Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 14.5. Банки і банківська система
Одним із найважливіших суб’єктів фінансового ринку є банк. Це кредитно-фінансова установа, що здійснює функції посередника у платежах та кредитах, а також емісію грошей і цінних паперів. Без розвинутої мережі банків ринкова економіка не може нормально функціонувати. Банки виконують дуже важливі функції. По-перше, вони підтримують у робочому стані системи грошових розрахунків між суб’єктами економічної діяльності, здійснюючи прийом депозитів на їх поточні рахунки і переведення їх через використання чеків та інших форм безготівкових платежів. Банки, по суті, є розрахунковими центрами ринкових економік, бо переважна частина розрахунків між суб’єктами економіки здійснюється саме через ці фінансові установи. По-друге, банки виступають посередниками у кредитах, що дає змогу перетворювати заощадження домогосподарств і юридичних осіб в інвестиції і цим суттєво впливати на розвиток економічної діяльності. По-третє, банки надають своїм клієнтам такі важливі послуги, як обмін валюти, фінансування зовнішньоекономічної діяльності, здійснюють операції на оптових ринках грошових ресурсів, надають широкий спектр консалтингових послуг у фінансовій сфері. По-четверте, банки здійснюють пропозицію грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів. У розвинутій ринковій економіці лише банки можуть виконувати названі функції.
Свої функції банки здійснюють через два види операцій – пасивні й активні (див. схему 14.8).
Схема 14.8. Основні види операцій банку
Пасивними називаються операції, через які банки формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших операцій. Це операції із залучення грошових коштів у розпорядження банку, формування кредитних ресурсів. До них належать такі операції: формування статутного фонду банку за рахунок внесків засновників, продаж власних цінних паперів банку, залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб у вигляді депозитів (вкладів) та ощадних рахунків, одержання кредитів від центрального банку, рефінансування одержаного прибутку.
Активні операції – це операції з розміщення банками наявних у їх розпорядженні ресурсів. їх поділяють на кредитні (обліково-позичкові), інвестиційні (операції з цінними паперами) та трансформаторні. Кредитні операції – це надання банками грошових позик. До них належать вексельні та лізингові операції. Вексельною операцією є закупівля банками векселів у компаній і видача позики під вексель. Такі операції називаються ще дисконтуванням, або обліком векселів. Лізингові операції – це угоди, за якими один учасник (лізингодавець) за дорученням іншого учасника (лізингоотримувача) укладає угоду з третім учасником щодо придбання у нього майна за кошти лізингодавця і передачу його у платне користування лізингоотримувачу. В Україні такі операції регулюються Законом “Про лізинг”.
Другу групу активних операцій становлять інвестиційні операції з цінними паперами, або фондові операції. До них належать придбання цінних паперів для власного портфеля з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів чи відсотків, купівля, збереження та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів. До цього виду належать також довірчі, або трастові, операції, суть яких полягає в тому, що довірена особа (банк) на підставі укладеного договору набуває відповідних прав і виступає розпорядником майна. Ще одним видом цієї групи операцій є факторингові – операції з придбання та відступлення грошових вимог, передачі права на стягування боргів та ведення бухгалтерського обліку за дорученням клієнта. Для їх здійснення банки створюють спеціальні фактор-фірми, які купують у клієнтів право на вилучення боргів і частково оплачують їх вимоги до боржників до настання терміну сплати боргу. Решту боргу повертають після погашення боржником усього боргу. За надану послугу береться плата, як правило, у формі відсотка від суми поверненого боргу.
Банки виконують і трансформаторні операції з переказу іноземної валюти та золота з однієї країни в іншу.
Банки, як правило, є комерційними організаціями, метою діяльності яких є одержання прибутку. Останній називається маржою і є результатом здійснення банком як активних, так і пасивних операцій. Джерелом маржі є, по-перше, дохід від надання у позику власного капіталу банку, по-друге, різниця між сумою платежів, стягнених із позичальників банку, і сумою, виплаченою банком своїм вкладникам, і, по-третє, дохід від операцій з цінними паперами.
У будь-якій країні функціонують різні банки, які у взаємодії між собою формують банківську систему. В умовах ринкової економіки така система є дворівневою. Після одержання незалежності почалося формування такої системи і в Україні. Початок його було покладено прийняттям у березні 1991 р. Закону “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до якого на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР було утворено Національний банк України, який і став першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)