Екологічний менеджмент – Семенов В. Ф. – 3.5. Особливості економічної оцінки окремих ресурсів
Запаси мінеральних ресурсів оцінюються за ступенем розвіданості та готовності до експлуатації. За цим принципом їх прийнято поділяти на категорії за формулою А + В + C1 + С2 До категорії А відносяться запаси добре вивчені, розвідані та підготовлені до видобутку. До категорії В – геологічно обгрунтовані, відносно розвідані запаси. Категорія Сх – запаси, встановлені за природними відхиленнями та географічною розвідкою. Категорія С2 – запаси, що теоретично прогнозуються. Категорії поділяються на геологічні, розвідані та вірогідні. Крім того, категорії А + В + С. представляють балансові запаси, які враховуються в оперативній господарській діяльності; інша частина запасів – забалансові, які можуть бути використані в майбутньому за умови їхньої дорозвідки. Наприклад, загально геологічні запаси кам’яного вугілля в Донбасі (А + В + С. + СЛ становлять 231 млрд т, а балансові (А + В + С{) – 48 млрд т. У Львівсько-Волинському басейні загальногеологічні запаси – 1,6 млрд т, балансові – 0,8 млрд т.
У світовій практиці існує дещо інша класифікація мінеральних ресурсів за їхніми запасами: R – загальні ресурси; R-i – достатньо вивчені ресурси; й-2 – попередньо оцінені ресурсі; /?-3 – передбачувані ресурси.
Якість мінеральних ресурсів визначається вмістом корисного компоненту у руді. При цьому в рудах чорних металів ця величина повинна бути достатньо високою, щоб видобуток вважався доцільним. Наприклад, у залізній руді вміст заліза повинен бути не менш ніж 20-25%. В протилежному випадку руду потрібно збагачувати. Криворізька руда – одна з найбагатших у світі, вміст заліза в ній складає 56-64%. Керченська руда бідніша, лише 37-40%. Дещо нижчі вимоги до марганцевої руди. Багате Нікопольське родовище характеризується вмістом корисного компоненту 23%.
Якість органічного палива визначається теплотою згорання і визначається в тис. ккал/т. Наприклад, середня калорійність донецького вугілля становить 9 тис. ккал/т.; кузнецького – 6-7 тис. ккал/т; печорського – 5 тис. ккал. /т; екибастузького – 4,5 тис. ккал/т; кансько-ачинського – 3,5 тис. ккал/т.
Мінеральні ресурси мають кінцеві запаси і, відповідно, обмежений строк експлуатації. Вони визначаються за таким варіантом інтегральної оцінки:
(12)
Вважається, що землю можна експлуатувати нескінченно довго. Тому в радянській економіці застосувалась найбільш проста формула:
(13)
Час експлуатації лісових ресурсів залежить від швидкості визрівання деревини. Формула оцінки лісових ресурсів:
(14)
Де: t – вік лісу.
Ліс цінний не тільки деревиною. Він виконує також протиерозійні та рекреаційні функції. Ці функції також можуть бути оцінені. Протиерозійна цінність лісу визнається формулою:
Де:
І= 1,2,3…, п – вид сільськогосподарської культури;j = 1, 2, 3…, w – вид ниви за ступенем змитості; V – врожайність при фактичній лісистості водозбору; V” – врожайність при безлісному водозборі ц/га. С. – ціна одиниці продукції і-ої культури; Z – витрати на одиницю продукції г-ої культури; S. – площа ниви 7-го ступеню змитості на водозборі, га; 5.( – площа лісу на водозборі, га.
Рекреаційна функція лісу може бути оцінена за такою формулою:
Де:
D – ціна однієї години вільного часу; п – нормативне (гранично припустиме) навантаження на 1 га лісу (люд.-год./рік); Z – додатково приведені витрати на ведення господарства в рекреаційних лісах.
В цій методиці складність становить оцінка вільного часу d, яка визначається досить умовною величиною.
Одним з найбільш складних видів вартісної оцінки є оцінка територій, зокрема, міських. Наведемо декілька “класичних” методів, що використовуються за кордоном. При всіх оцінках виходять з того, що центр міста – найбільш приваблива частина території, яка повинна бути оцінена найбільш високо. Найпростішою є формула Уінго:
Де:
/ – відстань від центру до периферії міста; х – відстань від центру до оцінюваної ділянки; С – транспортні витрати; R(x) – рента, яку приносить оцінювана ділянка.
Формула Уінго містить істотний недолік: вважається, що всі місця роботи зосереджені у центрі міста, а все населення – однорідна маса.
Більш гнучкою є методика Алонсо. Відповідно до підприємства він вивів залежність між прибутком, сумарною вартістю реалізованої продукції, витратами на виробництво та ціною на землю у такій формулі:
Де:
В – максимальний прибуток; Р – сумарна вартість реалізованої продукції; С – витрати на виробництво; R – ціна землі; х – відстань до центру; S – розмір ділянки.
Нарешті, можна навести формулу Дютайна, в якій враховується більша кількість чинників, що визначають ціну ділянки міської території:
Де:
T – середній час поїздки на приватному автомобілі до центру міста; k – середня щільність забудови території; п – щільність населення в районі; т – коефіцієнт зайнятості в районі; Q – тип району; j – наявність або відсутність вокзалу в районі; М – характер транспортних засобів, що зв’язують район з центром; С – рівень торговельного обслуговування; R – характер місцевої регламентації на освоєння земель; а – числові параметри, що відображають різноманітну роль відповідних факторів;; – ціна землі.
Контрольні запитання
1. Чим природні ресурси відрізняються від природних умов?
2. Які методи вартісної оцінки природних ресурсів вам відомі?
3. Як розраховується вартість мінеральних та лісових ресурсів?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)