Фінанси – Лондар С. Л. – 15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Банківська система – це сукупність взаємопов’язаних фінансово-кредитних установ (банків), які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період. Банківська система є підсистемою фінансової системи конкретної держави.

Загалом у світовій практиці виділяють два основних типи побудови банківської системи:

– однорівнева банківська система;

– дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система притаманна, як правило, економічно слаборозвиненим і тоталітарним країнам. За такої побудови передбачається наявність тільки горизонтальних зв’язків між банками, універсалізація їх операцій і функцій, тобто вся мережа банківських установ держави перебуває на одному ієрархічному рівні, виконуючи при цьому приблизно однакові функції та надаючи однаковий спектр банківських послуг.

Дворівнева банківська система є більш застосовною у світовій практиці фінансового будівництва, вона існує в більшості країн світу, і складається з таких рівнів:

Верхній рівень представлений центральним банком, який є емісійним, кредитним, розрахунковим та касовим центром держави (наприклад, в США – Федеральна резервна система, в Україні – Національний банк України).

Нижній рівень включає систему комерційних банків, які функціонують для здійснення кредитних, депозитних, розрахункових та інших операцій за дорученням своїх клієнтів – фізичних та юридичних осіб.

У дворівневій банківській системі взаємовідносини між банками будуються у вертикальному та горизонтальному напрямку. Вертикаль уособлює відносини між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, та підпорядкованими йому комерційними банками. Горизонталь, в свою чергу, визначає відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Регулювання банківської системи країни покладено на центральний банк, який є в більшості випадків державним органом і відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави або спільноти держав (Європейський центральний банк).

На центральний банк покладаються наступні функції:

– формування та здійснення монетарної політики;

– регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей (національної валюти);

– формування та проведення валютної політики;

– формування, зберігання та, при необхідності, використання золотовалютних резервів;

– ведення єдиного казначейського рахунка;

– ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків;

– банківський нагляд за стабільністю банківської системи;

– забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків.

Функції Національного банку України, як одного із “стовпів” інституціональної структури фінансової системи України, більш детально описано в розділі про фінансову систему держави.

Комерційні банки є на сьогодні найбільш універсальними фінансовими установами, які виконують основний набір кредитно-фінансових операцій. Через різноманіття можливих структур кредитних установ і банківських професій дати точне і повне визначення поняття “банк” важко.

Зробити аналіз організаційної структури кредитної установи і порівняння з організацією інших суб’єктів підприємницької діяльності можна по-різному, залежно від підходу.

1) Традиційний підхід до аналізу передбачає вичленення основних елементів структури банку. Метою такого дослідження є встановлення важливих аспектів взаємовідносин між найважливішими структурними елементами: керівництвом, відділами, філіалами тощо. Завдяки цьому можна зрозуміти суть ієрархічних зв’язків між різними групами персоналу, які створюють і надають банківські послуги.

2) Інший підхід до аналізу використовує поняття грошових потоків. За допомогою потоків простежується весь цикл банківських операцій через різні відділи, аж до кінцевого споживача; він допомагає виявити слабкі місця в такому циклі з точки зору контролю і ефективності.

Внаслідок величезної кількості організаційних, історичних або індивідуальних аспектів, які наявні в різноманітних кредитних установах, єдиної всезагальної організаційної схеми, застосовної до будь-якого банку, не існує.

На сьогодні найбільш прийнятним визначенням банківської установи можна вважати таке:

Сучасний банк – це установа, якій притаманна сукупність фінансових технологій і послуг, спрямованих на якнайкраще обслуговування та задоволення потреб клієнтів стосовно залучення і розміщення фінансових ресурсів на умовах поверненості, платності і терміновості. Ці технологи постійно розвиваються завдяки численним функціям банків і банківських професій.

Узагальнені схеми організації комерційного банку, стандартної та вдосконаленої приведено на рисунках 15.2 та 15.3 відповідно.

Розглянемо функції банку, які проявляються в процедурі видачі позики клієнту (рис. 15.4). Ця процедура виявляє 8 різноманітних функцій банку. Навіть якщо виявлені зв’язки і комбінації між функціями і визначають суть банківських операцій, більш важливим є детальний аналіз окремих функцій. Серед них:

1. Кредитна політика, що розробляється генеральними менеджерами.

2. Рівень відсоткової кредитної ставки, що обгрунтовується і встановлюється фінансовим відділом, а також комерційна політика, яка розробляється відділом маркетингу.

3. Вивчення можливості надання кредитів з боку філій.

4. Аналіз надійності позичальника відділом кредитного ризику.

5. Реєстрація кредиту і обробка у відділі бухгалтерського обліку.

6. Підписання контракту і переведення кредиту на рахунок клієнта. 1. Комп’ютеризована обробка позик.

8. Облік платежів.

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.3. Схема вдосконаленої організації комерційних банків

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.4. Процедура видачі кредиту

Виявлені функції банку в цьому разі можна класифікувати за чотирма головними аспектами (рис. 15.5):

– Розвиток – аспект, пов’язаний з розширенням форм обслуговування клієнтів, його мета – розвиток банківського бізнесу.

– Логістика – організаційний аспект функціонування, службовий стосовно інших аспектів.

– Стратегічний аспект – передбачає розвиток банку в економічному середовищі з врахуванням його трансформації в майбутньому, охарактеризує методи прийняття рішень, що стосуються управління фінансовими ресурсами в умовах, що змінюються.

– Політика щодо філій – цей аспект має справу з обгрунтуванням необхідності тих чи інших банківських професій, з врахуванням необхідності наближення послуг банку до клієнтів.

Основною функцією комерційних банків як фінансових посередників є мобілізація наявних вільних коштів і перенаправлення їх через кредитні інструменти в різні галузі національної економіки, тобто здійснення кредитного посередництва.

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.5. Основні функціональні аспекти діяльності банків Комерційні банки можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 15.6):

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.6. Класифікація комерційних банків

Залежно від кола здійснюваних операцій банки поділяються на:

– універсальні;

– спеціалізовані

Універсальні банки здійснюють всі, або майже всі види банківських операцій (понад стандартний набір кредитно-розрахункових функцій). При цьому банк може організовувати так зване “пакетне” обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги (рис. 15.7).

Універсальні банки надають широкий спектр послуг своїм клієнтам: здійснюють залучення вкладів, видачу позик, касово-розрахункове обслуговування, надають консультаційні послуги. Дуже важливим фактором успішної банківської діяльності є встановлення достатнього рівня довіри між банком і його вкладниками. Кризові фінансово-економічні явища виникають, перш за все, при зникненні довіри до діяльності банківських установ. Механізм таких явищ можна пояснити наступним чином.

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.7. Функції універсальних банків

Як відомо, існує макроекономічна залежність між добутком обсягу грошової маси і швидкості її обертання, з одного боку, та обсягом суспільного виробництва, яке представляється як добуток усередненої ціни на товар на кількість вироблених товарів, з іншого боку:

При виникненні недовіри, клієнти прагнуть забрати свої кошти з банківських установ, вони утримують свої кошти “під подушкою”, це призводить до зменшення швидкості обертання грошової маси, до виникнення явища “відсутності грошей” у суб’єктів господарювання, які співпрацюють з банками, і зменшення обсягу суспільного виробництва. Звичайно центральний банк може здійснити емісію і підтримати значення добутку М – V на попередньому рівні, але така тактика загрожує виникненням і розвитком інфляційних процесів.

Спеціалізовані банки – це банки, які мають понад 50 % однотипних активів і зосереджуються на здійсненні однієї чи кількох банківських операцій або обслуговують обмежене коло клієнтів (рис. 15.8).

Функціональна спеціалізація комерційних банків є найбільш вираженою, оскільки принципово впливає на характер їх діяльності, визначає специфічні особливості формування активів і пасивів установи, а також специфіку організації роботи з споживачами фінансових послуг.

Інвестиційні банки – це спеціалізовані кредитні установи, що залучають довготерміновий позиковий капітал і надають його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов’язань. Основними функціями інвестиційного банку є з’ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку капіталів.

Фінанси   Лондар С. Л.   15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Рис. 15.8. Спеціалізовані банки

Інноваційні банки – це різновид комерційних банківських установ, що спеціалізуються на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування такими банками забезпечується шляхом придбання відповідних акції, а також розміщення облігаційних позик. Діяльність інноваційних банків характеризується високим ступенем ризиковості і прибутковості здійснюваних операцій.

Облікові банки – це кредитні установи, що історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових позикових операцій (у середньому 3-6 міс), головним чином – на обліку комерційних векселів.

Ощадні банки – це комерційні установи, які спеціалізуються на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги. Основна функція ощадного банку – прийом вкладів від населення, ефективна організація ощадної справи, забезпечення впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування, обслуговування населення, надання інших послуг. Гарантом виконання зобов’язань по операціям цих банків виступає держава.

Іпотечні банки – це фінансові установи, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю. Особливістю таких банків є наявність служб, які у разі неплатоспроможності клієнта оцінюють та продають нерухоме майно, отримане в заставу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси – Лондар С. Л. – 15.2. Банківська система: центральний та комерційні банки