Педагогіка – Пальчевський С. С. – Філософсько-світоглядні основи підростаючої людини
“Людина повинна жити за законами вічності якраз тому, що вона не вічна, – говорив у свій час російський письменник Є. М. Богат. – Якби вона була вічною, то змогла б дозволити собі “розкіш” жити за законами миттєвостей. Але оскільки відкрити у миттєвості вічність – це єдина надія на безсмертя, то повинна жити вона, відмовляючись від миті”. Жити “за законами вічності” – необхідна умова серйозного ставлення підростаючої людини до самої себе та до свого місця в житті. Адже в дитинстві та ранній юності нерідко створюється враження “надлишкового часу”, який “немає куди діти”. Це призводить до того, що старшокласник на порозі свого самовизначення живе в основному за рахунок “ударів випадку”. Життя ж динамічне. Воно вимагає активних пошуків самого себе, готовності боротьби за власну автентичність, стратегічної орієнтації на шляху до себе, бажання переганяти насамперед самого себе, а не когось. А головне – воно не повертає втраченого у потоці літ. Застерегти від цього й покликана філософсько-світоглядна підготовка вихованця.
Світогляд – це система філософських, соціально-політичних, правових, моральних, етичних, естетичних поглядів людини на життя навколишнього світу з його природними та суспільними процесами, свідомістю людей і на своє місце в ньому. Світогляд є духовною опорою людини, її “в “утрішнім Я”. Завдяки ньому вона усвідомлює своє місце в житті та формує на основі нього власні життєві сценарії. Водночас він є чинником самосвідомості епохи, важливою складовою культури і через це – фундаментальною основою освіти. У структурі його прийнято розрізняти такі елементи: знання, погляди, переконання.
Знання – це суб’єктивне відображення об’єктивної реальності, результат присвоєння нагромаджених людством упродовж своєї історії знань. У людській свідомості результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді понять, суджень, уявлень, норм, законів, закономірностей, ідей, теорій тощо. Ті з них, які актуальні для людини, набувають для неї особис-тісного смислу, інші зберігають лише об’єктивні, предметні значення.
Погляди – сформовані людиною уявлення про світ як системне утворення, в якому пізнані людиною та уявлювані нею компоненти перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності.
Переконання – усвідомлені потреби особистості, які спонукають її діяти відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Зміст потреб, які виступають у формі переконань, відображає певне розуміння особистістю природи і суспільства.
Вітчизняна школа, згідно з Конституцією України, зорієнтована на формування в учнів науково-матеріалістичних засад світогляду. У ст. 35 Основного Закону України записано: “Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви”, що й визначає світський характер вітчизняної освіти. Це ні в якому разі не означає протиставлення офіційної освіти і релігії, оскільки кожна з них представляє свій шлях пізнання світу і людини в ньому своїми принципово відмінними методами та засобами, які не можна змішувати. У той же час поряд з іншими шляхами пізнання (філософією, мистецтвом, інтуїцією) вони допомагають людині цілісно пізнавати світ і саму себе.
Філософсько-світоглядні основи покликані закласти в учня фундамент того “внутрішнього психологічного дому”, у якому, за ПО. Глотовою, всі компоненти функціонують у тісному взаємозв’язку, забезпечуючи особистості стабільність її внутрішнього світу. Щоб цей “фундамент” не руйнували “удари випадку”, в нього у різних формах індивідуальної, групової, класної та позакласної навчально-виховної роботи необхідно закладати ті ідеї, на яких вибудовуються автентична педагогіка та педагогічна акмеологія. Для цього не можна визнати як сприйнятливу якусь єдину філософську систему. Скоріше за все, як це визнано у філософії сучасної освіти, базовою філософською основою тут слугують важливі ідеї багатьох філософських систем, поєднані на основі субстанціональної єдності та діалогової взаємодії. Вони допомагають спрямовувати підростаючу людину на дорогу до самої себе “справжньої*” і застерігають щодо “ударів випадку” у життєвих “точках нестабільності”, оминути які неможливо, оскільки справжній розвиток відбувається на відомому у філософії нестабільності “свіжому вітрі біфуркацій”. Отже, виховання
Готовності до біфуркаційних змін, з одного боку, і прагнення вихованця до збереження стійкості свого внутрішнього психологічного дому”, з іншого, й становитимуть своєрідну діалектичну “пару” у виховних зусиллях педагога.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)