Теорія нотаріального процесу – Фурса С. Я. – РОЗДІЛ 7. НОТАРІАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУП НОТАРІАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ
7.1. Поняття нотаріального провадження та їх класифікація
У Розділі 1 “Теоретичні основи нотаріального процесу, його понятійний апарат, функції та складові автори, послідовно, з урахуванням різних критеріїв формулювали поняття “нотаріальне провадження”, розглядали його з різних позицій: як у широкому, так і вузькому значеннях, з урахуванням ролі тих суб’єктів, які вчиняють нотаріальні дії, а також тих, які звертаються до нотаріуса за їх вчиненням чи сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріальної дії, мети, на досягнення якої спрямовується вчинене нотаріальне провадження, специфіки його вчинення. Проведений аналіз дав можливість сформулювати поняття “нотаріальне провадження” як складової (елементу) нотаріального процесу.
Нотаріальне провадження – це сукупність процесуальних дій, які у передбаченому законом порядку вчиняються нотаріусом та іншими суб’єктами нотаріального процесу, спрямовані на посвідчення безспірних прав і фактів та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності (достовірності).
Класифікація нотаріальних проваджень
Нотаріальні провадження можуть поділятися на певні види, тобто їх класифікація може здійснюватися за різними ознаками, що допомагають кращому розумінню та запам’ятовуванню досить широкого їх переліку (ст. 34 Закону).
Класифікуючи нотаріальні дії (нотаріальні провадження), ми упорядковуємо та полегшуємо їх аналіз, звертаємо увагу на особливості їх дослідження та оцінку залежно від місця, яке вони займають у класифікаційній системі. Така класифікація має як теоретичне, так і практичне значення. Групуючи нотаріальні провадження за певними ознаками, ми вивчаємо їх матеріальну та процесуальну природу, що дає можливість говорити про подальший розвиток теорії нотаріального процесу та її вплив на становлення й удосконалення законодавства про нотаріат.
Нотаріальним процесом охоплюються різні види нотаріальних проваджень, правові особливості яких визначають специфіку нотаріального процесу з їх вчинення. Це є підставою для виділення їх характерних ознак.
Авторами виділяються такі критерії, які можуть стати загальною підставою для класифікації нотаріальних проваджень за видами, а саме:
– залежно від виконуваних нотаріатом функцій;
– правовий зміст і мета нотаріального провадження;
– порядок вчинення нотаріального провадження;
– строки зберігання нотаріальних документів;
– кількісний склад учасників нотаріального процесу.
Виходячи із функціонального аналізу виконуваних нотаріусами повноважень, нотаріальні провадження можна поділяти на види за такими критеріями :
І. Залежно від виконуваних нотаріатом функцій (правоохоронні та правозахисні):
– правоохоронні, які спрямовані на попередження можливості виникнення правопорушень. Саме до цієї групи ми може віднести посвідчення договорів. Оскільки сторони, посвідчуючи договір у нотаріальному порядку, включаючи і випадок, коли він не підлягає обов’язковому нотаріальному порядку, запобігають правопорушенням та виникненню судових спорів, таким чином нотаріуси у безспірному порядку охороняють права та інтереси фізичних і юридичних осіб, забезпечуючи їх належну реалізацію. Якщо ж сторонами не були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, він, згідно з ч. І ст. 220 ЦК, є нікчемним. Наслідки такого договору передбачені ст. 216 ЦК;
– правозахисні, які вчиняються з метою усунення вчинених правопорушень, наприклад: вчинення протесту векселя; вчинення виконавчих написів на опротестованих векселях та нотаріально посвідчених договорах про стягнення грошових сум та передачі майна згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 “Затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”2. Наприклад) договір позики був нотаріально посвідчений, проте позичальник своєчасно, тобто у визначений договором строк (ч. 1 ст. 1049 ЦК), не виконав взяте на себе зобов’язання повернути позикодавцю, передбачену договором суму грошей (ст. 1046 ЦК). Тому нотаріальна процесуальна форма даного договору забезпечує позикодавцю можливість вчинити на ньому виконавчий напис, тобто надати йому виконавчої сили. Якщо ж таке зобов’язання не буде виконуватися позичальником добровільно, договір із вчиненим на ньому виконавчим написом, згідно Закону України “Про виконавче провадження”, буде підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та здійснення примусового виконання даного зобов’язання.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)