Регіональна економіка – Качан Є. П. – Регіональні особливості розміщення металургійного комплексу
В Україні залізну руду видобувають у таких басейнах: Криворізько-Кременчуцькому, Білозерсько-Конкському та Керченському.
Більшість залізної руди Кривбасу (75 %) видобувається відкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50-67 %, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35 %. їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. Особливості розміщення металургійного комплексу на території України показано на рис. 9.6.
За 100 років експлуатації родовищ Кривбасу Україна одержала 6 млрд т залізної руди. Порівняно з видобутком в інших країнах з одного конкретного басейну – це колосальні обсяги, що не мають світових аналогів [5,18-20].
На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2 % загального видобутку руди України. Його запаси становлять 1,3 млрд т руди із вмістом заліза 30-40 %. До Комиш-Бурунського залізорудного комбінату належать чотири кар’єри для видобутку залізної руди, збагачувальна й агломераційна фабрики та допоміжні підприємства. Основні споживачі керченських залізних руд – металургійні заводи Маріуполя.
Триває освоєння Кременчуцького залізорудного району, запаси РУД У якому становлять 4,5 млрд т. Тут працює Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат. Експлуатується Білозерське родовище потужністю 2,5 млрд т руди, вміст заліза у високоякісних рудах сягає 70 %.
Рис. 9.6. Металургія України
Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікопольський район Придніпровського марганцеворудного басейну. Видобуток руди здійснюється тут відкритим (2/3) і шахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60 %.
У металургійних центрах Донбасу й Придніпров’я (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ) розміщені великі коксохімічні комбінати. Проте більш як половину коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств. Кокс використовують як технічне паливо для виплавлення чавуну, а коксівний газ – як висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і сировину в хімічній промисловості.
Флюси й вогнетривкі глини використовуються в металургійному галузевому комплексі. Вогнетривкі глини видобувають у Часів’ярському, Новорайському та Веселинівському родовищах (Донецька область), високоякісні флюсові вапняки й доломіти – в Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ), Дніпропетровській областях і АР Крим. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі й Придніпров’ї. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) та Черкаській (Новоселицьке) областях.
Історично склалося так, що металургійні заводи України розміщені в Донбасі, Приазов’ї поблизу джерел палива, а також у Придніпров’ї – біля родовищ залізних руд і марганцю та джерела водопостачання – Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер. Проте, у зв’язку із впливом бідних залізних руд на розміщення і збільшення концентрації металургійного виробництва в Придніпров’ї зростає роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини й палива, сприяє кращій територіальній організації виробництва чорних металів.
Більшість металургійних підприємств України мають повний Цикл виробництва і щороку можуть виплавляти від 1 до 10 млн т сталі. Найбільші з них – “Криворіжсталь”, “Азовсталь”, “Запоріжсталь” і “Дніпроспецсталь”.
Усі металургійні заводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені у тРьох галузевих районах чорної металурги – Придніпровському, Донецькому та Приазовському. У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотвірною, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майже половину від усього обсягу чорних металів і мають виражену спеціалізацію та стійкі зв’язки між собою та споживачами металу. Тут розміщено 14 металургійних заводів з 32 в Україні.
До Дніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводи Дніпропетровська (4), Дніпродзержинська й Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.
Запорізький металургійний вузол об’єднує металургійний завод повного циклу “Запоріжсталь”, електросталеплавильний “Дніпроспецсталь” і феросплавний. “Запоріжсталь” випускає чушковий чавун, тонку гаряче – й холоднокатану листову сталь, стальні відливки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо, “Дніпроспецсталь” – сталі для машинобудівної промисловості.
Криворізький металургійний вузол включає найбільші в Україні кар’єри, шахти, п’ять гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південнотрубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.
До Кременчуцького вузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат, що працює на потреби металургії Придніпров’я і Донбасу.
До складу Донецького металургійного району входять 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному – в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійної промисловості України.
V Донецькому металургійному районі сформовано три металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський та Алчевсько-Алмазнянський.
Донецько-Макіївський вузол має чотири металургійних заводи, низку коксохімічних та інших підприємств. У Макіївці й Донецьку функціонують трубопрокатні, коксохімічні виробництва, налагоджено виробництво вогнетривів.
Єнакіївський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.
До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м. Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.
У Донецькій області діють також Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.
До Приазовського району чорної металургії належать заводи Маріуполя, Комиш-Бурунський ГЗК у Криму, металургійний завод ім. Войкова у Керчі. Маріупольський завод “Азовсталь” випускає чавун, сталь і прокат, працює на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазов’я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов’язана з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів.
У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, яка охоплює виробництво глинозему та алюмінію. Випуск цієї продукції становить майже 20 % усього виробництва кольорової металургії у державі. Поряд з основною продукцією алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові продукти, мінеральні добрива, цемент, оксид ванадію (V), металевий галій. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська область) і Смілянське (Черкаська область) родовища. Перспективними е родовища бокситів на півдні Дніпропетровської області, в Карпатах, Приазов’ї. Алюмінієвою сировиною є також нефеліни, алуніти, каоліни та глини, запаси яких практично невичерпні. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке родовища в Приазов’ї).
З алунітів виробляти алюміній економічно вигідно лише за умови комплексного використання руди. Найбільші родовища алунітів – в Закарпатській області (Берегівське й Беганське).
В Україні діють новий великий глиноземний завод у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький алюмінієвий комбінат та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганської області). Потужності з виробництва алюмінію в Україні розраховані на 300 тис. т на рік, зараз відбувається реконструкція з наміром довести їх до 600 тис. т.
Підприємства титаномагнієвої металурги видобувають і збагачують титаномагнієву сировину та виробляють титан і магній. Сировиною для виробництва магнію в Україні в потужні родовищ й калійно-магнієвих солей Прикарпаття (Стебник, Калуш), мілководні водойми Приазов’я та Причорномор’я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші побудовано магнієвий завод, в Запоріжжі – завод з виробництва магнію й титану. Магнієва сировина до Запоріжжя надходить зі Стебника (Львівська область), Калуша (Івано-Франківська область) і Сиваша (АР Крим), а титанова – з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська область). Основними титановими мінералами Іршанського родовища є ільменіт і рутил, що містяться в каолінових розсипах та вивітрених габро. З них на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат. Руди Самотканського родовища (Дніпропетровська область) характеризуються високим вмістом титану й цирконію. Оксиди титану використовують для виробництва білил, емалей, вогнетривких глин; цирконій та його сполуки – для жаростійких мінералів, необхідних у сучасному літакобудуванні, ракетній, атомній техніці, виготовленні жаростійких фарб тощо.
На місцевих покладах кіновару понад століття працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька область), до складу якого входять рудник, металургійне виробництво, допоміжні цехи, три кар’єри для видобутку ртутних руд. На комбінаті вперше у світі впроваджено технологію добування ртуті високої чистоти з повною механізацією усіх процесів випалювання ртутної руди в печах “киплячого шару”.
В Україні є значні родовища поліметалевих руд, свинцю й цинку, відомі в Донбасі (на Нагольному кряжі) і в Прикарпатті, які поки що не мають промислового значення. Костянтинівський завод “Укрцинк” використовує цинкові концентрати. Основна продукція заводу – металевий цинк. Крім того, із поліметалевих руд добувають майже 20 цінних компонентів – свинець, мідні й піритні концентрати, дорогоцінні метали, кадмій, сірчану кислоту, деякі рідкісні метали тощо, на основі яких виробляють понад 40 видів продукції. Основні напрями поліпшення техніко-економічних показників роботи цинкової промисловості – удосконалення технологічних процесів переробки концентратів, підвищення комплексності використання їх корисних компонентів.
Побузький нікелевий завод Кіровоградської області переробляє місцеві окислені залізонікелеві руди. Основна його продукція – нікель і феронікель використовується на металургійних і машинобудівних заводах Придніпров’я та Донбасу.
В Артемівську Донецької області збудовано завод для обробки кольорових металів, який випускає мідний і латунний круглий та плоский прокат (прути, труби, дріт, листи, стрічки, штаби). Це підприємство має закінчені виробничий і технологічний цикли. У Світловодську (Кіровоградська область) працює Дніпровський завод чистих металів, що виробляє напівпровідникові матеріали, а в Донецьку – завод кольорових сплавів.
Майже 25 % товарної продукції кольорової металургії припадає на виробництво вторинних кольорових металів. їх випуск налагоджено у Харкові, Києві, Донецьку, Одесі; у Володарську-Волинському (Житомирська область) функціонує виробниче об’єднання “Західкварцсамоцвіт”.
Завдяки освоєнню нових родовищ руд кольорових металів і створенню підприємств для їх переробки значно поліпшилось забезпечення господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито п’ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу та п’ять – у Донецькій області, невелике родовище золота в Закарпатській області. Проводяться підготовчі роботи з їх експлуатації. У 1999 р. виплавлено перші кілограми золота на базі Мужіївського родовища. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні наша країна залишається великим споживачем кольорових металів, які імпортуються з інших держав.
Таким чином, на території України можна виокремити п’ять галузевих районів кольорової металургії:
1. Донецький, де підприємства орієнтуються на енергетичну базу теплових електростанцій. До його складу входять:
– Микитівський ртутний комбінат, який працює на місцевих рудах;
– Костянтинівський цинковий завод;
– Артемівський завод з обробки кольорових металів, що випускає латунь, латунний та мідний прокат.
2. Придніпровський, який характеризується потужною енергетичною базою та наявністю водних ресурсів. До його складу входять:
– Запорізький алюмінієвий завод;
– Запорізький титаномагнієвий завод;
– Верхньодніпровський гірничо-збагачувальний комбінат;
– Світловодський завод чистих металів, який виробляє напівпровідникові матеріали;
– Вільногірський завод, де виробляють цирконієвий, рутило-вий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізнений, оксид цирконію.
3. Побузький, до складу якого входить Побузький нікелевий завод;
4. Західний район, до складу якого входять такі центри кольорової металургії:
– Львів – виробництво вторинних кольорових металів;
– Калуш – виробництво магнію;
– Мужіївське родовище золота (Закарпатська область);
– Вишкове (Закарпатська область) – виробництво ртуті.
5. Південний, центрами кольорової металургії якого е:
– Одеса – виробництво вторинних кольорових металів;
– Миколаїв – виробництво глинозему;
– Красноперекопськ, де розташований Кримський завод двоокису титану [61,185-186].
(1 votes, average: 5,00 out of 5)