
– режимний фонд (Т) – визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприклад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 · 22 · 2 · 8,0 = 24640 машино-годин;
– плановий фонд (Тп) – визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);
– фактичний фонд (П) – визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньо змінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.
Для оцінки використання робочого часу устаткування застосовуються такі коефіцієнти:
– календарного фонду часу
– режимного фонду часу
– планового фонду
Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді
Де dПр – питома вага простоїв у календарному фонді;
ПР – кількість машино-годин простоїв;
Тк – календарний фонд роботи устаткування.
Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:
За провідною частиною устаткування на підприємстві розраховується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки, технології, робочої сили, організації виробництва і праці.
Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:
– загальний коефіцієнт
Де КЗ – загальний коефіцієнт;
QЗ – річний обсяг виготовленої продукції;
МР – середньорічна виробнича потужність;
– коефіцієнт інтенсивного завантаження
Де КІз – коефіцієнт інтенсивного завантаження;
Д – середньодобовий випуск продукції;
Л – середньодобова виробнича потужність.
Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:
Де МР – середньорічна виробнича потужність;
МП – виробнича потужність на початок року;
МВл, МВ – відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;
Ч1, ч2 – кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.
Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:
Де МК, МП – виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;
МБ, МР – зміна виробничої потужності за рахунок, відповідно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;
МОтз – зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;
МВ – величина виведеної виробничої потужності.
В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)