Теорія нотаріального процесу – Фурса С. Я. – 8.2. Теоретична модель нотаріального процесу: етапи, стадії та їх співвідношення
Створення теоретичної моделі нотаріального процесу зумовлено, насамперед, істотними неузгодженостями у процесуальному законодавстві, що регулюють питання вчинення нотаріальних проваджень. Так, розглядаючи нотаріальні провадження загалом, як самостійні, можна спостерігати такі негативні явища, коли через невизначеність нотаріальної процесуальної форми зі змісту нотаріального провадження втрачається Його основна мета, а послідовність вчинення одних нотаріальних проваджень не має зв’язку із вчиненням інших, які можуть вчинятися одночасно і мати відповідні взаємозв’язки, що диктується їхнім правовим змістом та нотаріальною процесуальною формою. Вважаємо, що ці питання є досить істотними для захисту прав громадян та юридичних осіб. У зв’язку з цим пропонуємо розглянути схему №1, яка надасть можливість з’ясувати, як співвідноситься нотаріальний процес із провадженнями, а провадження – із стадіями. На даній схемі має місце теоретична модель нотаріального процесу, яка об’єднує багатоетапні нотаріальні провадження. Вона характерна для нотаріального процесу зі спадкування майна. Але нотаріальний процес може поєднувати у собі різні за змістом нотаріальні провадження для найкращого забезпечення прав та інтересів громадян і юридичних осіб.
З урахуванням принципу сприяння особам у вчиненні нотаріального провадження у нотаріуса інколи виникає необхідність одночасно вчинення декількох нотаріальних проваджень, які пов’язані між собою змістом і в остаточному рахунку спрямовані на досягнення конкретної (єдиної) мети.
Розглянемо таку правову ситуацію. До нотаріуса звернувся гр-н К. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті гр-на Г. (п. З ст. 34 Закону) та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна померлого (п. 2 ст. 34 Закону). Згідно зі ст. 34 Закону, це два різні нотаріальні провадження. Але, на нашу думку, для вчинення цих самостійних нотаріальних проваджень, пов’язаних із здійсненням спадкових прав достатньо подання однієї заяви, оскільки вони можуть вчинятися разом і спрямовані вони на досягнення конкретної мети.
У цьому випадку слід відкривати два нотаріальні провадження, які у своєму розвитку проходять декілька етапів. Так, видача свідоцтва про право на спадщину може бути вчинена не раніше як через шість місяців після відкриття спадщини. Так само вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та зняття цих заходів тривають, як правило, до видачі свідоцтва про право на спадщину. У процесі спадкування майна можуть вчинятися також такі додаткові нотаріальні провадженнями, як розкриття та оголошення секретного заповіту (п. 4 гл. З Порядку ), розшук і повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадщини шляхом передання заяви (п.17 ст. 34 Закону) тощо, які мають здійснюватися також у шестимісячний термін.
Отже, нотаріальний процес має визначати не лише порядок, а й чітку послідовність вчинення цих дій та їх взаємозв’язок в одному нотаріальному процесі. Ці дії не можуть розглядатися без взаємозв’язку з іншими нотаріальними діями в даному процесі.
Запропонована авторами теоретична модель нотаріального процесу (схема №1) може бути розкрита через процес спадкування майна, який складається із двох (самостійних) багатоетапних нотаріальних проваджень, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину (провадження 1) та вжиття заходів з охорони спадкового майна (провадження 2).
Схема № 1. Теоретична модель нотаріального процесу
Згідно із загальною класифікацією нотаріальних проваджень, провадження 1 та провадження 2 належать до багатоетапними. Кількість етапів кожного із них визначається залежно від тих дій, які вчиняє нотаріус для досягнення конкретної мети.
Наприклад у провадження 1 – видача свідоцтва про право на спадщину має три етапи, кожний з яких складається із трьох стадій. На першому етапі мають місце: 1 стадія – відкриття нотаріального провадження – прийняття першої заяви про відкриття спадщини; 2 стадія – підготовка до вчинення нотаріального провадження – перевірка суб’єктивних та об’єктивних умов вчинення даного провадження, які дадуть нотаріусу підстави завести спадкову справа на ім’я померлого; 3 стадія – безпосереднє вчинення нотаріальної дії даного етапу. Але таке нотаріальне провадження триває не менше шести місяців з дня смерті спадкодавця. Отже, в спрощеному вигляді перший етап провадження має складатися з дій щодо заведення спадкової справи, другий – встановлення і повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини та роз’яснення їхнього права прийняти або відмовитися від прийняття спадщини шляхом подання письмової заяви, розшук майна, кредиторів, визначення часток майна, яке належить кожному спадкоємцеві, перевірка наявності заповіту, чи він не скасований або змінений тощо. Заключним третім етапом цієї справи має бути видача свідоцтва про право на спадщину всім спадкоємцям.
Хоча в деяких випадках у нотаріальному процесі можуть чітко не визначатися етапи його вчинення, але теоретичне та практичне значення складення переліку процесуальних дій на окремому етапі нотаріального провадження дозволить суттєво конкретизувати зміст діяльності нотаріуса у часі як щодо заявників, так й інших осіб, які мають брати участь в нотаріальному процесі. В цьому випадку можна говорити про стадійність щодо окремого етапу нотаріального провадження.
Слід мати також на увазі ті нотаріальні провадження, у яких заявники можуть лише звертатися до нотаріуса, а вчинення нотаріального провадження буде стосуватися вже інших осіб. До такого провадження, наприклад, належить провадження з прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів. Так, першим етапом провадження будуть всі нотаріальні дії щодо прийняття в депозит грошових сум від заявника (у Законі, Порядку – боржника). Другий етап – повідомлення кредитора з пропозицією з’явитися до нотаріуса, третій – це передача грошей кредитору. В цьому провадженні суттєво має бути досліджений другий етап – необхідність нотаріуса надіслати повідомлення, яке е правовим механізмом захисту прав заявника, але безпосередньо впливає на права кредитора, тому має нести в собі роз’яснення його прав і певну процедуру щодо передачі відповідного повідомлення, що має забезпечити докази повідомлення кредитора. Третій етап через невизначеність правової ситуації в строках може тривати доволі довго, тому має зумовлюватися процесуальним строком, який має бути закріплений у законі, тобто з моменту повідомлення кредитора до моменту, коли заявник зможе забрати власні гроші.
Така властивість нотаріального провадження, як значна тривалість у часі та багатосуб’єктність дає підстави віднести його до багатоетапних нотаріальних проваджень, а кожний етап нотаріального провадження поділити на відповідні стадії.
Проте слід зазначити, що існують нотаріальні провадження, які у своєму розвитку проходять лише один етап, що складається а трьох стадій: відкриття нотаріального провадження, підготовка до вчинення нотаріального провадження та безпосереднє вчинення нотаріальної дії, яка закінчується посвідченням та видачею нотаріального акта. До таких одноетапних нотаріальних проваджень належать: засвідчення копії документа, засвідчення справжності підпису на документі, посвідчення фактів та ін.
Таке одноетапне нотаріальне провадження можна зобразити так:
Схема № 2. Нотаріальний процес щодо вчинення одноетапного нотаріального провадження із засвідчення підпису на документі
Отже, етап як більш ширше поняття включає у собі стадії, кожна стадія у нотаріальному провадженні виконує певну функцію, має свою мету та значення, на аналізі яких зупинимося нижче.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)