Педагогіка – Пальчевський С. С

Педагогіка – не наука, а мистецтво, – найбільше, найскладніше, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв. К. Д. Ушинський 1.1. Предмет і завдання педагогіки Педагогіка як наука Стверджуючи, що педагогіка не наука, а мистецтво, великий

Педагогіка – не наука, а мистецтво, – найбільше, найскладніше, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв. К. Д. Ушинський 1.1. Предмет і завдання педагогіки Педагогіка як наука Стверджуючи, що педагогіка не наука, а мистецтво, великий

Сучасна педагогічна наука об’єднує близько двадцяти педагогічних галузей. їхня кількість певним чином зумовлюється суспільними потребами. Спираючись на структуру та принципи загальної педагогіки, вони є похідними від неї. Базовою науковою дисципліною для всіх педагогічних галузей

Поняття про філософію освіти та основні її функції Відомий німецький філософ Артур Шопенгауер порівнював філософію з високою альпійською дорогою, до якої веде крута вузька стежина. Часто мандрівник зупиняється над страшною прірвою. Внизу простягаються зелені

Найважливіше значення для розв’язання цих проблем мають такі три напрями філософії освіти: 1) гармонійно-цілісний, 2) плюралістично-релятивістський, 3) напрям, оснований на ідеї поєднання першого й другого, тобто холістського та індивідуально-плюралістичного напрямів освіти. Гармонійно-цілісний напрям філософії

Останнім часом у вітчизняній педагогічній пресі починає з’являтися поняття автентичної педагогіки, яка започатковує свій розвиток на вітчизняних теренах. Поняття автентизму – одне з центральних у філософії екзистенціалізму (від пізньолатинського exsistentia – існування). Цей напрям

Застосування діалектико-синергетичної методології до вирішення найважливіших педагогічних проблем особливо актуальне у світлі вимог філософії глобальних проблем – сучасної галузі філософії рефлексії, яка породжена тенденцією глобалізації життєдіяльності цивілізації доби постмодерну. Проблемне поле цієї філософії складають

Кожна людина народжується як індивід (від лат. individuum – неподільний), тобто як представник людської спільноти, соціального типу з генетично закладеними природними задатками. Через систему суспільних відносин та цілеспрямованого виховання шлях людини пролягає до особистості

Окрім спадковості, важливими взаємозв’язаними чинниками розвитку та формування особистості є середовище, виховання та навчання. Як уже відомо, спадковість може бути причиною не лише ранньої обдарованості, а й розумового відставання. Тому названі чинники покликані поряд

Нова інтегративна галузь знань – акмеологія (від давньогр. acme – квітуча сила, вершина) одним із важливих своїх завдань вважає виявлення характерних рис, які формуються у процесі розвитку людини в їхніх вершинних досягненнях у дошкільному,

Триває від п’яти до шести-семи років, Вершинним досягненням цього періоду є шкільна зрілість як готовність до школи. У цей час стає важливим забезпечення цілісного розвитку майбутнього школяра, а не дошкільне навчання та виховання. Організовуючи

Молодший шкільний вік – період життя дитини в межах від 6-7 до 11 років. Вершинним досягненням цього періоду є навчальна зрілість як готовність до навчання в основній школі Вона передбачає: елементарні знання, уміння й

Вони представлені в зарубіжній педагогіці такими основними напрямами: біологічним, соціологічним, біосоціальним. Біологічний напрям розвивали М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Фромм та ін. Вони стверджують, що моральні якості людини біологічно зумовлені. Підставою для висновків, згідно

Місце та роль науково-педагогічних досліджень у розв’язанні проблем педагогіки. Педагогіка як наука постійно розвивається. Загострення глобальних проблем, соціально-економічні зміни в суспільстві, досягнення науки й техніки вносять свої корективи в соціальні замовлення суспільства освіті. Виконання

До них належать аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, за умови, якщо рівні якісних характеристик цих параметрів позначають певними числовими показниками (М. Фіцула). Інші автори схильні вважати, що до цієї групи методів насамперед слід віднести порівняльно-історичний

До них належать аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, за умови, якщо рівні якісних характеристик цих параметрів позначають певними числовими показниками (М. Фіцула). Інші автори схильні вважати, що до цієї групи методів насамперед слід віднести порівняльно-історичний

Правильне визначення їх є не менш важливим. Необхідність розрізнення цих двох понять пояснюється тим, що, насамперед, необхідно розрізняти, з одного боку, ту об’єктивну сферу, яка цікавить дослідника, а з іншого – те, стосовно чого

Вона є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом педагогічної теорії. її потрібно формувати як таке припущення, за якого на основі низки чинників можна зробити висновок про існування об’єкта, зв’язку між

Вона є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом педагогічної теорії. її потрібно формувати як таке припущення, за якого на основі низки чинників можна зробити висновок про існування об’єкта, зв’язку між

Вона ускладнюється тим, що багато змінних педагогічного процесу безпосередньо не можна спостерігати і вимірювати. У таких випадках застосовують методи побічного вимірювання. Так, наприклад, рівень сформованості навички можна виміряти за часом, затраченим на розв’язування задачі,

Після завершення дослідження відповідальним завданням є визначення нового педагогічного знання, яке отримав дослідник, тобто вияснення наукової новизни, теоретичного і практичного значення результатів дослідження. Після цього – чітко сформулювати положення, які потребують захисту. На жаль,

Нехай учитель насамперед викличе в собі батьківські почуття до своїх учнів Марк-Фібій Квінтіліан 2.1. Педагогіка Давнього світу Предмет, функції та завдання історії педагогіки. Педагогіка як наука перебуває у постійному розвитку. Не зважаючи на те,

Характеризується ознаками, які започатковують логіку розвитку відповідних доаграрному варіанту суспільства характеристик системи виховання: 1) “середній” продукт системи виховання – член племені; 2) форма виховання – зграйна, общинна; 3) характер навчання – природний; 4) основа

Характеризується ознаками, які започатковують логіку розвитку відповідних доаграрному варіанту суспільства характеристик системи виховання: 1) “середній” продукт системи виховання – член племені; 2) форма виховання – зграйна, общинна; 3) характер навчання – природний; 4) основа

Характеризується виникненням сусідських общин, становим і майновим розшаруванням суспільства, що певним чином позначилося на вихованні. Станова нерівність покликала до життя різні виховні ідеали для кожного стану: рядового общинника, старійшини, жерця, вождя. Основа ідеалу рядових