Основи менеджменту – Федоренко В. Г. – 3.3. Організаційна культура як чинник впливу на ефективність управління
Основою життєвого потенціалу організації є організаційна культура. Менеджмент не тільки відповідає організаційній культурі, залежить від неї, але й може у свою чергу впливати на її формування та розвиток. В сучасних ринкових відносинах організаційна культура є об’єктом управлінської діяльності.
Організаційна культура – це певні моделі з конкретними характеристиками і параметрами. Модель – спрощене і абстрактне розуміння складнощів реальності і представлення цієї реальності. Оволодіння новітніми управлінськими технологіями можливе тільки із застосуванням нових моделей організаційних культур і нових підходів, що дають комплексне розуміння процесів еволюції і функціонування цих культур. Носіями організаційної культури є люди – працівники організації, підприємницьких структур, галузей суспільного виробництва. З цього приводу американські вчені Т. Пітере і Р. Уотермен стверджують, що “організаційна культура або культура підприємства, виступає сьогодні найважливішим чинником його успіху”.
Під організаційною культурою слід розуміти суспільство людей, які мешкають в одному середовищі, утворюють свої соціально-економічні і політичні відносини, зберігають єдність і цілісність при взаємодії з іншими співтовариствами. Є такі основні історичні типи організаційних культур (таблиця 3.1):
– органічна;
– підприємницька;
– бюрократична;
– партиципативна.
Таблиця 3.1. Характеристика основних типів організаційних культур
Характеристика організаційної системи | Типи організаційних культур | ||||
Органічна | Підприємницька | Бюрократична | Партиципативна | ||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
Організація направляється | Згодою із загальною ідеєю | Вільною ініціативою | Сильним керівництвом | Всебічними обговореннями | |
Проблеми вирішуються на основі | Початкової згоди з цілями і завдання | Індивідуальної творчості | Ясного і сконцентрованого міркування | Відкритої взаємодії | |
Лідерство засновується на | Розділених поглядах про направлення загального руху | Наявності авторитету і визнання | Керівництві та становищі | Сприянні контактам і співпраці | |
3 хронічними проблемами справляються за допомогою | Не надання їм значення і відмови від обговорення | Пошуку нових творчих підходів | Закріплення керівництва і слідування правилам | Більш напруженої дискусії і виробленню варіантів вирішення | |
Повсякденна робота | За мінімального втручання в неї | Виконується і видозмінюється кожний по своєму | Залежить від незмінності курсу і активності керівництва | Постійно перевіряється для більшого вдосконалення | |
Функції і відповідальність | Реалізуються з майже автоматичною точністю | Виходять такими, якими їх роблять люди | Наказуються і закріплюються | Розділяються Змінюються за необхідністю | |
Побажання та інтереси окремих людей | Оцінюються за ступенем їх взаємоузгодженості з цілями організації | Вважаються більш важливими, ніж інтереси організації | Підкоряються Інтересам Організації | Узгоджуються інтересами організації шляхом домовленості | |
Керівництво | Задає контекст і мету, зводячи до мінімуму втручання | Дає людям можливість робити так, як вони вважають за потрібне | Визначає лідерів і можливі напрямки Розвитку | Діє як каталізатор групової взаємодії і співпраці | |
Розбіжності і конфлікти | Відображають факт Розходження з загальними цілями і завданнями | Є продуктивним вираженням індивідуальних особливостей і Відмінностей | Загрожують стабільності організації і заважають роботі | Вважаються життєво необхідними для ефективного вирішення проблем | |
Комунікації (спілкування) | Обмежені і несуттєві | Змінюються за інтенсивністю, непередбачені | Формальні і Підкорюються Правилам | Відкриті і насичені | |
Інформація і відомості, як правило | Розцінюються як спільне знання, яке не потрібно виносити взагалі | Використовуються для індивідуальних досягнень | Контролюються і доступ до них обмежений | Оцінюються і Розподіляються Відкрито |
У реальному житті організаційна культура є сумішшю з наведених вище типів культур, тобто, так зване, полікультурне утворення. Для кожної організаційної культури властиві специфічні управлінські форми, відносини, що забезпечує відтворення сукупності норм, правил, цінностей, принципів і психологічних установок у поведінці людей.
Можливість регулювання поєднання різних організаційних культур – це основне завдання стратегічного управління. Технологічна схема формування стратегічної мети з урахуванням специфіки управлінських форм і необхідного інструментарію представлена у таблиці 3.2. Наявність управлінських форм, їх механізми та інструменти дозволяють знаходити оптимальні варіанти вирішення проблем, що виникають.
Таблиця 3.2. Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти_