Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – 8. Право працівників Євросоюзу на участь в управлінні підприємством

Важливою гарантією забезпечення колективних прав працівників визнається право на інформування та проведення консультацій на підприємстві. Інформування, консультації та участь працівників в управлінні підприємством були однією з головних тем європейських дебатів з моменту прийняття Радою першої програми соціальних дій у 1974 р. Однак прийняття на рівні ЄС документів, які встановлюють принципи участі працівників в управлінні підприємством, ускладнювалося через суттєві відмінності в національних законодавчих процедурах та практиці держав-членів. Для позначення залучення працівників до діяльності з управління підприємством у державах ЄС використовуються різні терміни (участь, співучасть, спільне рішення). А в деяких державах, окрім традиційних профспілкових організацій, існує низка громадських організацій, які виконують функції представників працівників. Тому відсутність чіткого правового визначення та регулювання участі працівників призвело до функціонування в рамках ЄС дворівневої системи регулювання участі працівників в управлінні підприємством: на національному рівні та на рівні ЄС.

Правовою підставою реалізації права представників на інформування та консультації на рівні ЄС є статті 153-155 ДФЄС. Інформування працівників та проведення консультацій з ними визначається серед сфер, в яких Союз доповнює та підтримує діяльність держав-членів (ст. 153 ДФЄС). Комісія також повинна сприяти проведенню консультацій соціальних партнерів на рівні ЄС (ст. 154 ДФЄС). Відповідно до ст. 27 Хартії ЄС про основні права працівникам або їх представникам гарантується своєчасне надання роботодавцем інформації та проведення консультацій на відповідних рівнях у випадках, що передбачені правом ЄС, національним законодавством та практикою держав-членів.

Регламентації мінімальних стандартів порядку інформування та проведення консультацій на підприємствах присвячена Директива 2002/14/ЄС “Про встановлення загальних правил щодо інформування та консультування працівників в ЄС”. Категорії підприємств та установ, на які поширюється дія цієї Директиви, визначаються у ст. 3. Положення Директиви застосовуються до підприємств, на яких працюють щонайменше 50 працівників, та до установ, що надають роботу щонайменше 20 працівникам.

Інформуванням визнається передача роботодавцем представникам працівників інформації з метою надання їм можливості ознайомитись з предметом питання та вивчити його. А право на інформування означає право працівників бути поінформованими про справи підприємства. Консультування передбачає обмін думками, діалог між роботодавцем та працівниками або їх представниками. Відповідно, право на консультування характеризується можливістю працівників брати участь у процесі прийняття рішень на підприємстві. Право працівників на інформування та консультації реалізується в усіх випадках, передбачених правом ЄС, законодавством та практикою держав-членів. Предметом інформування та консультацій є широке коло питань, зокрема інформація, яка пов’язана з розвитком діяльності підприємства, економічною ситуацією, можливими організаційними змінами. Роботодавець та представники працівників мають співпрацювати та поважати взаємні права та зобов’язання, беручи до уваги інтереси як підприємства або установи, так і працівників. Причому таке інформування та консультації мають бути проведені своєчасно, інакше вони втрачають своє значення.

Державам-членам дозволяється в рамках обмежень, установлених національним законодавством та практикою, не поширювати інформацію або не проводити консультації, якщо характер інформації може завдати серйозної шкоди підприємству (ст. б Директиви 2002/14/ЄС).

Правовим регулюванням окремо охоплюється право на інформування та консультації в компаніях та групах підприємств, які діють у масштабах ЄС. Відповідно до Директиви 94/45/ЄС такі підприємства мають відповідати певним вимогам: загальна кількість працівників повинна становити не менше 1000 осіб, а підприємство або група підприємств зобов’язані мати структурні підрозділи (філії) на території щонайменше двох держав-членів, із загальною кількістю працівників у кожному не менше 150 осіб. Дія Директиви поширюється також на підприємства, в яких керівні органи та безпосередньо підприємства розташовані в різних державах.

Головним принципом взаємодії працівників та роботодавців є принцип співпраці (ст. 9 Директиви 94/45/ЄС). Цей принцип тлумачиться як здатність сторін приймати конструктивні рішення та готовність до спільного вирішення всіх соціальних проблем на підприємстві. На кожному підприємстві (яке підпадає під сферу дії Директиви 94/45/ЄС) створюється спеціальний переговорний орган – Європейська робоча рада, за ініціативою мінімум 100 працівників.

Спеціальні правила стосовно залучення працівників до управління в рамках ЄС встановлюються Директивою 2001/86/ЄС “Про доповнення статусу європейського акціонерного товариства правилами, що регулюють залучення працівників до управління” та Директивою 2003/72/ЄС “Про доповнення статусу європейського кооперативного товариства правилами, які регулюють залучення працівників до управління”. Положення Директив пов’язано з Регламентом Ради ЄС 1435/2003 “Про статус європейського кооперативу” та Регламентом Ради ЄС 2157/2001 “Про статус європейського акціонерного товариства”, в яких відсутні положення про права працівників на інформування та консультації.

Директиви 2001/86/ЄС та 2003/72/ЄС закріплюють стандартні положення про залучення працівників до управління, ведення колективних переговорів, впроваджують загальні правила інформування та консультацій з працівниками. Під “залученням до участі в управлінні” розуміють інформування, проведення консультацій, участь у самому управлінні та будь-який інший механізм, за допомогою якого представники працівників можуть впливати на функціонування юридичної особи. Це здійснюється шляхом реалізації можливості чинити вплив на склад спостережного або адміністративного органу юридичної особи через право обирати або призначати частину органу, рекомендувати до призначення або заперечувати проти призначення частини чи всього складу такого органу.

Законодавство ЄС впроваджує мінімальні стандарти залучення працівників до управління підприємством. Разом із тим, регулювання цього питання відбувається переважно на національному рівні держав-членів. У більшості держав ЄС існують системи непрямої та представницької участі працівників в управлінні, які функціонують на основі законодавства та колективних угод (Австрія, Бельгія, Данія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія, Франція тощо). Робочі ради в Німеччині, окрім права на інформування та консультації, мають право на прийняття спільних рішень з питань щодо фінансового, економічного стану підприємства, зайнятості та питань, пов’язаних з управлінням персоналом. У Франції розширено зміст права на інформування та консультації. Робочі ради мають майже однакові права з аудиторами компанії щодо доступу до необхідної інформації. Най ширшим и можливостями обмеження адміністрації підприємства щодо прийняття фінансових та економічних рішень мають робочі ради у Швеції та Фінляндії. Рішення, прийняті без проведення переговорів з представниками профспілок, можуть бути забороненими до виконання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – 8. Право працівників Євросоюзу на участь в управлінні підприємством