Ситуаційний менеджмент – Бондар О. В. – 1. Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті
Останнім часом інтерес компаній до теми стратегічного управління помітно посилився – і це не просто данина моді, що прийшла із заходу, а об’єктивна життєва необхідність.
Зовнішнє середовище змінюється так швидко, що сучасним підприємствам вже не достатньо одних тільки оперативних заходів менеджменту з функціонування фірми та її адаптації до нових умов.
Підприємство без ясної і ефективної стратегії – це не бізнес. Для того, щоб організація не тільки виживала, а й займала конкурентні позиції на ринку, менеджерам необхідно звертати увагу на стратегії функціонування фірми, їх формування і реалізацію.
Перш ніж перейти до розгляду поняття, ролі та умов формування стратегії в ситуаційному менеджменті, розглянемо сутність стратегія та тактика управління взагалі. Стратегія управління – це напрям розвитку організації відповідно поставленої цілі, а тактика управління – шляхи та етапи руху в межах цього напряму, тобто сукупність управлінських рішень, що відображають найкращий варіант реалізації стратегії в конкретних умовах функціонування соціально-економічної системи.
Фахівці з ситуаційного менеджменту в даному випадку застосовують категорії Стратегія і тактика антикризового управління, метою якого бачать розробку і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Тобто, управління поєднує стратегічний і тактичний аспекти. При цьому суть Стратегічного управління полягає у застосуванні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи, а Тактичне має на меті розробку і реалізацію заходів для виведення фірми з кризового стану[4].
Разом з тим, в окремих інтернет-джерелах зустрічається словосполучення “ситуаційна стратегія” під якою розуміють модель поведінки соціально-економічної системи, яка створена виключно на основі генералізованої тактики вирішення актуальних виробничих ситуацій. Узагальнення поглядів на данну проблему дає підставу стверджувати, що ситуаційна стратегія – це стратегія, що розробляється і реалізується у разі різких змін обставин зовнішнього та внутрішнього середовища організації.
Суть ситуаційної стратегії полягає у систематичному подоланні опору змінам під час реалізації обраної стратегії та планування виходу з кризової ситуації
Схема стратегії і тактики в ситуаційному (антикризовому) менеджменті може бути зображена наступним чином.
Перша стадія – ситуаційне планування:
O аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризової ситуації на підприємстві;
O перегляд місії та системи цілей підприємства;
O аналіз альтернатив та вибір ситуаційної стратегії; Друга стадія – ситуаційна реалізація:
O реалізація обраної ситуаційної стратегії;
O оцінка і контроль результатів.
Значення ситуаційної стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма аспектами:
O ситуаційна стратегія дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі;
O ситуаційна стратегія розкриває зміст перспективних напрямів діяльності, завдяки чому члени організації знають, як і куди слід спрямовувати свої зусилля;
O ситуаційна стратегія робить підприємство більш адаптованим до непередбачуваних змін і криз;
O розробка і вибір типу стратегії спонукає керівників постійно думати перспективно;
O вибір стратегії веде до чіткої координації зусиль щодо попередження кризової ситуації чи ліквідації кризи;
O обрана стратегія зобов’язує керівництво підприємства чітко визначити свої завдання.
Ситуаційна стратегія буде ефективною, якщо її формування відповідатиме конкретній ситуації і наявності Наступних умов:
1) вміння змоделювати ситуацію. Тобто здатність піднятися над проблемами та проаналізувати закономірності взаємодії між потребами, споживчим попитом, діяльністю конкурентів і потребами своєї власної організації.
2) здатність виявити необхідність змін. Для цього необхідні наступні здібності:
* готовність реагувати на тенденції, що виникають під дією різноманітних факторів;
* інтелект і творча жилка, що дають можливість у непередбачених ситуаціях знаходити шляхи для підвищення конкурентоспроможності фірми.
* здатність розробляти стратегію змін. Визначення та формування стратегії є процесом пошуку прийнятного варіанту, що характеризується творчим підходом.
* здатність використовувати надійні методи в процесі змін.
* здатність втілювати стратегію в життя.
Однак слід зазначити, що ситуаційна стратегія вкрай необхідна сучасним вітчизняним підприємствам, які постійно долають господарські негаразди. Так, причини труднощів можна поділити на Дві групи:
1. Зовнішні причини, які не залежать від підприємства чи на які підприємство може впливати в незначній мірі:
O Стан національної економіки: уряд намагаючись згладити наслідки економічної політики регулює податки, грошові маси, ставки банківського відсотка;
O Політичні фактори: відношення держави до підприємницької діяльності у забороненій чи обмежувальні формі, нестабільність діяльності уряду;
O Правові фактори: недостатнє антимонопольне регулювання, нерозвиненість законодавчої бази;
O Соціальні фактори: традиції, життєві цінності, невисокий рівень культури;
O Технологічні фактори: низькі витрати держави на науку та техніку, низький технічний рівень.
2. Внутрішні причини, які виникли в результаті діяльності самого підприємства (цілі і принципи, організація збуту і маркетингу, рівень витрат, виробничий і управлінський потенціал, стимулювання праці тощо).
В цілому, будь-яку ситуацію, коли підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризовою. Вихід з тієї чи іншої кризи пов’язаний з усуненням причин, що призвели до неї, а сам процес планування цього виходу можна назвати Стратегією та тактикою ситуаційного менеджменту.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)