Ринок фінансових послуг – Науменкова С. В
Динамічний розвиток економічних процесів в Україні сприяв формуванню досить розгалуженої та складної структури фінансової системи, важливою складовою якої є фінансовий сектор, представлений сукупністю банківських і небанківських фінансових інституцій, що діють на ринку фінансових послуг.
1.1. Розвиток теорії фінансового посередництва. 1.2. Сутність та класифікація фінансових послуг. 1.3. Ринок фінансових послуг та його структура. 1.4. Учасники ринку фінансових послуг. 1.1. Розвиток теорії фінансового посередництва У більшості економічно розвинутих країн сформована
1.1. Розвиток теорії фінансового посередництва. 1.2. Сутність та класифікація фінансових послуг. 1.3. Ринок фінансових послуг та його структура. 1.4. Учасники ринку фінансових послуг. 1.1. Розвиток теорії фінансового посередництва У більшості економічно розвинутих країн сформована
Є певні розбіжності у визначенні термінів “фінансова операція” та “фінансова послуга” у вітчизняному та зарубіжному законодавствах. Наприклад, у законодавстві США та британському Акті про фінансові послуги чіткого визначення фінансових операцій та фінансових послуг не
Відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. № 2664-ІИ ринок фінансових послуг постає як сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання
Ринок фінансових послуг постає як сфера діяльності учасників ринку фінансових послуг. Відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” учасниками ринку фінансових послуг є суб’єкти підприємницької діяльності, які мають
2.1. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. 2.2. Основні форми державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг. 2.3. Зарубіжний досвід організації регулювання і нагляду за діяльністю фінансових посередників. 2.4. Розвиток саморегулювання на
2.1. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. 2.2. Основні форми державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг. 2.3. Зарубіжний досвід організації регулювання і нагляду за діяльністю фінансових посередників. 2.4. Розвиток саморегулювання на
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється у таких формах (рис. 2.1). Ведення державних реєстрів фінансових установ Юридична особа, яка планує здійснювати свою діяльність на ринку фінансових послуг, набуває статусу фінансової установи після
Ефективне функціонування ринку фінансових послуг та його структурних елементів значною мірою залежить від організації регулювання та нагляду за діяльністю фінансових посередників. Протягом останніх років фінансовий сектор багатьох країн зазнав значних трансформацій. Це, насамперед, стосується
Розвиток ринку фінансових послуг зумовлює потребу постійного оновлення механізмів регулювання та нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання. Згідно із Законом України “Про фінансові послуги та
3.1. Сутність та види лізингу. 3.2. Порядок оформлення договору фінансового лізингу. 3.3. Надання послуги фінансового лізингу. 3.4. Розрахунок лізингових платежів. 3.5. Оподаткування операцій фінансового лізингу. 3.1. Сутність та види лізингу Лізинг – один із
3.1. Сутність та види лізингу. 3.2. Порядок оформлення договору фінансового лізингу. 3.3. Надання послуги фінансового лізингу. 3.4. Розрахунок лізингових платежів. 3.5. Оподаткування операцій фінансового лізингу. 3.1. Сутність та види лізингу Лізинг – один із
Договір лізингу (лізинговий контракт) – укладена в письмо вій формі угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків у зв’язку з предметом лізингу. Предметом договору є зобов’язання
Взаємодія основних учасників під час укладання і реалізації договору фінансового лізингу здійснюється у певній послідовності (рис. 8.1): 1) потенційний лізингоодержувач, зацікавлений в отриманні конкретних видів майна, самостійно, на підставі наявної інформації та досвіду обирає
Здебільшого сукупність усіх платежів за договором лізингу в основному складається з: 1) авансового платежу; 2) періодичних лізингових платежів; 3) викупної (залишкової) вартості предмета лізингу. Лізинговий платіж – платіжна операція лізингоодержувача На адресу лізингодавця, що
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
Податок на прибуток Відповідно до пп. 7.9.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При
4.1. Сутність і види факторингу, 4.2. Особливості факторингового обслуговування. 4.3. Порядок оформлення договору факторингу. 4.4. Визначення вартості факторингових послуг. 4.5. Розвиток факторингу в Україні. 4.1. Сутність і види факторингу Відповідно до Конвенції про міжнародний
4.1. Сутність і види факторингу, 4.2. Особливості факторингового обслуговування. 4.3. Порядок оформлення договору факторингу. 4.4. Визначення вартості факторингових послуг. 4.5. Розвиток факторингу в Україні. 4.1. Сутність і види факторингу Відповідно до Конвенції про міжнародний
У зв’язку з тим, що є багато різновидів факторингу, технологічний цикл проведення операції може бути різним. У класичному варіанті факторинг – це повне фінансове обслуговування постачальника та кредитування під рахунки-фактури без права регресу. Як
Основою факторингового фінансування є договір факторингу, яким визначаються умови надання факторингової послуги, зобов’язання та відповідальність сторін. Типову форму договору факторингу наведено в додатку В. Договір факторингу слід розглядати як договір про купівлю права. На
З економічного погляду факторинг розглядають як операцію, що має кредитний характер. За користування факторингом постачальник платить фактору винагороду. Нарахування винагороди за факторинг може здійснюватися двома методами: 1) шляхом встановлення диференційованого розміру комісії у відсотках
В Україні програму впровадження факторингових операцій було започатковано в 1993-1994 рр. спільно з німецьким банком “Дисконт банк”. Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації влітку 2001 р. У 2006
5.1. Сутність, основні принципи та організаційні засади діяльності кредитної спілки. 5.2. Організація залучення внесків. 5.3. Формування та розподіл капіталу і доходів кредитної спілки. 5.4. Фінансові нормативи та критерії якості системи управління кредитних спілок. 5.5.
5.1. Сутність, основні принципи та організаційні засади діяльності кредитної спілки. 5.2. Організація залучення внесків. 5.3. Формування та розподіл капіталу і доходів кредитної спілки. 5.4. Фінансові нормативи та критерії якості системи управління кредитних спілок. 5.5.
Майно кредитної спілки, яке є її власністю, формується за рахунок: – вступних, обов’язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки, крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки; – плати за надання своїм членам кредитів та
Згідно зі ст. 20 Закону України “Про кредитні спілки” від 20 грудня 2001 р. № 2908-Щ капітал кредитної спілки складається із пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки (рис. 5.1).
Фінансові нормативи та критерії якості системи управління кредитних спілок відображені у Положенні про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004
Специфіка кредитної діяльності спілок у тому, що вони, як правило, надають кредити, які за своїми сумами значно менші порівняно з банківськими. Однак діяльність окремих спілок у цій сфері суттєво розрізняється, оскільки кожна спілка реалізує
6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг. 6.2. Кредитні послуги ломбарду. 6.3. Супутні послуги ломбарду. 6.4. Вимоги до обліку й облікової та реєструючої систем ломбарду. 6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг
6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг. 6.2. Кредитні послуги ломбарду. 6.3. Супутні послуги ломбарду. 6.4. Вимоги до обліку й облікової та реєструючої систем ломбарду. 6.1. Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг
Для ломбарду характерним є надання необхідних громадянам коштів швидше, порівняно з банком, а також можливість прийняття під заставу такого майна, яке, як правило, не беруть банківські установи. Мікрокредитування населення через мережу ломбардів здійснюється винятково
Супутні послуги ломбарду – це послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. До таких послуг належать (див. рис. 6.1, с. 203): – оцінка заставленого майна та майнових прав; –
Згідно із загальними вимогами до фінансових установ, ломбарди зобов’язані: – вести бухгалтерський облік, складати, подавати та оприлюднювати фінансову звітність; – вести облік своїх операцій, складати та подавати Держфінпослуг фінансову звітність та інші звітні дані
7.1. Сутність фінансових послуг з управління майном при фінансуванні будівництва житла. 7.2. Фінансування будівництва житла через фонди фінансування будівництва (ФФВ). 7.3. Фонди операцій з нерухомістю (ФОН) на ринку фінансових послуг. 7.4. Нагляд та регулювання
7.1. Сутність фінансових послуг з управління майном при фінансуванні будівництва житла. 7.2. Фінансування будівництва житла через фонди фінансування будівництва (ФФВ). 7.3. Фонди операцій з нерухомістю (ФОН) на ринку фінансових послуг. 7.4. Нагляд та регулювання
7.2.1. Механізм функціонування ФФБ Порядок функціонування фонду фінансування будівництва відповідно до законодавства передбачає послідовну реалізацію системи таких заходів: 1) укладання договору між забудовником та управителем ФФБ, визначення характеристик об’єктів будівництва й об’єктів інвестування, передача
7.2.1. Механізм функціонування ФФБ Порядок функціонування фонду фінансування будівництва відповідно до законодавства передбачає послідовну реалізацію системи таких заходів: 1) укладання договору між забудовником та управителем ФФБ, визначення характеристик об’єктів будівництва й об’єктів інвестування, передача
Фізична або юридична особа стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю та укладання з ним договору про участь у фонді. Зразок договору про участь у фонді фінансування будівництва міститься у додатку
Є відмінності у механізмі фінансування будівництва, залежно від виду ФФБ. Види фондів фінансування будівництва Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від
7.3.1. Створення фонду операцій з нерухомістю Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) створює фінансова установа відповідно до законодавства України, яка має сплачений статутний капітал у розмірі не менше 1 млн євро та є емітентом сертифікатів
7.3.1. Створення фонду операцій з нерухомістю Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) створює фінансова установа відповідно до законодавства України, яка має сплачений статутний капітал у розмірі не менше 1 млн євро та є емітентом сертифікатів
Функціонування ФОН передбачає: – укладання емітентом сертифікатів ФОН договору із забудовником; – залучення коштів шляхом випуску та розміщення сертифікатів; – інвестування залучених коштів у операції з нерухомістю; – підписання емітентом договору з управителем ФОН
Нагляд та регулювання діяльності управителів ФФВ здійснюють Держфінпослуг та Національний банк України у межах своїх повноважень. Нагляд за дотриманням вимог законодавства з емісії сертифікатів ФОН та їх обігом і виконанням зобов’язань за ними здійснює
8.1. Сутність та принципи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. 8.2. Недержавні пенсійні фонди та їх класифікація. 8.3. Діяльність недержавного пенсійного фонду на ринку фінансових послуг. 8.4. Оцінка фінансового стану недержавного пенсійного фонду. 8.5. Участь