Економічний аналіз діяльності підприємства – Савицька Г. В. – 4.3. Аналіз використання фонду робочого часу
Система показників, що характеризують повноту використання персоналу на підприємстві. Порядок визначення надпланових цілоденних, внутрізмінних і непродуктивних втрат робочого часу. (Жєктивні і суб’єктивні причини утворення їх. Визначення резервів випуску продукції за рахунок скорочення втрат робочого часу.
Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання оронду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл.4.1).
Таблиця 4.1. Використання персоналу підприємства
Звітний рік | Відхилення | ||||
Показник | Минулий рік | План | Факт | Від минулого року | Від плану |
Середньорічна чисельність робітників (ЧР) | 160 | 160 | 165 | +5 | +5 |
Відпрацював за рік один робітник: | |||||
Днів (Д) | 220 | 220 | 210 | -10 | -10 |
Годин (Г) | 1 727 | 1 749 | 1 638 | -89 | -111 |
Середня тривалість робочого дня (Т), год | 7,85 | 7,95 | 7,8 | -0,05 | -0,15 |
Фонд робочого часу {ФРЧ), Год | 276 320 | 279 840 | 270 270 | -6 050 | -9 570 |
У тому числі надурочно Відпрацьований час, год | 1 630 | 1 485 | -145 | +1 485 |
Фонд робочого часу (фрч) залежить від чисельності робітників {чр), кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік (д), і середньої тривалості робочого дня (Т):
Фрч=чрдт.
На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від планованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:
АФРЧцр =( ЧРі -¥Р0)До То = (і65-160)-220-7,95 = = +8745 год;
АФРЧЛ =(Ді-Д0) oУР1-ГВ”(210-220).1в5.7,9б” = -13 118 год;
АФРЧт – Г0) Ді ЧРг = (7,8-7,95) 210 165 = =-5197 год;
Разом -9570 год.
Як видно із наведених даних, підприємство використовує виробничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв’язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх -1650 днів, або 13 118 год (1650 – 7,95).
Істотними є і внутрізмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, – 5197 год. Загальні втрати робочого часу – 18 315 год (1638 -1749) o 165. Насправді вони ще більші, у зв’язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і надурочно відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19 800 год, або 7,3 %.
Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу Зіставляють дані фактичного І планового балансу робочого часу (табл. 4.2). Вони можуть бути зумовлені об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпусками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т. д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.
У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + 660) х х 7,95 + 5197 = 14 642 год) викликана суб’єктивними факторами:
Таблиця 4.2. Аналіз використання фонду робочого часу
Показник | На одного робітника | Відхилення від плану | ||
План | Факт | На одного робітника | На всіх робітників | |
Календарна кількість днів | 365 | 365 | – | – |
У тому числі: | ||||
Святкові і вихідні дні | 111 | 111 | – | – |
Номінальний фонд робочого часу, дні | 254 | 254 | – | – |
Неявки на роботу, дні | 34 | 44 | +10 | +1650 |
У тому числі: | ||||
Щорічні відпустки | 16 | 16 | – | – |
Відпустки для навчання | 1 | 1 | +1 | +165 |
Відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами | 3 | 2 | -1 | -165 |
Додаткові відпустки: | ||||
З дозволу адміністрації | 5 | 8 | +3 | +495 |
За хворобою | 9 | 11,8 | +2,8 | +462 |
Прогули | – | 0,2 | +0,2 | +33 |
Простої | – | 4 | +4,0 | +660 |
Явочний фонд робочого часу, дні | 220 | 210 | -10 | -1650 |
Тривалість робочої зміни, год | Со | 8 | – | – |
Бюджет робочого часу, год | 1760 | 1680 | -80 | -13 200 |
Передсвяткові скорочені дні, год | 9 | 9 | – | – |
Пільговий час для підлітків, год | To | 2,4 | +0,4 | +66 |
Внутрізмінні простої, год | – | 30,6 | +30,6 | +5049 |
Корисний фонд робочого часу, год | 1749 | 1638 | -111 | -18 315 |
Середня тривалість робочої аміни, год | 7,95 | 7.8 | -0,15 | -5197 |
Надурочно відпрацьований час, год | – | 9 | +9 | +1485 |
Непродуктивні витрати робочого часу | – | 8,3 | +8,3 | +1367 |
Додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14 642 :1749).
Вивчивши втрати робочого часу, Необхідно визначити непродуктивні витрати праці, Які складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції й усунення браку, а також у зв’язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).
За даними табл. 4.3 визначаємо:
А) частку заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції:
10 075 : 80 600 o 100 = 12,5 %;
Б) суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:
500 o 12,5 :100 = 62,5 тис. грн;
В) питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:
10 075 : (80 600 – 42 500) o 100 = 26,44 %;
Г) заробітну плату робітників з усунення браку:
80 – 26,44 : 100 = 21,15 тис. грн;
Д) заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:
62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн;
Е) середньогодинну зарплату робітників:
16 532 : 270 270 людино-годин – 61,168 грн;
Є) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення;
Таблиця 4.3. Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу
Показник | Сума, тис. грн |
Виробнича собівартість товарної продукції | 80 600 |
Заробітна плата робітників | 16 682 |
Заробітна плата виробничих робітників | 10 075 |
Матеріальні витрати | 42 500 |
Собівартість забракованої продукції | 500 |
Витрати на усунення браку | 80 |
Втрати робочого часу у зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 год. На цьому підприємстві таких доплат ве було.
Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) З вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:
ДВЛ – ВР. ГВ0 – (14 642 + 1367) – 343,05 Грн – 5492 Тис. грн.
Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки їх може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)