Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – Фінляндська Республіка
Конституція Фінляндії 1999 р. замінила чотири конституційні акти попередніх років. Нову конституцію було прийнято вже після вступу Фінляндії до Євросоюзу, тому вона містить деякі положення щодо взаємовідносин Фінляндії з ЄС, хоча співвідношення міжнародно-правових норм, а також норм права ЄС та внутрішнього законодавства Конституцією Фінляндії не встановлюється. Відсутність у фінському законодавстві таких норм має своїм наслідком те, що питання, пов’язані із забезпеченням реалізації права Євросоюзу у правопорядку країни і, зокрема, прямої дії його положень, повинні вирішувати національні суди.
Глава 8 “Міжнародні відносини” визначає компетенцію органів у здійсненні зовнішньої політики та ратифікації міжнародних договорів, до яких належать Президент Республіки, Державна рада (уряд Фінляндії) та Едускунда (однопалатний парламент Фінляндії).
Згідно з § 94 Конституції Фінляндії “рішення про ратифікацію чи денонсацію міжнародної угоди приймається простою більшістю голосів. Якщо пропозиція про ратифікацію угоди стосується Основного Закону чи зміни території держави, то рішення приймається двома третинами голосів. Міжнародні угоди не можуть піддавати ризику демократичні принципи Конституції”.
Параграф 95 Конституції встановлює, що “норми договору та інших міжнародних угод, які торкаються сфери законодавства, набирають чинності шляхом ухвалення закону. В інших випадках міжнародні угоди набирають чинності шляхом ухвалення указу Президента”. Таким чином, Фінляндія належить до країн, в яких дотримуються дуалістичного підходу до проблеми співвідношення міжнародного та внутрішнього права.
Параграф 96 регулює участь Едускунди в підготовці рішень стосовно Європейського Союзу. Едускунда попередньо обговорює ці питання і передає свою думку по справі Державній раді, яка згідно з § 93 несе відповідальність за участь у підготовці рішення, що приймається в ЄС.
Греція
Хоча схвалену у 1975 р. нову Конституцію Греції було розроблено з урахуванням перспективи майбутнього вступу країни до європейських інтеграційних об’єднань, вона, тим не менш, не змогла повністю вирішити всі проблемні питання щодо реалізації права ЄС у правопорядку країни.
Стаття 28 Конституції Греції визначає юридичну силу та ранг міжнародно-правових приписів у внутрішньому правопорядку країни. В ній підкреслюється, що загальновизнані норми міжнародного права, а також міжнародні договори після їх ратифікації за допомогою законодавчих актів і після набуття ними чинності стають складовою внутрішнього права Греції і мають юридичну силу щодо будь-якого протилежного положення закону. Застосування норм загального міжнародного права та міжнародних угод стосовно іноземців завжди залежить від положень про взаємність.
У зв’язку з перспективою вступу країни до ЄС до Конституції Греції було включено положення, в якому зазначається, що з метою забезпечення важливих національних інтересів та розвитку співробітництва з іншими державами можливим є визнання за міжнародними організаціями компетенції, передбаченої цією конституцією, шляхом укладання міжнародного договору або угоди. Для ратифікації такого договору або угоди необхідно ухвалення закону трьома п’ятими голосів усіх членів Палати депутатів. На добровільній основі шляхом ухвалення закону абсолютною більшістю усіх членів Палати депутатів Греція може піти на обмеження у здійсненні свого національного суверенітету тією мірою, якою це диктується важливими національними інтересами, і якщо таке обмеження не торкається прав людини та основ демократичного режиму і здійснюється на засадах принципу рівності та дотримання взаємності (ст. 28.3).
Ця стаття Конституції Греції стала правовою основою для вступу цієї країни до Європейського співтовариства та ухвалення наступних законів щодо ратифікації Єдиного європейського акта, Маастрихтського та Амстердамського договорів.
Для реалізації права Євросоюзу важливе значення має ст. 78 зазначеної конституції, відповідно до положень якої уряду Греції на засадах ухваленого Парламентом закону можуть бути делеговані повноваження щодо прийняття заходів у митній та фіскальній сферах, а також економічних заходів у рамах відносин Греції з міжнародними організаціями або заходів, що ведуть до посилення положення країни у сфері міжнародного обміну.
З метою правового забезпечення національно-правової імплементації права ЄС та гармонізації законодавства Греції з правом європейських інтеграційних об’єднань уряд може спиратися на ст. 43 Конституції. Вона передбачає ухвалення Палатою депутатів законів, які на терміновій основі шляхом встановлення загальних принципів та напрямів регулювання делегують уряду повноваження видавати декрети у визначених цими законами у загальній формі сферах.
Щодо законодавчих актів вторинного права співтовариства, прийнятих перед вступом Греції до Європейського співтовариства, то вони були введені у внутрішній правопорядок країни шляхом ухвалення президентських декретів за пропозицією від уряду і на основі делегування повноважень, здійсненого відповідно до закону про ратифікацію установчих договорів про європейські інтеграційні об’єднання. Під контролем парламенту діють нормативні акти Євросоюзу, прийняті вже після набуття Грецією членства в європейських інтеграційних об’єднаннях.
Треба зазначити, що пріоритет права ЄС у цілому визнається грецькими судами, які при цьому керуються не стільки самим принципом примату, скільки положеннями ст. 28 Конституції Греції. Проте, як свідчить практика, норми права ЄС не повинні суперечити нормам Конституції Греції, положенням якої у разі конфлікту з нормами європейського інтеграційного об’єднання надається пріоритет.
Не викликає особливих ускладнень і визнання в цілому прямої дії права Євросоюзу.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)