Соціологія культури – Юрій М. Ф
Гуманітарна освіта в наші дні повинна бути максимально широкою, такою, щоби її можна було використовувати яку науковій і педагогічній роботі, так і в практичній діяльності, в різних сферах життя суспільства: політичній, дипломатичній, економічній, юридичній
Пам’ятаючи, що соціологія культури є “частиною” соціологічної науки, важливо, насамперед, визначити її місце в структурі соціологічного знання. Соціологія культури, як і соціологія в цілому, розвивалася в нашій країні досить важко, часом навіть драматично. Саме
Соціологія, починаючи з Опоста Конта, якого вважають родоначальником цієї науки, зосереджувалася насамперед на аналізі культурних закономірностей функціонування і розвитку суспільства. Хоча сам Конт вважав життя суспільства природним і об’єктивно закономірним процесом. Тому соціологія, за
Соціологія, починаючи з Опоста Конта, якого вважають родоначальником цієї науки, зосереджувалася насамперед на аналізі культурних закономірностей функціонування і розвитку суспільства. Хоча сам Конт вважав життя суспільства природним і об’єктивно закономірним процесом. Тому соціологія, за
У подальшому розвитку соціології обидві ці тенденції – об’єктивістська і культурно-аналітична – виявляються і постійно, хоча і досить рідко в підкреслено радикальній формі. Загальною практичною ідеологією соціології та інших соціальних наук поступово став об’єктивізм,
Вебер – не спекулятивний філософ, і його гіпотеза про роль етики протестантизм)-у виникненні капіталістичної форми господарювання – не історіософська ідея. Він спирався на конкретну емпіричну інформацію. Вивчаючи статистичні дат щодо професійного складу населення в
Розуміюча соціологія Макса Вебера стала родоначальницею цілої традиції в соціологічному мисленні, яку можна назвати традицією розуміючої соціології. Узагалі, якщо “очистити” соціологічні концепції, що складають історію цієї дисципліни, від численних і багаторазових нашарувань, найтонших деталей,
Прямий попередник символічного інтеракціонізму – американський соціолог Чарльз Лантухи (1864-1929). Вихідною передумовою його теорії було твердження про соціальну природу людини, що ми без перебільшення можемо назвати образом людини як культурної істоти. За словами Лантухи,
Прямий попередник символічного інтеракціонізму – американський соціолог Чарльз Лантухи (1864-1929). Вихідною передумовою його теорії було твердження про соціальну природу людини, що ми без перебільшення можемо назвати образом людини як культурної істоти. За словами Лантухи,
Е. Гусерль розглядав проблематику життєвого світу в рамках філософської дисципліни, яку він називав феноменологічною психологією і предмет якої визначав як “людську самість у всій сукупності дійсного і можливого життя свідомості, у тому числі конкретного
Когнітивна мікросоціологія, як ми позначаємо цей напрям за К. Кнорр-Цетиною, зосереджується на аналізі повсякденного життя, ситуаційних взаємодій, реальних і безпосередньо виразних діючим індивідуумам методів, прийомів, “практик” інтерпретації та вирішення нормальних повсякденних проблем. Цьому напряму
Вище, говорячи про книгу Бергера і Лукмана “Соціальна конструкція реальності”, ми відзначили, що їхня концепція будується діалектично: пізнаючи соціальний світ, людина створює його і, створюючи, пізнає. Авторів цієї книги надихнули, в першу чергу, ідеї
Зрозуміло, розглянута вище широка інтерпретація теореми Томаса вимагає застережень і уточнень. По-перше, будь-яке, навіть яке завгодно масштабне перевизначення ситуації (наприклад, Марксове) ніколи не змінить ситуацію цілком і повністю: міняються лише її певні аспекти, а
Зрозуміло, розглянута вище широка інтерпретація теореми Томаса вимагає застережень і уточнень. По-перше, будь-яке, навіть яке завгодно масштабне перевизначення ситуації (наприклад, Марксове) ніколи не змінить ситуацію цілком і повністю: міняються лише її певні аспекти, а
Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив “переваги” повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського досвіду, які він називав кінцевими ділянками значень (finite provinces ofmeanin). Поряд з повсякденністю, це такі сфери,
Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив “переваги” повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського досвіду, які він називав кінцевими ділянками значень (finite provinces ofmeanin). Поряд з повсякденністю, це такі сфери,
Історичний характер повсякденності можна трактувати потрійно. По-перше повсякденність історична, оскільки вона є світом культури, що, як писав Шюц, “ми сприймаємо в його традиційності і звичності та який доступний спостереженню, тому що “уже дане” відсилає
Відповідь на запитання про історизм повсякденності вимагає спеціального вивчення величезного етнографічного й історичного матеріалу. Наскільки відомо, таке вивчення не проводилося з аналізованого нами погляду, тому викладені нижче думки варто розглядати як спробу наблизитися до
Мабуть, тільки термін “людина” вживається вданий час настільки ж широко, як і “особистість”. Трохи рідше вживаються терміни “індивід” (“індивідуум”) і “суб’єкт”. Але зрозуміти, що таке особистість, не обговорюючи тією чи іншою мірою уявлення про
Незважаючи на величезну кількість різних характеристик і визначень понять “особистість” та “індивід” для наших цілей можна вказати на кілька головних, відфільтрованих часом. Насамперед під особистістю й індивідом розуміють унікальну, неповторну сторону людини. Як, наприклад,
Російські дослідники С Неретіна й А. Огурцов у книзі “Час культури” зазначають, що в роботах М. Бердяєва, М. Бубера, М. Бахтіна, В. Біблера особистість розглядалася або як самостійна сутність, відділена від культури (культура є
Ні культура не може існувати поза людиною, ні людина – поза культурою. Проте у теоретичному аналізі вони повинні бути охарактеризовані як самостійні і цілі. Для осмислення особистості і ряду інших явищ культура може бути
Поведінка тварин цілком визначається тими ситуаціями-подіями, з якими вони зіштовхуються (у випадку небезпеки тварина біжить, якщо хоче їсти, шукає їжу тощо). Поведінка людини і ситуація, у якій вона опинилася, задаються мовою. Так, читаючи в
В античній культурі, де як відомо, міфологічні та релігійні початки значно слабшають, а держава має обмежений вплив на людину, вперше складається самостійна поведінка людини і внаслідок цього перша в історії людства особистість. Згадаемо поведінку
Не можна розуміти справу так, що антична особистість народжується в античній культурі. Антична культура й особистість складаються одночасно, взаємновизначаючи одне одного. Так одночасно, обумовлюючи одне одного, формується антична особистість і античний театр, антична особистість
Як відомо, середньовічна культура будується на основі християнського вчення. Але античне мислення й особистість, правда, в підлеглий переосмисленій ролі, входять у цю культуру. Справді, в середні віки завдання мислення кардинально змінилося. Головним стає не
Як відомо, середньовічна культура будується на основі християнського вчення. Але античне мислення й особистість, правда, в підлеглий переосмисленій ролі, входять у цю культуру. Справді, в середні віки завдання мислення кардинально змінилося. Головним стає не
Пізнє середньовіччя підготувало людину до сприйняття Бога і його творінь, зокрема природи, уже не як суб’єктів (подібне уявлення, щоправда, ще довго зберігалося, але поступово відходило на другий план), а мислячої проблемної реальності, майже закономірної.
Новий час – це період не тільки подальшого виштовхування на задній план християнської релігії й експансії раціоналізму “в особі” точних (природничих) наук та інженерії, але і становлення єдиної європейської культури. Створюються спільні умови життя,
У кантівських системі та рішенні була одна слабка ланка-метафізичне, навіть почасти містичне тлумачення розуму, а, отже, і тих раціональних та моральних обмежень, які накладалися на свободу особи. Як тільки відчуття єдиного європейського людства (культури)
У кантівських системі та рішенні була одна слабка ланка-метафізичне, навіть почасти містичне тлумачення розуму, а, отже, і тих раціональних та моральних обмежень, які накладалися на свободу особи. Як тільки відчуття єдиного європейського людства (культури)
Аж до середини XX ст. “конструкція” особистості працювала цілком успішно. Але, починаючи з цього періоду чи ще раніш, різко міняються умови, назріває криза культури. Європейсько-центристське світовідчування відходить на задній план, замість нього формується широке
Різномасштабність суб’єктів одній і тієї ж культури (народ як ціле, клас, партія політична чи культурна еліта, глава держави, великий художник, історик-аналітик, рядовий носій культури) припускає не тільки різний ціннісно-змістовний контекст розуміння й оцінки культури
Соціальні і культурні феномени, що складають соціокультурну реальність, уніфікуються загальним для них значеннєвим контекстом як семантично єдиний простір, компоненти якого характеризуються лише різною інтенціональністю. Це означає, що суб’єкт культури (колективний чи індивідуальний, повсякденний чи
При звертанні до великих, надзвичайно складних організованих текстів (на зразок “культурно-історичної епохи” як ціннісно-змістової єдності чи “історії національної культури” у цілому) важливим виявляється додаток до них інтертекстуальної методології, у тому числі виявлення різних форм
Чітке уявлення про “диференційовану єдність культури” як про відкриту і багатомірну систему дозволяє осмислити різноголосі культури одного часу як змістовні шари цінностей, значень і змістів, що виражають різну суб’єктність. Укорінені нерідко в різних історичних
Феномен культури серед інших явищ громадського життя відрізняється особливою універсальністю й у той же час багатозначністю. Культура, яка свідомо чи неусвідомлено виробляється людьми, є через свої цінності, норми, традиції тощо посередницькою ланкою між людиною
Соціолог звичайно вивчає суспільство як знеособлене (деперсоніфіковане) структурно-функціональне утворення. Людська активність, що є її реальним джерелом, при цьому залишається в тіні наукового аналізу. Щоб соціологія перетворилася в науку про реальне сумісне життя безлічі людей,
Зрозуміло, що суспільство є продуктом взаємодії людей. Виділимо з усіх видів взаємодій соціальне, тобто людське, коли люди розуміються як соціальні істоти, що діють у конкретному соціокультурному контексті. Соціальна взаємодія в повсякденному житті підпорядкована принципу
Соціологія культури зосереджує свою увагу на людях як творцях, конструкторах соціальної реальності. Найважливішою при цьому є проблема вивчення процесу соціального буття культури, тобто відібраного, ціннісно забарвленого і семіотично вираженого позитивного досвіду життєдіяльності безлічі людей.
Інформаційна взаємодія є необхідною частиною будь-якої соціальної взаємодії. Попередній аналіз процесу об’єднання індивідуального і соціального рівнів дій людей шляхом типізації дозволив нам описати (правда, дуже схематично) процес породження культурних феноменів, що упорядковують і наповняють
Термін “життєве середовище” охоплює такі окремі середовища, як природне і виробниче, середовище щоденних пересувань, відпочинку і домашнє середовище. Усі вони можуть і за своїми функціями, і організаційно дуже серйозно суперечити одне одному, що, природно,
Якщо проблеми забруднення повітря, води і грунтів можуть бути вирішені лише соціальними способами, то питання використання в життєвому середовищі простору і часу індивідуалізовані більшою мірою. Тільки недавно було виявлено, як пише автор популярної книги
Як відомо, передісторія сучасної людини налічує близько 6 млн. років. Можні стверджувати, що протягом цих мільйонів років людина “виходила” із тваринного світу. Аналіз специфіки доступних для безпосереднього спостереження співтовариств приматів дозволяє стверджувати, що їм
Як відомо, передісторія сучасної людини налічує близько 6 млн. років. Можні стверджувати, що протягом цих мільйонів років людина “виходила” із тваринного світу. Аналіз специфіки доступних для безпосереднього спостереження співтовариств приматів дозволяє стверджувати, що їм
У 1996-98 p. p. Паризьким інститутом соціальних змін було проведено масштабне дослідження в країнах Європи, у тому числі в Україні, з визначення схильності населення тієї чи іншої країни до соціальних змін. Попередньо теоретично були
Наслідуючи методу сходження від абстрактного до конкретного, перейдімо від опису історичної еволюції інформаційної ємності людини до опису інформаційних морів різних держав, наповненість яких безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток кожної особистості – громадянина тієї чи
Людина всередині об’єктивного Всесвіту, що спостерігається, знаннями про який вона зобов’язана науці (“науковій картині світу”), створює свій емоційно-ціннісний Всесвіт. Він складається в процесі взаємодії її життєвих світів, суперечливих за своєю природою. Світи, винесені за
3. Фрейд відзначав, що “як в окремої людини, так і в розвитку всього людства тільки любов як культурний фактор діяв у розумінні повороту від егоїзму до альтруїзму”. Зрозуміло, дистанція від статевої любові до любові
Питанням насильства вжитті людей присвячено багато праць, вони є предметом заклопотаності політиків, зачіпають життєві інтереси мільйонів людей в усьому світі. У своїх крайніх вираженнях насильство виявляється у форм, воєн, терору, геноциду в міжетнічних відносинах,