Економічна теорія – Білецька Л. В. – Індекс фізичного обсягу продукту
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін ІР . Темп інфляції для поточного року визначається таким чином. Від індексу цін поточного року віднімається індекс цін минулого року й ділиться на індекс цін минулого року, а потім множиться на 100:
І Р – ІР
Темп інфляції = -1– -100,
Де ІР1 – індекс цін поточного року;
/р0 – індекс цін минулого року (базова ціна).
Індекс фізичного обсягу продукту
Це відносний показник, що характеризує зміну маси вироблених матеріальних благ (різнорідних) у поточному періоді порівняно з базисним. Індекс показує, у скільки разів збільшилася вартість усієї продукції в результаті зміни тільки її фізичного обсягу за винятком впливу цін. Індекс
І
Де ч1 і ч0 – вироблена продукція в натуральному вираженні відповідно в поточному ч1 і базисному дО періодах; рС – порівняльні ціни.
Якщо використовуються ціни базисного року, то отримаємо індекс Ласпейреса 10. Якщо використовуються ціни звітного періоду, то отримаємо індекс 11 Пааше:
ІО _ І Ч1РО І _ І4 . 1 І ЧОРО ‘ 1 І Ч О ‘
Індекси широко використовуються для аналізу динаміки фізичного обсягу продукції, валових результатів виробництва, у вимірюванні чистої продукції, продуктивності факторів виробництва та інших показників на всіх рівнях суспільного виробництва.
Схильність до споживання
Поняття вироблено Дж. М. Кейнсом. Схильність до споживання характеризує, як відноситься зміна споживання до зміни доходу. Споживання складає ту частину доходу, яка призначена для придбання споживчих товарів і послуг і в масштабі суспільства являє суму споживання всіх економічних суб’єктів. Для кожного споживача споживання залежить від рівня його доходу, від типу суспільства, в якому він живе, від його життєвих звичок та інших факторів. Але чим вищий дохід, тим більшим може бути споживання.
В загальному вигляді споживання є функція доходу
С _ / (у ),
Де с – споживання, У – дохід, / – форма функції.
Споживання розглядається як функція тільки доходу.
Кожній величині у на графіку відповідає величина С . Співвідношення С : У знижується:
С 100 , С2 175 Попе с3 245 Полг с4
–1 – _-_ 1; _-_ 0,875; -^ _–0,816 ; _ 0,75 і т. п.
У 100 У2 200 У3 300 У4
Якщо дохід низький, він буде цілком витрачений на споживання. Якщо дохід зростає, то споживання збільшується, але не в тій самій пропорції, що й дохід. Частина доходу зберігається. Відношення C : Y називається середньою схильністю до споживання ( APC ). На графіку показане відношення приросту споживання до приросту доходу AC : AY = MPC, яке визначає граничну схильність до споживання MPC. Математично MPC являє собою нахил кривої споживання. Гранична схильність до споживання змінюється в межах 0 < MPC < 1.
Схильність до заощадження
Схильність до заощадження характеризує зміну заощадження до зміни доходу. Заощадження S = Y – C, де S – заощадження, Y – дохід, C – споживання. Оскільки споживання розглядається як функція лише доходу C = f (Y), то S = Y – F (Y). Середня схильність до заощадження APS = S : Y . Гранична схильність до заощадження MPS = AS : AY. Математично MPS являє собою нахил кривої заощаджень.
Величина заощадженого доходу збільшується зі зростанням доходу більш високими темпами. Споживання плюс заощадження дорівнює доходу: C + S = Y . Середня схильність до споживання APC Плюс середня схильність до заощадження APS Рівна одини-
CS
Ці: APC + APS = 1, чи ^ + Y ~ Приріст споживання плюс приріст заощадження складає приріст доходу: AC + AS = AY. Гранична
Схильність до споживання MPC Плюс гранична схильність до заощадження MPS дорівнює одиниці:
Мультиплікатор. Історичне походження
У 20-30-х роках XX століття безробіття в капіталістичних країнах стало постійним і досягло високого рівня. Економісти розробляли способи збільшення зайнятості. Р. Ф. Кан запропонував принцип мультиплікатора, який показує, що початкове збільшення інвестицій створює “первинну” зайнятість для робітників, зайнятих у конкретному виробництві. їх витрати забезпечують “вторинну” зайнятість у галузях, які виробляють споживчі товари. Співвідношення між загальним і первинним збільшенням зайнятості є “мультиплікатором зайнятості”. Таке історичне походження мультиплікатора. Пізніше ідея мультиплікатора досліджувалася багатьма економістами стосовно різних економічних процесів.
Розглянемо мультиплікатор Дж. М. Кейнса. Кейнс визначає національний дохід У як суму споживання С Та інвестицій І, тобто У _ С +1 . Споживання є лінійною функцією національного доходу, тобто С _ сУ + А, де С – гранична схильність до споживання – виражає пропорцію, в якій споживання зростає при зростанні доходу; А – базове споживання, величина постійна. Національний до-
I + А 1 хід У = СУ + А +1 , звідси У =–. Вираз ^- показує, наскільки зростає національний дохід при заданому зростанні інвестицій, і тому називається мультиплікатором інвестицій або просто мультиплікатором, який є одним із ключових понять теорії Кейнса.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)