Основи менеджменту – Федоренко В. Г. – 7.2. Управління інвестиційною діяльністю
Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб’єктів, майбутній – обсягами інвестицій у виробництво.
У результаті виготовлення продукції та надання послуг зношуються основні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Сума обсягів амортизаційних фондів підприємств, нарахованих за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.
Розподіл валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження – важлива частина інвестиційної діяльності.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:
– кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
– рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
– майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;
– права користування землею, водою, природними ресурсами;
– сукупність технічних та економічних знань у формі документації; навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути органи державної влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.
Об’єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та обігові кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.
Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:
– підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;
– проектні організації та установи;
– фінансові посередники – інвестиційні банки, компанії, фонди;
– органи державного управління, що регулюють діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності;
– інфраструктура фондового ринку.
Весь національний дохід країни поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим обсягом капітальних вкладень усіх підприємств за рік. Його частка може становити 20-30% національного доходу. На частку державних коштів за останні роки в У країні припадає лише п’ята частина капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження. За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяються на такі види:
– у нове будівництво – створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;
– на розширення виробництва – уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об’єктах;
– на реконструкцію – оснащення діючих виробництв новою технологією та технікою за новими комплексними проектами;
– на технічне переустаткування – для підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого обладнання на нове продуктивніше.
За складом і характером витрат у прямих інвестиціях можна вирізнити їх технологічну структуру:
– будівельні роботи;
– монтажні роботи;
– машини та обладнання;
– проектні роботи.
Період типової реалізації інвестицій поділяється натри частини:
1) підготовка (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);
2) реалізація – створення нового матеріального об’єкта;
3) експлуатація нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальша робота об’єкта.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)