Ринок фінансових послуг – Науменкова С. В. – 4.3. Порядок оформлення договору факторингу

Основою факторингового фінансування є договір факторингу, яким визначаються умови надання факторингової послуги, зобов’язання та відповідальність сторін. Типову форму договору факторингу наведено в додатку В.

Договір факторингу слід розглядати як договір про купівлю права. На практиці цей договір спрямований на купівлю торгової (фінансової) заборгованості з взяттям на себе зобов’язання щодо її стягнення і ризику неплатежу.

Предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутню вимогу вважають переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. У договорі обумовлюються:

– вид факторингової операції;

– сума кредиту, процентна ставка, сума винагороди за всіма видами послуг;

– гарантії виконання взаємних зобов’язань і матеріальна відповідальність за їх невиконання;

– порядок оформлення документів тощо.

У межах договору клієнт пропонує факторові купити всі його вимоги до дебіторів. Після відповідної перевірки платоспроможності окремих дебіторів (покупців) за потреби встановлюється ліміт, після чого факторингова компанія бере на себе ризик неплатоспроможності в межах встановленого ліміту.

Договір про факторингове обслуговування укладається між постачальником і факторинговою фірмою на строк не менше одного року.

Розрізняють такі види договорів:

– двосторонні, укладені між банком і підприємством на певний строк чи на здійснення одноразової операції, за якими постачальник відступає фактору право на одержання платежів за встановленими платіжними вимогами-дорученнями на цих чи інших платників;

– двосторонні, укладені між банком і підприємством на гарантію оплати всіх претензій протягом строку дії договору. Факторингове фінансування надається тільки у разі браку власних коштів платника і права на одержання кредиту від банку;

– тристоронні, укладені між банком, постачальником і платником, якщо між ними є прямі тривалі зв’язки. За такими договорами фактор гарантує оплату рахунків постачальника, виставлених на даного платника.

Залежно від обсягу виконаних послуг з факторингу може бути укладено договір про повне обслуговування чи про попередню оплату платіжних документів.

У договорі про ведення розрахунків шляхом факторингових операцій обумовлюються:

– права та обов’язки кожної зі сторін;

– процедури надання факторинговою компанією фінансування клієнтам;

– правила перепоступки боргових вимог та їх інкасування;

– порядок страхування договорів відкритого факторингу боржникам;

– порядок здійснення взаємних розрахунків тощо. Факторингова компанія або банк можуть виконувати низку додаткових необхідних постачальнику послуг, зокрема:

– вести повний бухгалтерській облік дебіторської заборгованості;

– інформувати про ринок збуту, ціни, платоспроможність майбутніх покупців;

– здійснювати аналіз та ранжування покупців залежно від обсягів покупок, історії кредитних відносин та умов оплати;

– консультувати з питань організації розрахунків, укладання договорів, одержання платежів;

– надавати транспортні, складські, страхові, рекламні послуги;

– узяти на себе ризик неплатежу.

При підписанні договору про факторингове обслуговування фактор має проаналізувати стан та якість дебіторської заборгованості, що підлягає рефінансуванню. Обов’язковою умовою є те, що ця дебіторська заборгованість не повинна бути об’єктом застави іншої кредитної чи гарантійної угоди.

Крім того, фактор може застрахувати себе шляхом внесення у договір додаткових умов фінансування, а саме: фінансувати постачальника після підтвердження покупцем одержання продукції, передбачити умови відповідності її якості умовам контракту, а також виконання умов постачання продукції.

Умови надання факторингових послуг окремими банками різні. Це залежить, насамперед, від кредитної політики банку. Наприклад, ПАТ КБ “Приватбанк”, як правило, надає факторингові послуги постачальникам, що здійснюють поставку товарів (робіт, послуг) на умовах відстрочки платежу терміном не більше 30 днів. У випадку перевищення цього терміну операція факторингу здійснюється тільки за умови надання забезпечення з боку покупця або його майнових поручителів відповідно до заставних вимог банку.

Стандартна відстрочка платежу в “SwedBank” коливається в межах від 7 до 90 днів. Інколи вона збільшується до 270 днів. В “Укрсоцбанку” цей термін встановлюється індивідуально для кожного клієнта, але не має перевищувати 1 року. “Укрсоцбанк” може здійснювати факторингові операції як у бланковій формі, так і під забезпечення товарів в обігу, залежно від якості дебіторської заборгованості, що приймається до факторингу, а не від терміну відстрочки платежу.



Ринок фінансових послуг – Науменкова С. В. – 4.3. Порядок оформлення договору факторингу