Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – Заходи різного (вибіркового) застосування
До заходів різного (вибіркового) застосування можуть бути віднесені: обмеження імпорту і митний контроль, дискримінація на користь вітчизняної продукції, фіксація ціни, маркування відповідно до походження і призначення товарів тощо. Зокрема, як ЗЕКО у справі 251/78 [ 1979] був визнаний ветеринарний огляд імпортованих кормів для худоби, який проводили власті ФРН як превентивний захід для запобігання поширенню хвороб. У цьому випадку не було доведено з боку ФРН, що існує наявність реальної небезпеки і того факту, що вжиті заходи не є суворішими, ніж того потребує боротьба із загрозою. У справі 59/82 [ 1983] як дискримінаційний захід було визнано заборону з боку ФРН допустити на свій ринок вермут з Італії з рівнем алкоголю нижче 16%. Відповідно до італійського законодавства такий вермут міг виготовлятися тільки на імпорт. Зі свого боку німецьке законодавство вимагало, щоб алкогольні напої, які надходять у продаж у ФРН, реалізувалися на законних підставах у країні їх виготовлення. Проте ця заборона була визнана такою, що порушує ст. 28 Договору про заснування Європейського співтовариства (нині – ст. 34 ДФЄС), оскільки дискримінація оцінюється при посиланні на законодавство країни продажу. У ФРН норми стосувалися лише імпорту, а не вітчизняних товарів. Таке неоднакове ставлення є порушенням ст. 28 Договору про заснування Європейського співтовариства (нині – ст. 34 ДФЄС). У справі 113/80
Irish Souvenirs [1981] до ЗЕКО було віднесено маркування імпортних сувенірних виробів, що вважаються типово ірландською продукцією (наприклад, іграшок-вовкодаві в, моделей ірландських круглих веж, трилисника тощо), позначками про місце їхнього походження або словом “іноземний”. Ці вимоги не поширювались на відповідну ірландську продукцію. Суд ЄС дійшов висновку, що ці норми є порушенням ст. 28 (нині – ст. 34 ДФЄС), оскільки вони накладали додатковий тягар на імпорт і обмежували можливий ринок. Справа 249/81 Buy Irish [ 1982] стосувалася спроби з боку ірландського уряду шляхом заснування програми “Купуй ірландське” заохотити продаж ірландських виробив за рахунок імпорту. З цією метою було створено приватну асоціацію “Рада підтримки ірландських товарів”, яка займалася організацією рекламної кампанії. Оскільки асоціація фінансувалася ірландським урядом, Суд ЄС визнав, що за таких обставин ірландський уряд не може посилатися на те, що кампанія проводилася приватною фірмою, і уникати відповідальності, яка випливає з положень установчого договору. Суд ЄС дав широке тлумачення поняттю “захід” і підкреслив, що під нього може підпадати значна кількість дій з боку держави, навіть неофіційних, навіть таких, які можна тлумачити як засіб переконання. Суд ЄС вважав, що головне полягало у тому, що уряд Ірландії спробував контролювати потік імпортних товарів до країни. У справі С-265/95 Spanish strawberries [ 1997] ішлося про французьких фермерів, які блокували імпорт іспанської суниці. Оскільки французька поліція нічого не робила для припинення таких дій, Комісія звернулася з позовом до Суду ЄС проти Франції. Суд ЄС дійшов висновку, що ст. 28 (нині – ст. 34 ДФЄС) разом зі ст. 10 Договору про заснування Європейського співтовариства (забезпечення з боку держави-члена виконання всіх зобов’язань, передбачених установчим договором, – положення стосовно лояльності) не тільки забороняє дії з боку держави, які спрямовані на обмеження торгівлі між державами-членами, а й застосовуються, коли держав-член утримується від ухвалення заходів, спрямованих на боротьбу з перепонами вільній торгівлі, що були створені не державою.
До дій державної влади можуть бути віднесені: дії державних установ; дії приватних установ, що приписуються державі, оскільки вона здійснює значний вплив на таку приватну установу; дії державних установ, що порушують зобов’язання стосовно ліквідації перепон на шляху вільного пересування товарів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)