Право – Оуенз К. – 26.2. Примусова ліквідація
Процес примусової ліквідації розпочинається з подання клопотання до Суду компаній, який входить до складу Канцлерського відділення Високого суду. Є й інша можливість: якщо сплачений акціонерний капітал не перевищує 120 тис. фунтів стерлінгів, клопотання можна подати до окружного суду, який має юрисдикцію щодо справ про банкрутство. Банкрутство – це процедура розпорядження майном неплатоспроможних осіб і товариств. Неплатоспроможна компанія не є предметом процедури банкрутства – вона ліквідується. Примітка: платоспроможну компанію ліквідувати можна, а платоспроможну особу оголосити банкрутом неможливо.
Клопотання можуть подати:
1. Кредитор
У переважній більшості випадків клопотання подають кредитори. Підставою для клопотання є неспроможність компанії погасити свої борги. Кредитор не зобов’язаний порушувати судову справу, подаючи позов, але якщо він все-таки подає позов, то останній має містити вимогу відшкодування ліквідаційної суми, тобто певної грошової суми. Наприклад, це може бути сума рахунка-фактури на продаж товарів. З іншого боку, якщо позов подано на неліквідаційну (тобто невизначену) суму, як-от позов про відшкодування збитків у зв’язку з поставкою компанією дефектних товарів, позивач не є кредитором компанії, хіба що він доб’ється винесення рішення проти цієї компанії. Клопотання може подати й потенційний або можливий кредитор, а також правонаступник кредитора.
2. Особа, яка робить внесок
Це означає, що подавачем клопотання повинна бути особа, котра має невиконане зобов’язання зробити внесок до активів компанії в разі її ліквідації, такою особою може бути власвик частково сплачених акцій компанії з обмеженою відповідальністю. Щоправда, визначення поняття “особа, що робить внесок”, сформульоване в статті 79, ширше за наведене тут, бо воно передбачає, що під визначення “особа, що робить внесок” підпадають усі члени компанії з обмеженою відповідальністю, які повністю сплатили за свої акції. Але згідно зі статтею 124, член компанії може подати клопотання лише за умови, що:
А) кількість членів компанії скоротилася до числа, меншого за два;
Б) або акції були від початку приділені цьому члену компанії;
В) або цей член компанії володів своїми акціями протягом щонайменше 6 місяців з останніх 18 місяців, що передують ліквідації;
Г) або цей член компанії успадкував акції від померлого власника акцій.
Тож ми бачимо, що є вимога, що перекриває положення статті 79, а саме, що особа, котра робить внесок, повинна мати інтерес при ліквідації компанії. Якщо особа, котра робить внесок, володіє повністю сплаченими акціями компанії з обмеженою відповідальністю, яка навряд чи матиме залишок активів у разі розпуску, особа, котра робить внесок, не матиме інтересу. Якщо, однак, особа володіє частково сплаченими акціями, вона матиме інтерес, бо в разі ліквідації компанії вона зобов’язана внести решту і повністю сплатити за акції.
3. Сама компанія
Таке трапляється рідко, бо якщо члени компанії згодні на її ліквідацію, то можуть ухвалити резолюцію про добровільну ліквідацію компанії її членами, що буде швидше і дешевше.
4. Всі директори
Усі директори компанії – її агенти, але є певні сумніви щодо того, чи можуть вони подати клопотання про ліквідацію компанії від її імені, навіть якщо статутом безпосередньо це передбачено. Однак у справі “Інструментейшн Електрікал Сервісис” 1988 р. (4 BCLC 550) було ухвалено, що клопотання можуть подавати директори, кожний від свого імені, за умови, що всі вони дійшли згоди.
5. Міністр торгівлі та промисловості
Міністр може подати клопотання на тій підставі, що ліквідувати компанію потрібно заради справедливості, але лише після того, як за наслідками інспекції або розслідування буде з’ясовано, що ліквідація компанії відповідає суспільним інтересам. У Законі про страхові компанії 1982 р. (зі змінами та доповненнями) передбачено цілу низку підстав (наприклад, компанія не веде бухгалтерського обліку належним чином), виходячи з яких міністр може подати клопотання про ліквідацію страхової компанії.
6. Англійський банк
Банк може подати клопотання про ліквідацію компанії, яка за Законом про банківську справу 1987 р. наділена правами депозитної інституції. Суд видасть наказ про примусову ліквідацію, лише якщо, на його думку, ліквідація, що відбувається, не враховує належним чином інтересів кредиторів або осіб, які роблять внесок.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)