Теорія нотаріального процесу – Фурса С. Я. – 2.8. Принцип професійної компетентності та морально-етичних стандартів діяльності нотаріуса
До принципів нотаріального процесу слід також віднести принцип професійної компетентності та морально-етичних стандартів нотаріуса.
Розкриваючи сутність та складові даного принципу, слід проаналізувати значення самого слова “компетентний”, під яким розуміють: “1) який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який грунтується на знанні; кваліфікований; 2) який має певні повноваження; повноправний, повновладний”.
Виходячи із сутності поняття “компетентність” можна зробити висновок, що вона тісно пов’язана із суб’єктом, який володіє відповідною компетенцією. У свою чергу компетенція – це певна норма, досягнення якої може свідчити про можливість правильного вирішення якого-небудь завдання, а компетентність – оцінка досягнення (або недосягнення) цієї норми.
Компетентність – якість, характеристика особи, яка дозволяє їй (або навіть дає право) вирішувати певні завдання, виносити рішення, судження у певній галузі. Основою цієї якості є знання, обізнаність, досвід соціально-професійної діяльності людини. Тим самим підкреслюється інтегративний характер поняття ” компетентність “.
Аналізуючи Закон України “Про нотаріат”, можна дійти висновку, що держава, яка регулює нотаріальну діяльність (ст. 2-1 Закону “Про нотаріат”), окреслює межі компетентності осіб” які мають право займатися такою діяльністю. У противному разі невідповідність цим критеріям позбавляє їх права займатися нотаріальною діяльністю.
До критеріїв компетентності нотаріуса, згідно ст. З Закону України “Про нотаріат”, слід віднести вимоги, які пред’являються до нотаріуса:
1) нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою;
2) нотаріусом може бути громадянин, який пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит.
Одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
3) нотаріусом може бути громадянин, який має стаж роботи у сфері права не менше трьох років.
Проте слід зазначити, що ці критерії не дають вичерпної відповіді на питання щодо професійної компетентності нотаріуса. У цьому зв’язку можна погодитися з Ю. Г. Татур, який зазначає, що компетентність спеціаліста з вищою освітою це виявлені ним на практиці прагнення і здатності (готовність) реалізувати свій потенціал (знання, уміння, досвід, особистісні якості та ін.) для успішної творчої (продуктивної) діяльності в професійній і соціальній сфері, усвідомлюючи її соціальну значущість і особисту відповідальність за результати цієї діяльності, необхідність її постійного удосконалення”.
Ці ознаки компетентності можна поширити й на нотаріуса.
Згідно зі ст. 2 Закону, правовою основою нотаріату є Конституція України, Закон України “Про нотаріат” та інші законодавчі акти, які мають відношення до нотаріальної діяльності, тому нотаріуси мають керуватися цими актами у своїй діяльність (ст. 7 Закону). При вчиненні нотаріальних дій нотаріус як компетентна особа зобов’язаний перевіряти відповідність дій, які він вчиняє, та наданих йому документів вимогам закону. Наприклад, він не може посвідчити шлюбний договір, якщо до його умов включені положення, які стосуються регламентації особистих прав подружжя, а також особистих відносин між ними та дітьми, оскільки вони суперечать ч. З ст.93 СК.
При вчиненні нотаріальної дії та встановленні її невідповідності закону на підставі статей 5,49 Закону нотаріус повинен відмовити у її вчиненні, мотивуючи це посиланням на законні причини такої відмови. Але він має не просто відмовити у вчиненні нотаріального провадження, а вказати особам, якщо це можливо, з урахуванням правової ситуації, можливості реалізації їхніх прав, що не суперечать вимогам закону, шляхом внесення конкретних змін до проектів договорів, наданих сторонами. Тобто за бажання осіб укласти шлюбний договір з умовою, нотаріус має роз’яснити незаконність такого договору і запропонувати посвідчити його без такої умови, або роз’яснити особі, що вона має право посвідчити змішаний договір, який включає, наприклад, елементи договору, де регламентуються особисті (немайнові) права подружжя як батьків щодо виховання та визначення місця проживання дитини, а не відмовляти одразу у посвідченні такого договору. Компетентність нотаріуса проявляється у тому, що він повинен дотримуватися встановленого законом порядку і правил оформлення нотаріальних документів.
Проте компетентний фахівець при здійсненні нотаріальної діяльності не повинен обмежуватися знаннями заковів України, постанов Верховної Ради, указів і розпоряджень Президента, а на території Республіки Крим – законодавства Республіки Крим, наказів міністра юстиції України, нормативних актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріус як висококваліфікований юрист, має застосовувати у своїй діяльності норми як матеріального, так і процесуального права, а саме: нормативно-правові акти галузевого законодавства (цивільного, цивільного процесуального, господарського, земельного, сімейного, трудового, адміністративного) тощо для врегулювання конкретних правовідносин, тому має бути обізнаним у тих змінах, які вносяться у це законодавство. Також, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону, нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із норм міжнародного права та укладених Україною міждержавних угод. Як компетентність нотаріуса розцінюється застосування ним, у разі потреби, аналогії закону та праву. Виходячи із Закону, нотаріус при вчиненні нотаріальних дій може застосовувати: норми іноземного права, тому він повинен вивчати іноземні мови, щоби освоювати іноземне законодавство.
Так, Дж. Равен означував компетентність як специфічну здатність, необхідну для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливі предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Бути компетентним – значить, мати набір специфічних компетентностей різного рівня. Отже, нотаріус, як компетентний фахівець, повинен володіти також комп’ютерною грамотою, бути кваліфікованим користувачем мереж єдиних та державних реєстрів у сфері нотаріату.
Держава, визначивши компетенцію нотаріусів та посадових осіб відповідних органів, що наділені повноваженнями вчиняти нотаріальні дії, повинна мати механізм контролю допуску та відповідності вищезгаданих суб’єктів до реалізації даної компетенції. Так, рівень компетентності нотаріуса на момент вирішення питання про допуск до нотаріальної діяльності здійснюється через складання кваліфікаційного іспиту, але це не означає, що він не повинен підвищувати свій професійний рівень. Рівень професійної компетентності нотаріуса може перевірятися та бути встановлений у результаті перевірок його діяльності комісіями Міністерства юстиції, Української нотаріальної палати (ст. 10 Закону України “Про нотаріат”46; Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 01.12.2006 №87/5; Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12. 2006 р. №1689)47. Порядок перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 24.12. 2008 за № 2260/5, передбачає у тому числі визначення професійного рівня (підвищення кваліфікації, наявність публікацій, участь у конференціях і семінарах з питань права тощо)48.
Але основним критерієм встановлення рівня професійної діяльності нотаріуса є кількість звернень користувачів нотаріальних послуг зі скаргами на його дії до Міністерства юстиції, а також до суду з позовами на неправильно вчинену або відмову у вчиненні нотаріальної дії та акту. Саме такі звернення громадян мають бути сигналом для контролюючих органів нотаріату та підставою для підвищення кваліфікації нотаріуса або, у разі системних порушень законодавства, анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Проте слід зазначити, що вважливою ознакою професійної компетентності нотаріуса є її морально-етичні аспекти, які згідно Кодексу професійної етики нотаріуса, тісно взаємопов’язані та складають правила професійної етики. У своїй професійній діяльності нотаріус зобов’язаний згідно прийнятої ним присяги дотримуватися чинного законодавства України та міжнародного права, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права і законності, застосовувати свої знання й професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави.
Отже, нотаріус не може використовувати свої знання на шкоду клієнту, тобто надавати консультації, поради, які свідомо спрямовані на порушення його прав та інтересів з метою отримання особистої вигоди.
Так, аналізуючи ст. 6 Кодексу професійної етики нотаріуса, можна дійти висновку, що принцип професійної компетентності має бути тісно пов’язаний з добросовісністю. Це виявляється у тому, що нотаріус зобов’язаний надавати правову допомогу фізичним та юридичним особам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування. Він має постійно працювати над удосконаленням свої знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві, а також забезпечувати необхідний рівень компетентності своїх помічників, консультантів, технічних працівників, які залучаються до виконання окремих робіт.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)