Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.1.1. Життєві світи людини: єдність і специфіка

Related posts:

1. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Розділ 4. Буття людини в культурі Соціолог звичайно вивчає суспільство як знеособлене (деперсоніфіковане) структурно-функціональне утворення. Людська активність, що є її реальним джерелом, при цьому залишається в тіні наукового аналізу. Щоб соціологія перетворилася в науку про реальне сумісне життя безлічі людей, необхідно розширити поле аналізу, включивши до нього і суб’єктивний світ людей: справді, вони ніби одночасно живуть у минулому (соціальна й індивідуальна […]...
2. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 7.5. Життєві форми в Шпрангера Розглянемо еволюцію понять життєвої форми і життєвого стилю. У XV-XV1 ст. ці поняття вживалися все рідше, а в Новий час з його універсалістським і раціоналістичним пафосом були практично відкинуті та забуті, відродилися лише в працях Гете і романтиків, а потім, у другій половині XIX ст., почали вживатися антропологами для опису відмінностей у способі життя різних […]...
3. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 3.3. Культура як “диференційована єдність” Чітке уявлення про “диференційовану єдність культури” як про відкриту і багатомірну систему дозволяє осмислити різноголосі культури одного часу як змістовні шари цінностей, значень і змістів, що виражають різну суб’єктність. Укорінені нерідко в різних історичних епохах, що виражають різні складові і навіть етапи єдиного культурно-історичного процесу, ці ціннісно-змістові шари культури дозволяють не тільки уявити одночасність різних […]...
4. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 9.1. Плюральність життєвого світу людини Характеризуючи життєвий світ людини, прихильники постмодерну часто звертаються до ідеї контексту його соціокультурного існування, що одночасно розуміється як джерело факторів формування особистості, поле її самореалізації і матеріал для перетворень. Це поняття із самого початку концептуально поєднує людину, індивіда з чимось відмінним від нього, зі змістами і формами, що виникли раніше від нього, над якими він […]...
5. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.2. Значеннєвий універсам Інформаційна взаємодія є необхідною частиною будь-якої соціальної взаємодії. Попередній аналіз процесу об’єднання індивідуального і соціального рівнів дій людей шляхом типізації дозволив нам описати (правда, дуже схематично) процес породження культурних феноменів, що упорядковують і наповняють змістом дії людей. Взаємодія в повсякденному житті зобов’язана своєю появою та розвитком необхідності жити, і жити успішно для кожної людини, тому […]...
6. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.5. Гени і мозок. Інформаційна ємність людини У 1996-98 p. p. Паризьким інститутом соціальних змін було проведено масштабне дослідження в країнах Європи, у тому числі в Україні, з визначення схильності населення тієї чи іншої країни до соціальних змін. Попередньо теоретично були обгрунтовані десять типів особистості, гіпотетично властивих народам цих країн, і шляхом виміру близько 100 індикаторів були визначені процентні співвідношення цих типів […]...
7. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.8. Природа і механізм гри Класик аналізу гри як фактора культури Й. Хейзинга вважав, що гра є заняттям позарозумовим. Граються і тварини. У грі ми маємо функцію живої істоти, що не може бути детермінована тільки біологічно, тільки логічно чи тільки етично. Чому дитина верещить від захоплення, граючись? Чому гравець, захоплюючись, забуває про все на світі, чому від публічного змагання шаленіє […]...
8. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.4. Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини Як відомо, передісторія сучасної людини налічує близько 6 млн. років. Можні стверджувати, що протягом цих мільйонів років людина “виходила” із тваринного світу. Аналіз специфіки доступних для безпосереднього спостереження співтовариств приматів дозволяє стверджувати, що їм притаманна: адаптивна гнучкісті через навчання (деяке подолання інстинктів); користування найпростішими знаряддями, що знаходяться в природі; наявність примітивних комунікативних систем (сигнали тривоги, […]...
9. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Висновки Значення культури для різнобічного розуміння поведінки людини більше не заперечується ніким. Особливо це актуально в соціальному аспекті. Тому й набуває важливого значення така галузь науки як соціологія культури. Культура є основою і водночас результатом поведінки, обмежуючи м певними рамками. В цьому аспекті культура стає найактуальнішою темою для студентів і спеиіалістіву всіх галузях, які досліджують складні […]...
10. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Розділ 3. Інтерсуб’єктивність культури та інтердієвість культури Різномасштабність суб’єктів одній і тієї ж культури (народ як ціле, клас, партія політична чи культурна еліта, глава держави, великий художник, історик-аналітик, рядовий носій культури) припускає не тільки різний ціннісно-змістовний контекст розуміння й оцінки культури її різними суб’єктами, але і дуже різні конфігурації змісту в її інтерпретаціях. Власне кажучи, усі мислимі чи гіпотетичні суб’єкти даної ціннісно-змістової […]...
11. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.3. Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура Термін “життєве середовище” охоплює такі окремі середовища, як природне і виробниче, середовище щоденних пересувань, відпочинку і домашнє середовище. Усі вони можуть і за своїми функціями, і організаційно дуже серйозно суперечити одне одному, що, природно, впливає на здоров’я, психіку і світовідчуття людини, яка переміщається протягом доби з одного середовища в інше, як “човник”. Так, праця, що […]...
12. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 2.11. Криза європейської культури, особистості та суб’єктивності У кантівських системі та рішенні була одна слабка ланка-метафізичне, навіть почасти містичне тлумачення розуму, а, отже, і тих раціональних та моральних обмежень, які накладалися на свободу особи. Як тільки відчуття єдиного європейського людства (культури) стало слабшати, що було цілком об’єктивним процесом (розширення знань про світ, криза імперій, розвиток демократичних інститутів, світові війни, становлення нових вогнищ […]...
13. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 2.3. Загальна характеристика культури Ні культура не може існувати поза людиною, ні людина – поза культурою. Проте у теоретичному аналізі вони повинні бути охарактеризовані як самостійні і цілі. Для осмислення особистості і ряду інших явищ культура може бути розглянута і витлумачена в трьох аспектах: як соціальна дійсність, семіозис і творчість люди. З одного боку, культура породжується свідомими зусиллями людей […]...
14. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 7.11. Категорії полістилістичної культури Сьогоднішні зміни в соціокультурному житті України – це рух від моно-стилістичної культури до полістилістичної. Перш ніж перейти до аналізу динаміки поточних процесів, спробуємо, спираючись на модель Лотмана й Успенського, охарактеризувати полі стилістичний тип культури. Нагадаю: дослідники дають опозиційні категорії стилів – чистого і синтетичного. Для чистого стилю характерна ієрархія виразних елементів, для синтетичного, навпаки, – […]...
15. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 3.4. Багатомірність саморефлексії культури Феномен культури серед інших явищ громадського життя відрізняється особливою універсальністю й у той же час багатозначністю. Культура, яка свідомо чи неусвідомлено виробляється людьми, є через свої цінності, норми, традиції тощо посередницькою ланкою між людиною і навколишнім світом. У цьому розумінні ні природа, ні політична історія, ні національна картина світу не можуть бути представлені людиною інакше […]...
16. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 9.4.1. Віртуальне і реальне Важлива характеристика повсякденності – це так зване Epochu’3f. Epochh’3f (з грець. – помірність) – у феноменологічній філософії Гусерля термін що позначає стримування від суджень про існування чи неіснування об’єктів досвіду природної установки, тобто утримування від будь-якого сумніву в існуванні світу і в тому, шо світ цей міг би бути не таким, яким він є для […]...
17. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 5.4. Дюркгейм про релігію і ритуали Єдина спроба проаналізувати різноманітні функції ритуалів як єдине системно організоване ціле належить Е. Дюркгейму. У своїй інтерпретації ритуалу Дюркгейм відобразив власне розуміння природи соціального і природи релігійного життя. Як відзначалося раніше, у розумінні Дюркгейма суспільство – це реальність тіgeneris, тобто реальність особлива, що не зводиться до реальності емпірично сприйманого життя членів суспільства. Досліджуючи елементарні форми […]...
18. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.9. Смерть як екзистенціальний і культурний феномен Гра (як дитяча гра) знаходиться на початку лінії життя, любов – на її вершині, смерть – наприкінці. Так “датують” звичайно люди прояв основних феноменів свого існування. Такий “природний” підхід випускає з уваги те, що ці феномени захоплюють людину цілком: тому смерть – не просто “подія”, але і “буттєве” усвідомлення людиною своєї смертності. Здійснене позитивістською соціологією […]...
19. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.6. Про природу любові і сакральності Людина всередині об’єктивного Всесвіту, що спостерігається, знаннями про який вона зобов’язана науці (“науковій картині світу”), створює свій емоційно-ціннісний Всесвіт. Він складається в процесі взаємодії її життєвих світів, суперечливих за своєю природою. Світи, винесені за межі повсякденності, основним способом існування яких є людська свідомість, здатна до самоототожнення з ними, набирають різних культурних форм, чи то міфологічних, […]...
20. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 2.2. Підходи до вивчення відносин “особистість – культура” Російські дослідники С Неретіна й А. Огурцов у книзі “Час культури” зазначають, що в роботах М. Бердяєва, М. Бубера, М. Бахтіна, В. Біблера особистість розглядалася або як самостійна сутність, відділена від культури (культура є всього лише умовою буття особистості), або в рамках діалогічних відносин, де культура утворює другий план буття особистості, або, нарешті, як взаємодоповнюючі […]...
21. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.1. Інституціоналізація життєвого досвіду Зрозуміло, що суспільство є продуктом взаємодії людей. Виділимо з усіх видів взаємодій соціальне, тобто людське, коли люди розуміються як соціальні істоти, що діють у конкретному соціокультурному контексті. Соціальна взаємодія в повсякденному житті підпорядкована принципу “тут і зараз” і протікає в ситуації “віч-на-віч”. Можна сказати, що тут знаходиться “атом” усього величезного світу людських взаємин. Всі інші […]...
22. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 7.9. Категорії моностилістичної культури Для характеристики феномену моностилізму знову звернемося до ідеї репрезентативної культури. Згадавши визначення, дане Тенбруком, приходимо до висновку, що репрезентативна культура є моностилістичною у тому випадку, якщо її елементи (переконання, оцінки, образи світу, ідеології тощо) володіють внутрішнім зв’язком і, крім того, активно розділяються або пасивно приймаються всіма членами суспільства. Інакше кажучи, якщо будь-яка з життєвих форм, […]...
23. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 3.1. Інтерсуб’єктивність соціокультурної реальності Соціальні і культурні феномени, що складають соціокультурну реальність, уніфікуються загальним для них значеннєвим контекстом як семантично єдиний простір, компоненти якого характеризуються лише різною інтенціональністю. Це означає, що суб’єкт культури (колективний чи індивідуальний, повсякденний чи спеціалізований, масовий чи елітарний) не має справи із соціальною реальністю як такий, а лише з опосередкованою її особливою віртуальною реальністю – […]...
24. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 1.13. Кінцеві ділянки значень Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив “переваги” повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського досвіду, які він називав кінцевими ділянками значень (finite provinces ofmeanin). Поряд з повсякденністю, це такі сфери, як релігія, сон, гра, наукове теоретизування, художня творчість, світ душевної хвороби тощо. Він визначав ці ділянки як кінцеві, тому що вони […]...
25. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 1.14. Механізм повсякденної типізації Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив “переваги” повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського досвіду, які він називав кінцевими ділянками значень (finite provinces ofmeanin). Поряд з повсякденністю, це такі сфери, як релігія, сон, гра, наукове теоретизування, художня творчість, світ душевної хвороби тощо. Він визначав ці ділянки як кінцеві, тому що вони […]...
26. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 7.10. Сакральне ядро моностилістичної культури Використання категорій моностилістичної культури при описі соціокультурної системи може призвести до парадоксальних на перший погляд висновків. Наприклад, у СРСР для обгрунтування планової, чи, як говорять на Заході, центральнопланованої економіки, крім розуміння чисто економічної раціональності служила логіка моностилістичної культури. Категорії ієрархії, тотальності, телеології, упорядкованості відбивалися і реалізовувалися в організації планової економіки як культурного феномену. При цьому […]...
27. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 2.12. Езотерична особистість У кантівських системі та рішенні була одна слабка ланка-метафізичне, навіть почасти містичне тлумачення розуму, а, отже, і тих раціональних та моральних обмежень, які накладалися на свободу особи. Як тільки відчуття єдиного європейського людства (культури) стало слабшати, що було цілком об’єктивним процесом (розширення знань про світ, криза імперій, розвиток демократичних інститутів, світові війни, становлення нових вогнищ […]...
28. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.8.1. Класифікація ігор. Тенденції розвитку Коли ми говоримо про класифікацію ігор, необхідно розкрити специфіку структурування цього загального феномена, тобто застосувати дедуктивний метод розчленовування однієї великої гри на ряд “малих”. У рамках цього підходу можна виділити такі види класифікації ігор. 1. Р. Каюйа виділив чотири типи ігор. Ігри розташовані на єдиному контину-умі-процесі, початок якому задає максимальний Ludus (керування грою через правила) […]...
29. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 9.2. Неоднорідність соціокультурного простору Спроби виділити деякі універсальні структурні принципи, що визначають упорядкування людьми їхніх відносин з оточенням у часі, призвели до нагромадження кількості знайдених структур і виявлення їх відносності. Більше того, коли ці структури були більш-менш відмежовані одна від одної, між ними виявився вільний, “маргінальний” простір з невизначеними формою і внутрішніми характеристиками. Існування таких просторів визнано на соціально-інституціональному, […]...
30. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 1.8. Життєвий світ Е. Гусерль розглядав проблематику життєвого світу в рамках філософської дисципліни, яку він називав феноменологічною психологією і предмет якої визначав як “людську самість у всій сукупності дійсного і можливого життя свідомості, у тому числі конкретного життя взагалі”. У конкретності життя Гусерль сподівався шукати не тільки вирішення актуальних теоретичних проблем філософи, але і вирішення виявленої ним (і […]...
31. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Розділ 2. Особистість як засновник “себе” і суб’єкт культури Мабуть, тільки термін “людина” вживається вданий час настільки ж широко, як і “особистість”. Трохи рідше вживаються терміни “індивід” (“індивідуум”) і “суб’єкт”. Але зрозуміти, що таке особистість, не обговорюючи тією чи іншою мірою уявлення про людину, індивіда і суб’єкта, мабуть, неможливо. Ще в середні віки Олександр із Гельса писав, що “кожна особистість є індивідом і суб’єктом, […]...
32. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 1.11.Соціологічне поняття культури Зрозуміло, розглянута вище широка інтерпретація теореми Томаса вимагає застережень і уточнень. По-перше, будь-яке, навіть яке завгодно масштабне перевизначення ситуації (наприклад, Марксове) ніколи не змінить ситуацію цілком і повністю: міняються лише її певні аспекти, а “життя в цілому, що складається з результатів міріадів минулих дрібних і великих, приватних і глобальних подібних же перевизначень, залишається в основному […]...
33. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Вступ Гуманітарна освіта в наші дні повинна бути максимально широкою, такою, щоби її можна було використовувати яку науковій і педагогічній роботі, так і в практичній діяльності, в різних сферах життя суспільства: політичній, дипломатичній, економічній, юридичній тощо. Інтегруючу роль у такій структурі освіти могла б виконувати соціологія культури – наука, вимушена через специфіку свого підходу до предмета […]...
34. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 5.9. Міфологічна символізація Міфологічні символи не вказують на щось інше і не відсилають до чого іншого. Якщо говорити точно, то вони у своїй почуттєвій якості є чимось іншим. З цього приводу О. Ф. Лосев писав, що ми (у міфологічному розумінні) знаходимо повну рівновагу між “внутрішнім”! “зовнішнім”, ідеєю й образом, “ідеальним” і “реальним “. У “образі” немає нічого такого, […]...
35. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 3.2. Інтертекстуальність культури При звертанні до великих, надзвичайно складних організованих текстів (на зразок “культурно-історичної епохи” як ціннісно-змістової єдності чи “історії національної культури” у цілому) важливим виявляється додаток до них інтертекстуальної методології, у тому числі виявлення різних форм діалогічної співвіднесеності гетерогенних і часто різночасних культурних текстів, спроектованих один на одного. У цьому випадку національна культура як ціле (чи культурна […]...
36. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – Література Американська соціологія: Перспективи. Проблеми. Методи. – М.: Прогрес, 1972. БахтінМ. М. До методології гуманітарних наук//Бахтін М. М. Естетика словесної творчості. – М.: Мистецтво, 1979. Бахтін М. М. Марксизм і філософія мови. – Л., 1930. БахтінМ. М. Проблема мовних жанрів//Бахтін М. М. Естетика словесної творчості. – М.: Мистецтво, 1979. Бахтін М. М. Проблеми поетики Достоєвського. – […]...
37. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 4.9.2. Життя як опір смерті Наш час характерний не стільки подальшим розвитком фантастичних конструкцій, присвячених темі “смерть”, скільки спробами описати переживання людей, що знаходилися в прикордонних зі смертю ситуаціях. Цей досвід може стати основою науки, що починає розвиватися, танатології – науки про смерть. Р. Моуді, що вивчив 150 випадків, у яких люди отримували передсмертний “досвід”, виділяє три категорії своїх пацієнтів: […]...
38. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 2.4. Людина – семіотична істота Поведінка тварин цілком визначається тими ситуаціями-подіями, з якими вони зіштовхуються (у випадку небезпеки тварина біжить, якщо хоче їсти, шукає їжу тощо). Поведінка людини і ситуація, у якій вона опинилася, задаються мовою. Так, читаючи в даний момент (скажімо, вдома на дивані) ці рядки, Ви проживаєте не ситуацію домашнього відпочинку, цей момент другорядний, Ви його можете навіть […]...
39. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 6.7. Свобода, рівність, братерство Свобода, поряд із власністю, відноситься до одного з ключових понять, що найбільше яскраво виражають відмінності ліберально-модерністського і консервативного світоглядів і способів сприйняття та переживання реальності, що є, інакше кажучи, ліберальними і консервативними стилями мислення. Взагалі в лексиконі консерваторів саме слово “свобода” у його специфічному тлумаченні з’явилося як реакція на гасло свободи, кинуте революціонерами. “Людина народжена […]...
40. Соціологія культури – Юрій М. Ф. – 9.5. Ідеологія постмодерну Узагальнюючи соціокультурну практику постмодерну, X. Бсртенс виділяє деякі істотні спільні риси постмолерністського світогляду: – Найбільш значущою, центральною рисою, шо виявляється у всіх концепціях постмодерну, є визнання онтологічної невизначеності, децентроваиості, заперечення привілейованих мов культури, пінних дискурсі”. -Взаємодія “продукту” практики постмодерну з його “користувачем” виявляється подібною з відносинами, що складаються в межах психоаналізу між аналітиком і пацієнтом. […]...