Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу – Атамас П. Й. – 3.5 Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який не змінюється протягом терміну визначеного Законом з питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

1. Податок на прибуток підприємств, податку на дивіденди (ч. 3 пп. 153.3.2 ПКУ).

2. Земельний податок, але тільки за землі, які використовуються для товарного сільгоспвиробництва. За інші ділянки земельний податок сплачується.

3. Збір за спеціальне використання води.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Сплату єдиного соціального внеску регулює Закон про ЄСВ. Інші податки та збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України “Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Платники податку можуть бути тільки юридичні особи, у яких виконуються наступні умови (п. 301.1 ПКУ):

– виробляють сільгосппродукцію та/або вирощують і виловлюють рибу в озерах, ставках чи водосховищах;

-частка сільгосптоваровиробництва перевищує 75 %.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається, як питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (пп. 14.1.262 ПКУ).

Не можуть бути платниками ФСП підприємства, які:

– більше 50 % доходу отримали від продажу декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (пп. 301.6.1 ПКУ);

– виробляють чи продають підакцизні товари (виняток – продаж виноградних виноматеріалів підприємствами первинного виноробства) (пп. 301.6.2 ПКУ).

Новостворені особи повинні надати (п. 308.1 ПКУ) наступний комплект документів:

– загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, із яких справляється податок, та/або земель водного фонду внутрішніх водойм – податковому органу за місцем реєстрації;

– звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – податковому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

– розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – податковому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;

– відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – податковому органу за своїм місцезнаходженням та/ або за місцем розташування земельних ділянок.

Остання довідка не містить прив’язки до державного земельного кадастру, але в ній мають бути відомості про кожний документ, що встановлює право власності (користування) землею, у тому числі про договори оренди земельних паїв.

Протягом 10-ти робочих днів після подання документів податковий орган повинен видати підприємству довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП (п. 308.3 ПКУ).

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо така особа подає письмову заяву щодо добровільного зняття з такої податкової реєстрації.

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:

– така особа підпадає під регулювання норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

– така особа ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному періоді на загальних підставах.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі – платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15;

– для багаторічних насаджень – 0,09;

– для земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

– у I кварталі – 10 відсотків;

– у II кварталі – 10 відсотків;

– у III кварталі – 50 відсотків;

– у IV кварталі – 30 відсотків.

Платники податку перераховують у визначений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до Закону “Про Державний бюджет на 2009 рік” фіксований сільськогосподарський податок у повному обсязі належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби. Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Механізм оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком представлено в табл. 3.5.

Ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що платник фіксованого сільскогосподарського податку може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Спеціальний режим оподаткування передбачає звільнення сільськогосподарського підприємства від обов’язків сплати цього податку за ставкою 20 %. При цьому оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку на додану вартість:

– 6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

– 9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

Сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування зазначених ставок повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей.

Під виробничими факторами розуміють товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції та використовуються для такого виробництва.

Таблиця 3.5. МЕХАНІЗМ ОПОДАТКУВАННЯ ФІКСОВАНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПОДАТКОМ

При поставці сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), які не підпадають під визначення сільськогосподарської продукції, до складу податкових зобов’язань з ПДВ сільськогосподарського підприємства включаються суми податку, нарахованого за ставкою 20 %, а до складу податкового кредиту включаються суми податку, нараховані на суму витрат, що не є виробничими факторами у сфері сільського господарства відповідно до цієї статті. При цьому сума ПДВ, належного до сплати до бюджету або бюджетному відшкодуванню, розраховується за загальними правилами Закону про податок на додану вартість.

Якщо сільськогосподарське підприємство – суб’єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподатковувані операції з товарами (послугами), відмінними від сільськогосподарської продукції, на суму, що перевищує 300 000 грн протягом останніх дванадцяти календарних місяців, то з місяця, наступного за місяцем, в якому досягається таке перевищення, таке сільськогосподарське підприємство зобов’язане перейти на загальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов’язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об’єкта оподаткування.

Спеціальна ставка встановлюється у розмірі 20 відсотків від ставки, встановленої абзацом другим пункту 1 ст. 8, та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, у 2009 році платниками фіксованого сільськогосподарського податку у рядку 3.2.2 Розрахунку (додаток 23 до Інструкції) сума страхових внесків за звітний місяць визначається виходячи з розміру 26,56 відсотка.

Законом 639-ЛТ від 31.10.2008 р. в новій редакції викладено ст. 8 Закону про ПДВ, якою встановлено новий спецрежим ПДВ.

Новий спецрежим досить схожий на той, який діяв до 01.01.2009 року. Наприклад, суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за операціями поставки сільськогосподарської продукції (послуг) підприємства до бюджету не сплачують. Вона повністю залишається в їх розпорядженні і використовується для виробничих цілей.

Відмінність полягає в тому, що за попередніми спецрежимами ПДВ не сплачується до бюджету з будь-якої продукції та послуг власного виробництва, а згідно з новим спецрежимом – тільки при реалізації сільгосппродукції (продуктів її переробки) і сільгосппослуг.

При цьому за операціями поставки сільгосппродукції (послуг) застосовується загальна ставка податку – 20 %.

Для цілей застосування спецрежиму під сільськогосподарською продукцією розуміється продукція, указана в групах 1 – 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка вирощується, відгодовується (виловлюється – для рибницьких підприємств) безпосередньо цим підприємством, а також продукти переробки цієї продукції.

Послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку включають:

O сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

O пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

O зберігання сільськогосподарської продукції;

O вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

O надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

O надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

O знищення бур’яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

O експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

O розділ м’яса для товарної кондиції.

Норми спецрежиму не поширюються на виробників підакцизної продукції, крім підприємств первинного виноробства, які виготовляють виноматеріали (коди УКТЗЕД 2204 2-2204 30).

Якщо сума ПДВ, сплачена постачальникам товарів (послуг), які використовуються у виробництві сільгосппродукції (послуг), перевищує суму ПДВ, нараховану на вартість їх поставки, тобто виникає від’ємне значення податку, то ця різниця відшкодуванню з бюджету не підлягає.

Проте у разі реалізації сільгосппродукції (послуг) на експорт підприємство має право на бюджетне відшкодування ПДВ, яке здійснюється у загальному порядку.

Обрати спеціальний режим оподаткування можуть підприємства, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства, а також рибальства.

Для того щоб скористатися спецрежимом, вони повинні виконувати таку умову: питома вага поставки сільськогосподарської продукції (послуг) повинна становити не менше 75 % загальної суми всіх товарів (послуг), поставлених протягом останніх 12 місяців.

Новостворені підприємства при визначенні права на спецрежим розраховують питому вагу за результатами кожного звітного періоду.

Для того щоб розрахувати загальну суму поставлених товарів і послуг, підприємство може скористатися даними декларацій із ПДВ, оскільки в них відображаються всі операції, пов’язані з поставкою. При цьому можна взяти показники рядка 5, адже саме в ньому підсумовуються всі операції поставки – як оподатковувані за ставкою 20 % та 0 %, так і звільнені від оподаткування.

Однак, до рядка 5 також потрапляють дані рядку 3 декларації, де можуть відображатися операції, які взагалі не є поставкою (наприклад, передача майна на зберігання, у заставу тощо). Тому відповідні суми з рядка 3 потрібно відняти від загальної суми поставлених товарів (послуг).

Крім того, із загального обсягу поставлених товарів (послуг) необхідно виключити операції поставки основних засобів, які враховувалися підприємством більше 12 місяців.

Для розрахунку загальної суми поставлених товарів (послуг), тобто знаменника формули, потрібно підсумовувати дані рядка 5 як загальної, так і спеціальних (скорочених) декларацій із ПДВ за останні 12 місяців.

Для розрахунку питомої ваги до чисельника формули включаються операції поставки сільськогосподарської продукції і сільськогосподарських послуг, які підприємство здійснювало впродовж останніх 12 місяців.

Так, згідно з п. 81.7 Закону про ПДВ сільськогосподарськими вважаються:

O товари з груп 1 – 24 УКТЗЕД, які вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо підприємством – суб’єктом спецрежиму (або підприємством, яке збирається стати таким);

O продукти переробки (обробки) цих товарів.

До зазначених груп входить не тільки сільгосппродукція в її традиційному розумінні, але й практично всі продукти харчування (зокрема, ковбаси, консерви, хлібобулочні вироби, цукерки тощо). Проте включати їх до чисельника формули, можна лише в тому випадку, якщо ви їх виготовляєте виключно із сировини власного виробництва, тобто зі свого м’яса, риби, зерна, борошна і т. д. Пояснюється це тим, що даний спецрежим покликаний підтримати саме сільське господарство (крім лісового господарства та рибальства), а не переробну промисловість.

Щоб отримати Свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта спецрежиму, сільгосппідприємству слід зареєструватися в податковому органі за правилами і у строки, визначені ст. 9 Закону про ПДВ для реєстрації платників податку на додану вартість.

Порядок реєстрації суб’єктів спецрежиму викладено в п. 26 – 34 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. № 79 (далі – Положення № 79).

Щоб зареєструватися суб’єктом спецрежиму, підприємство повинне подати до податкового органу за місцем своєї реєстрації такі документи:

O заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму обкладення ПДВ за формою № 1-РС (додаток 6 до Положення № 79). Подається така заява не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого підприємство хоче стати суб’єктом спецрежиму (п. 9.6 Закону про ПДВ). Наприклад, якщо сільгосппідприємство захоче перейти на спецрежим з 1 березня 2009 року, то граничним строком подання заяви буде 11 лютого 2009 року. Однак, Відповідно до Наказу ДПАУ від 4 грудня 2008 р. № 755 суб’єктами спеціального режиму ПДВ з 01.01.2009 можуть бути зареєстровані сільськогосподарські підприємства, які не пізніше цієї дати зареєструвалися як платники податку на додану вартість на загальних умовах та за процедурами перереєстрації до 20.01.2009 включно подали заяви про реєстрацію їх як суб’єктів спеціального режиму оподаткування починаючи з 01.01.2009;

O платіжний документ про сплату встановленої суми за видачу свідоцтва про реєстрацію суб’єктом спецрежиму (розмір цієї суми поки що не визначено);

O заява про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 3-ПДВ (додаток 3 до Положення № 79). Вона подається для того, щоб підприємство виключили з реєстру платників ПДВ на загальних підставах.

Зауважимо, що в заяві за формою № 1-РС обов’язково наводиться виключний перелік видів діяльності сільгосппідприємства, причому вони повинні збігатися з тими видами, які названі в реєстраційних документах підприємства. Для цього разом із заявою слід подати витяг із Єдиного реєстру юридичних осіб, у якому повинні бути вказані види діяльності сільгосппідприємства.

У заяві за формою № 1-РС сільгосппідприємство зазначає питому вагу вартості сільгосптоварів (послуг) у сукупній вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом 12 послідовних звітних місяців, що передують місяцю, в якому подається заява.

Через 10 днів після подання документів податкові органи повинні видати підприємству Свідоцтво про реєстрацію суб’єктом спеціального режиму обкладення ПДВ за формою № 2-РС (додаток 7 до Положення № 79). Воно видається тільки в обмін на Свідоцтво про реєстрацію підприємства платником ПДВ на загальних підставах, а також усі завірені копії цього Свідоцтва.

РОЗРАХУНОК ПИТОМОЇ ВАГИ ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ПРОДУКТІВ її ПЕРЕРОБКИ В ЗАГАЛЬНІЙ СУМІ ВАЛОВОГО ДОХОДУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ЗВІТНИЙ (ПОДАТКОВИЙ) РІК (ЗА 200_РІК) тис. грн, з одним десятковим знаком

Контрольні питання для самоперевірки

1. В чому полягає сутність спрощеної системи оподаткування?

2. Назвіть перелік податків і зборів в рахунок яких сплачується єдиний податок?

3. Які існують особливості в оподаткуванні юридичних і фізичних осіб, які є платниками єдиного податку?

4. Яка встановлена відповідальність за несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного податку?

5. В чому полягає відмінність між оподаткування фіксованим податком та єдиним податком?

6. Які є ставки єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності для юридичних та фізичних осіб?

7. Який порядок переходу суб’єктів підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності?

8. Які умови переходу на спрощену систему оподаткування?

9. За якими видами діяльності суб’єкти малого підприємництва не мають права переходити на спрощену систему оподаткування?

10. Який спосіб розрахунків із споживачами для суб’єктів малого підприємництва, які обрали оподаткування за єдиним податком.

Тести

1. Підприємство займається торгівельною діяльністю і сплачує єдиний податок в розмірі 6 % від виручки. Чи має право підприємство частину заробітної плати видавати продукцією власного виробництва?

A) Підприємство має право видачу продукції (товарів) оформляти у рахунок оплати праці як заробітну плату натурою;

Б) Підприємство має право видачу продукції (товарів) оформляти, як передачу продукції працівникам у рахунок заборгованості із заробітної плати;

B) Підприємство не має право видачу продукції (товарів) оформляти у рахунок оплати праці, тому що за відвантажену продукцію використовують тільки розрахунки коштами.

Г) не має правильної відповіді.

2. Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа здійснює господарську діяльність за єдиним податком. Оборот від реалізації продукції за другий квартал поточного року склав 1500 тис.

Грн. За наведених умов, чи повинен платник єдиного податку переходити на загальну систему оподаткування?

A) Ні, не повинен переходити на загальну систему оподаткування;

Б) Повинен перейти на загальну систему оподаткування з наступного кварталу та здати свідоцтво в податкові органи;

B) Повинен перейти на загальну систему оподаткування з наступного року та здати свідоцтво в податкові органи;

Г) правильні відповіді Б) та В).

3. Підприємство сплачує єдиний податок за ставкою 10 %. Всі працівники приймаються на штатні посади на один або більше місяців. Через специфіку роботу чисельність працівників за 1 квартал склала: січень – 30 чол.; лютий – 50 чол. та 5 чол. за договорами підряду; березень – 50 чол. та 10 чол. за сумісництвом. За наведених умов, чи повинно підприємство перейти на загальну систему оподаткування?

A) Так, в зв’язку з тим, що загальна кількість працюючих перевищує 50 чол.;

Б) Ні, у зв’язку з тим, що за 1 квартал середньооблікова чисельність усього персоналу підприємства в еквіваленті повної зайнятості складає 48 чол.;

B) Ні, в зв’язку з тим, що кількість працюючих за кожний місяць не перевищувала 50 чол.;

Г) Так, в березні підприємству необхідно перейти на загальну систему оподаткування, тому що в лютому кількість працюючих перевищує 50 чол.

4. Суб’єкт підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок:

A) Не сплачує обов’язкові нарахування на ФОП, пов’язані з нарахуванням заробітної плати на найманих працівників;

Б) Перераховує до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати найманих працівників;

B) Обидві відповіді вірні;

Г) Правильної відповіді не має.

5. Платник єдиного податку, приватний підприємець здійснює підприємницьку

Діяльність з використанням найманої праці, розмір єдиного податку складе:

A) Залишається незмінним;

Б) Збільшується на 50 відсотків;

B) Збільшується на 50 відсотків за кожного найманого робітника; Г) Збільшується на 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу.

6. Заява до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації про перехід на спрощену систему оподаткування подається не пізніше, ніж за:

A) 20 днів до початку наступного звітного періоду; Б) 15 днів до початку наступного звітного періоду;

B) 30 днів до початку наступного звітного періоду; Г) 15 днів після звітного періоду.

7. Громадянин-підприємець займається продажем лікеро-горілчаних виробів. Чи може він обрати для оподаткування доходів:

A) Фіксований податок;

Б) Спрощену систему оподаткування;

B) Повинен сплачувати податки на загальних підставах; Г) Єдиний податок.

8. Ким установлюються розміри фіксованого податку:

A) Місцевими органами влади; Б) Кабінетом Міністрів України;

B) Державною податковою адміністрацією України; Г) Законодавчими органами влади.

9. Обрання спрощеної системи оподаткування та перехід на єдиний податок для юридичної особи можливий за наступних умов:

A) Чисельність осіб не перевищує 10 осіб за рік, виручка від реалізації на перевищує 500 тис. грн;

Б) Чисельність осіб не перевищує 50 осіб за рік, виручка від реалізації на перевищує 1000 тис. грн;

B) Оборот не перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Г) Чисельність осіб не перевищує 10 осіб за рік, виручка від реалізації на перевищує 1000 тис. грн.

10. Визначити суму сплати єдиного податку юридичної особи. Підприємство – платник єдиного податку за ставкою 6 %, придбало товар загальною сумою 2350 грн (в т. ч. ПДВ) та реалізувало цей товар отримавши виручку від реалізації загальною сумою 2410 грн (в т. ч. ПДВ) При цьому підприємство-платник єдиного податку сплатило ПДВ 10 грн. Сума єдиного податку до сплати складає:

A) 200,84 грн; Б) 200,00 грн;

B) 120,50 грн; Г) 144,60 грн.

11. Звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку подається:

A) За рік до 1 березня наступного за звітним року у вигляді Декларації про сукупний оподатковуваний доход;

Б) Щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, у вигляді розрахунку авансового платежу;

B) Щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним, у вигляді звіту про доходи та фактично сплачений єдиний податок;

Г) Щокварталу до 10 числа місяця, наступного за звітним, у вигляді звіту про доходи та фактично сплачений єдиний податок.

12. Застосування фіксованого податку можливе за дотриманням таких умов:

A) Чисельність осіб не перевищує 10 осіб за рік, виручка від реалізації не перевищує 500 тис. грн;

Б) Чисельність осіб не перевищує 5 осіб за рік, валовий дохід від реалізації не перевищує 7 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є платником ринкового збору;

B) Оборот не перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Г) Чисельність осіб не перевищує 10 осіб за рік, виручка від реалізації не перевищує 1000 тис. грн.

13. Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності – платник єдиного податку, який використовує найману працю, щокварталу має подавати до податкової інспекції відомості про нараховані доходи працівникам за такою формою:

A) Форма № 2; Б) Форма № 3;

B) При сплаті єдиного податку відомість про нараховані доходи не надається;

Г) Форма № 1ДФ.

14. Чи має право підприємство-платник єдиного податку здійснювати бартерні угоди:

A) Так; Б) Ні;

B) Один раз на місяць; Г) Один раз за квартал.

15. Чи має право стати платником єдиного податку комунальне підприємство, 50 % частки власності у якому належить державі.

A) Так; Б) Ні;

B) Якщо частка власності, яка належить державі не буде перевищувати 25 %;

Г) Якщо частка власності, яка належить державі не буде перевищувати 35 %.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)