Педагогіка у запитаннях і відповідях – Кузьмінський А. І. – 19.3. Який зміст естетичного виховання?
19.1. Яка роль і місце естетичного виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості?
Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без ЇЇ естетичної вихованості. “Краса, – писав В. О. Сухомлинський, – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе”1.
XX ст. було наповнене соціальними потрясіннями – революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишнього світу і насамперед краси людського духу. Наміри будувати вільне демократичне суспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної довершеності особистості, де чільне місце має зайняти духовна краса людини. І коли Ф. М. Достоєвський писав, що краса врятує світ, то мав на увазі насамперед красу моральну. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси є передумовою ефективного естетичного виховання.
Естетичне виховання тісно пов’язане з культурою народу. 3 одного боку, воно відображує надбання культури, а з другого – стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги й приязні, товариськості та дружби.
Треба об’єктивно визнати, що впродовж десятиліть естетичне виховання перебувало в занепаді. Завдання пробудження в дитині відчуття прекрасного, озброєння її вміннями творити красу у щоденному житті підмінювалися загальними заходами, святами, конкурсами, якими була охоплена незначна частина вихованців. У школах на предмети естетичного циклу відводилась мізерна кількість годин. Сім’я самостійно не могла забезпечити умови для естетичного виховання своїх дітей, оскільки батьки самі не були підготовлені до цього. Як наслідок – огрубіле, жорстоке суспільство, позбавлене зовнішньої краси виробництво, низька конкурентоспроможність товарів на зовнішньому і внутрішньому ринку, естетична бідність житла, побуту взагалі.
19.2. Які основні завдання естетичного виховання?
Основні завдання естетичного виховання такі:
1) виховання в особистості почуття прекрасного;
2) формування умінь і навичок творити красу в повсякденному житті;
3) формування уміння відрізняти прекрасне від потворного;
4) формування уміння жити за законами духовної краси,
19.3. Який зміст естетичного виховання?
Змістом естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичні судження, естетичні знання, естетична культура, естетичні ідеали, естетичні почуття, естетичні переживання, естетична насолода, естетичні смаки, естетична діяльність. У комплексі ці категорії розкривають сутність естетичного виховання, розширюють його палітру, становлять його структуру (рис. 51).
Рис. 51. Зміст естетичного виховання
Структура (лат. structura-побудова, розміщення) – внутрішня будова чогось, певний взаємозв’язок складових частин цілого.
Естетичне сприйняття – початковий момент у процесі естетичного ставлення до дійсності, який проявляється в спостережливості, вмінні помітити найбільш суттєве, що відображує зовнішню та внутрішню красу предмета, явища, процесу. Поети, письменники, художники завдяки загостреному естетичному сприйняттю викрешують вогонь краси здавалося б із буденних подій.
У процесі естетичного виховання важливо розвивати естетичні судження, які передають ставлення особистості до певного об’єкта, явища. Варто не нав’язувати школярам своїх міркувань, а допомагати їм виявляти самостійність в оцінці тих чи тих предметів і явищ з погляду їх естетичної цінності* Тільки згодом, з досвідом формується певний естетичний ідеал як своєрідний зразок, із позицій якого особистість оцінює предмети, явища навколишньої дійсності.
Естетичні знання сприяють сприйняттю й оцінці прекрасного в навколишній дійсності, становленню естетичних ідеалів і смаків, а також оволодіння тими вміннями й навичками, що дозволяють здійснювати естетичну, художньо-творчу діяльність.
Естетична культура передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в навколишній світ, зберігати прекрасне.
Естетичні почуття виражаються у схвалюванні людини, відчутті нею насолоди від сприйняття творів мистецтва, краси природи, у прагненні до активної творчості діяльності у сфері мистецтва.
Естетичні переживання – це почуття людини, які пов’язані з конкретними предметами, явищами, що їх сприймає особистість. Психолог С. Л. Рубінштейн зазначав: “Зв’язок почуттів з предметом, який його викликає і на який воно спрямоване, витупає особливо яскраво в естетичних переживаннях”. Коли твори мистецтва, картини природи чи людини викликають естетичні почуття, то це пробуджує в особистості хвилювання, переживання. Сукупність людських почуттів – це, по суті, сукупність ставлення людини до навколишнього світу і передусім до інших людей у живій і безпосередній формі особистого переживання.
Естетична насолода проявляється у відчутті задоволення внаслідок сприймання об’єктів красивого, що спонукає до любування ним; задоволення від участі у творенні прекрасного.
Естетичний ідеал відображує уявлення людини про красу, підкреслює критерії, за якими варто оцінювати ті чи ті предмети та явища. З одного боку, естетичний ідеал є своєрідним еталоном, а з другого – він все-таки не позбавлений впливу індивідуальних суджень. Тому поняття естетичного ідеалу є певною мірою чинником індивідуальним.
На основі естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки.
Естетичні смаки – це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб’єктивний характер. Тому не може бути якихось стандартних смаків. Це чуттєва категорія, що пов’язана передусім з індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям.
Кінцева мета естетичного виховання – формування готовності людини до Естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Існують різні види такої діяльності:
– організація естетичного середовища, в якому живе, працює, вчиться, відпочиває людина;
– конкретна творча діяльність в галузі мистецтва, літератури та ін.;
– пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів;
– естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності;
– виявлення естетичної культури у взаєминах із людьми.