Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – Швеція
Під час підготовки до підписання Угоди про створення Європейського економічного простору були проведені конституційні реформи, які значною мірою підготували вступ Швеції до Євросоюзу.
Закріплене у ст. 5 Глави X Конституції Швеції положення про можливість передачі повноважень щодо прийняття рішень міжнародним структурам з обмеженнями, які могли бути переглянуті в подальшому у бік посилення, не вважалося достатньою правовою основою для участі країни у Євросоюзі.
У результаті довготривалих дискусій з’явилась нова редакція положення ст. 5, в якій наголошувалося, що парламент може передавати свої повноваження стосовно прийняття рішень європейським інтеграційним об’єднанням доти, поки гарантуються права та свободи не гіршим чином, ніж це передбачено чинною конституцією та Європейською конвенцією про захист основних прав та свобод людини. Парламент ухвалює рішення про передачу повноважень більшістю у три чверті поданих голосів. Відповідне рішення може бути також прийняте парламентом шляхом звернення до процедури, яка використовується для встановлення основних законів.
Характерно, що коли в тексті йдеться про передачу повноважень, посилання зроблено на європейські співтовариства як об’єднання, котрі повинні реалізувати передані повноваження, а не на Євросоюз як структуру, що функціонує з використанням традиційних міжнародно-правових форм шляхом узгодження інтересів держав-членів.
Важливо також звернути увагу на те, що включення до тексту посилання на забезпечення захисту права людини стало реакцією на ситуацію навколо цього питання, яка виникла у багатьох державах-членах Євросоюзу і, зокрема, у ФРН у зв’язку з рішенням Конституційного Суду країни від 12 жовтня 1993 р.
У наступних положеннях ст. 5 Конституції Швеції також детально розписані випадки можливої передачі повноважень та відповідні процедури. Зокрема, підкреслюється, що в усіх інших випадках право на прийняття рішень, що прямо грунтується на засадах зазначеної конституції і спрямоване на встановлення правил, використання державної власності або укладання чи денонсацію міжнародних угод або інших міжнародних зобов’язань, може бути передано в обмежених рамках міжнародній організації з мирного співробітництва, членом якої є або збирається стати Швеція, або міжнародній судовій установі. Жодне право на прийняття рішень, спрямоване на ухвалення або скасування Основного Закону, акта стосовно парламенту чи акту щодо виборів до парламенту або такого, який стосується обмежень щодо одного чи однієї з прав та свобод, закріплених у ст. 2, не може бути об’єктом для передачі. Положення щодо ухвалення основних законів застосовуються до всіх рішень, які торкаються делегування. Якщо якесь таке рішення не може, за відсутності часу, бути прийнято відповідно до цих положень, то Парламент може схвалити делегування повноважень на прийняття рішень більшістю голосів у 5/6 присутніх його членів, що становлять не менш ніж 3/4 членів парламенту.
Оскільки вважається, що міжнародна угода набуває у Швеції силу закону, то парламент може вирішувати шляхом процедури, передбаченої у параграфі 2, що всі подальші зміни до угоди, яка накладає зобов’язання на королівство, також застосовуються у королівстві.
Усі судові або адміністративні функції, що не базуються на Конституції Швеції, можуть бути передані на підставах, які відрізняються від передбачених у параграфі 1, іншій державі, міжнародній організації або міжнародній інституції чи співтовариству шляхом рішення, ухваленого парламентом. Парламент може також давати дозвіл уряду або будь-якій іншій публічній установі на прийняття рішень щодо такого делегування функцій в особливих випадках. Оскільки такі функції можуть охоплювати здійснення публічної влади, то рішення парламенту повинно прийматися більшістю у три чверті його присутніх та голосуючих членів. Рішення стосовно делегування функцій такого характеру може також прийматися відповідно до процедур, які застосовуються щодо ухвалення основного закону.
Окрім змін, внесених до конституції країни, було також здійснено ревізію актів стосовно діяльності парламенту і, насамперед, положення щодо повноважень парламенту у сфері визначення національної позиції з того чи іншого ключового для життєдіяльності країни питання.
Змін зазнав також статут Національного банку Швеції в плані його пристосування до вимог, які випливають з участі Швеції у валютному союзі.
Для з’ясування особливостей реалізації права Євросоюзу у Швеції важливе значення має традиційно сильний влив дуалістичного підходу до співвідношення міжнародного та внутрішнього права, що передбачає трансформацію міжнародно-правових норм з метою застосування їх положень у внутрішньому правопорядку.
У зв’язку з необхідністю створення правових передумов для входження країни до ЄЕП та з огляду на існування реальних перспектив для приєднання країни до Євросоюзу дуалістичний підхід зазнав змін у бік визнання можливості генеральної рецепції.
Участь Швеції у ЄЕП стала спробою реалізації в національному правопорядку країни норм права ЄС. Як правило, законодавча влада забезпечувала виконання тільки тих актів, які природним чином належали до її компетенції, тоді як уряд за необхідності діяв шляхом прийняття адміністративних актів.
Щодо судових установ країни, то у зв’язку з участю Швеції в Євросоюзі перед ними постають одразу кілька проблем. З одного боку, на них лягає відповідальність за забезпечення еволюції традиційного дуалістичного підходу до співвідношення міжнародного та внутрішнього права в умовах дії таких імперативів європейської правової дійсності, як примат та пряма дія права ЄС. З іншого боку, нові правові умови вимагають перегляду ролі та повноважень самих судових установ.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)