Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Неоконсервативний політичний курс 80-х років. Діяльність “п’ятипартійної коаліції”
На початок 1980-х років в Італії відбувся перехід до неоконсервативного політичного курсу. Ліберально-реформістська стратегія не дала бажаних результатів ні в період лівоцентризму 1960-х років, ні в 1976 – 1979 рр., коли ХДП вимушена була шукати політичного співробітництва з ІКП. Досвід післявоєнного політичного розвитку виключав і можливість повороту вправо з опорою на неофашистські сили. Відображенням змін, що відбулися у внутрішньопартійному житті Італії стали результати XIV з’їзду ХДП 1980 року. У прийнятій резолюції наголошувалося на категоричній неможливості співробітництва з ІКП на урядовому рівні та затверджувалася лінія на союз із соціалістичною партією.
ІСП, яку влітку 1976 р. очолив Бенедетто Краксі (до 1993), стала найбільш послідовним провідником неоконсервативної політики. За ініціативою нового керманича ІСП, яка довший час не мала програмного документа, в 1978 р. прийняла програму під назвою “Соціалістичний проект”, витриману в дусі західноєвропейської соціал-демократії. Метою ІСП визнавався соціалізм, як суспільство із змішаною економікою, з такою політичною системою, де знайдуть повну реалізацію і подальший розвиток ліберально-демократичні принципи у поєднанні з новими формами прямої масової демократії.
Із кінця 70-х років спостерігалося послаблення позицій комуністів, зменшувалася чисельність партії та відсоток голосів, отриманих на виборах. У 1980 р., проаналізувавши свою діяльність у період “національної солідарності” та прийшовши до висновку про недоцільність співпраці з ХДП, ІКП запропонувала замість попередньої формули “історичного компромісу” нову – “демократичної альтернативи”. Проголошена політична концепція передбачала створення коаліції лівих партій, що мала боротися за владу на противагу ХДП. Але з огляду на неоконсервативну політику ІСП така програма виявилася нереальною та фактично залишилася пропагандистським гаслом.
У 1980 – 1983 рр. Італію охопила нова економічна криза, що супроводжувалася падінням виробництва, безробіттям (10%, 3/4 із них молоді особи віком до 29 років) та інфляцією (понад 16%). Недостатніми виявилися і заходи, спрямовані на боротьбу з тероризмом. 2 серпня 1980 р. праві терористичні організації вчинили вибух на вокзалі в Болоньї, внаслідок чого загинули 84 особи, близько 200 були важко поранені. В країні розпочалися масові маніфестації протесту. Загострив ситуацію скандал, який розгорнувся наприкінці 1980 року – в першій половині наступного. Йшлося про членство відомих політичних діячів, вищих офіцерів, банкірів у масонській ложі “П-2” (Пропаганда-2), яку звинувачували в причетності до терористичної діяльності, торгівлі зброєю та наркотиками. На цьому фоні правлячим колам важко було забезпечити стабільність урядів. У вересні 1980 р. уряд Ф. Коссіги подав у відставку. Вже через місяць був сформований чотирипартійний кабінет міністрів за участі християнських демократів, соціалістів, республіканців та соціал-демократів. Уряд очолив представник ХДП А. Форлані.
Після червневих 1981 р. парламентських виборів почали формуватися п’ятипартійні уряди за участі християнських демократів, лібералів, республіканців, соціал-демократів та соціалістів. Уперше новий уряд очолив секретар ІРП, партії, що відображала інтереси промислових та фінансових кіл, Джованні Спадоліні. Коаліція почала проводити антикризові заходи з врахуванням вимог неоконсервативних підприємницьких груп.
У червні 1983 р. пройшли дострокові парламентські вибори, на яких ХДП здобула 32,9%, ІКП – 29,9%, ІСП – 11,4% голосів. Християнські демократи набрали найменшу кількість голосів за всю свою історію. Результати виборів виявилися непередбачуваними для всіх спостерігачів в Італії та у світі. Так західнонімецька преса назвала їх “сенсаційною несподіванкою”, французька -“історичною поразкою християнських демократів”, британська -“політичним землетрусом” та “моральною перемогою комуністів”. В обмін на пост прем’єра соціалісти погодилися на відновлення лівоцентристської коаліції з ХДП (у травні 1983 р. саме через вихід ІСП з уряду відбулася відставка кабінету міністрів християнського демократа Амінторе Фанфані, який працював на цій посаді з грудня 1982 р.). ХДП, отримавши більшість на виборах, уперше за післявоєнні роки поступилася посадою прем’єра. Його функції впродовж 1983 – 1987 рр. виконував лідер ІСП Б. Краксі, який очолив п’ятипартійний коаліційний уряд (після нього до 1992 р. функції прем’єра виконував Дж. Андреотті).
У 1984 р. в Італії пройшли вибори до Європейського парламенту, які стали індикатором політичних настроїв населення. Вперше ІКП здобула перевагу над ХДП (333% проти 33,0%). На стабільному рівні залишилися позиції соціалістів – 11,2%. Така ситуація змушувала християнських демократів шукати шляхи для зміцнення своїх позицій.
У червні 1985 р. новим, восьмим президентом країни був обраний християнський демократ Ф. Коссіга. Ці вибори стали незвичними для Італії, позаяк главу держави, як правило, обирали в результаті багатьох турів голосування і це тривало не один день. За кандидатуру Ф. Коссіги депутати обох палат парламенту проголосували майже одноголосно, чого ще не було в італійській повоєнній історії. Новообраного президента почали називати “усіх італійців”. Перше, що зробив Ф. Коссіга па президентській посаді – здав свій партійний квиток на зберігання керівництву ХДП на 7 років. Він пішов на цей крок, щоб дійсно бути незалежним від усіх партій, хоча це й не передбачено конституцією країни.
За уряду Б. Краксі розпочалася часткова приватизація підприємств державного сектора та ліквідація нерентабельних. Водночас дано поштовх для розвитку дрібного підприємництва: щороку відкривалися до 300 тис. нових приватних підприємств при одночасному банкрутстві половини з них. Уряд запровадив режим жорсткої економії та в 1984 р. прийняв декрет про обмеження дії “рухомої шкали” зарплати, що гарантувала темпи зростання заробітної плати приблизно на рівні темпів зростання інфляції. 24 березня в Римі пройшла масштабна демонстрація протесту, участь у якій взяло близько 1 млн осіб. За ініціативою ЗІКП 9 червня відбувся референдум із питання скасування обмеження дії “рухомої шкали” зарплати. Результати виявилися несподіваними: за скасування статті закону висловились 45,7%, проти 54,3% учасників голосування. Під впливом відповідної пропаганди частина населення вибрала між скороченням “рухомої шкали” та високим рівнем інфляції найменше зло. Прийняття закону спричинило зменшення реальної зарплати на 2 – 3% в рік. Були урізані бюджетні видатки на соціальні потреби, готувалася приватизація школи, пенсійна реформа. Водночас здійснено наступ на мафію і до кримінальної відповідальності притягнено багатьох її учасників, підвищено зарплату поліції, дещо обмежено вплив Католицької Церкви на освітні та сімейні відносини.
З другої половини 80-х років економіка поступово почала повертати втрачені позиції. Відбувалося оновлення технічної бази та технології промислового виробництва (комп’ютерні системи управління, використання мікроелектроніки) особливо в центрі та на півночі Італії. Швидкими темпами розвивалася сфера послуг у 1986 р. зайнятість населення у цій галузі становила 56,7%, у той час як в сільському господарстві – 10,7%, а в промисловості -32,4%. Проте рівень безробіття залишався на досить високій позначці: 11 – 12%. Значні зміни відбулися на півдні країни завдяки сприянню урядових заходів, що фінансувалися Касою Півдня: збудовані нові промислові підприємства, модернізовано сільське господарство, стрімко розвивалося шляхове будівництво. Однак подолати існуючі диспропорції з північчю країни так і не вдалося. Доля північного регіону у створенні внутрішнього валового продукту була на 16% вища, а на півдні – на 30% нижча від загальнонаціонального рівня.
Related posts:
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Франція 70-х – 80-х років: балансування правих і лівих сил На дострокових президентських виборах у червні 1969 р. переміг лідер голлістської партії СДР, колишній прем’єр-міністр Жорж Помпіду, який проводив передвиборну кампанію під гаслом “Спадкоємність і діалог”. Будучи впродовж багатьох років близьким співробітником Ш. де Голля, він підкреслював, що має намір продовжувати політику попереднього президента і в той же час йти на діалог із опозиційними силами […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Суспільно-політичний та економічний розвиток у 50-х – першій половині 70-х років. Початок “холодної війни” змінив настрої західних держав стосовно франкістської Іспанії: в 1950 р. Генеральна асамблея ООН прийняла рішення про скерування послів в Іспанію. Ф. Франко все частіше приймали за кордоном, зокрема в США: Вашингтону залежало на зміцненні південно-західного флангу НАТО в Європі. У вересні 1953 р. був підписаний іспано-американський договір (Мадридський пакт), за […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Новий лібералізм Наприкінці XX ст. перед людством постали нові виклики: економічна глобалізація, індивідуалізм, структурні зміни на ринку праці та в процесах виробництва, інформатизація суспільства тощо. Зміни в суспільно-політичному та економічному розвитку людства спричинили появу “нового лібералізму”. Його головною метою стало забезпечення належних умов для динамічного та вільного розвитку суспільства, збереження і поширення можливостей громадян, зміцнення їхньої свободи […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Діяльність правоцентристських урядів (1948 – 1963). “Економічне диво” На 18 квітня 1948 р. були призначені перші вибори до республіканського парламенту. Виборна кампанія відзначалася гостротою. Соціалісти та комуністи, з метою здобуття більшої кількості голосів, ніж християнські демократи, об’єдналися в блок Народний демократичний фронт. їх виборним символом стало зображення голови Гарібальді, найважливішим аргументом – економічні труднощі та надто великі впливи в країні Ватикану та Вашингтона. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Італія па початку XXI ст У травні 2001 року на парламентських виборах переміг правоцентристський блок “Дім свобод” (La Casa delle Liberta) на чолі з партією С. Берлусконі “Вперед, Італіє! (45,4%). Друге місце зайняв блок “Олива” (35%, із 2004 р. блок трансформовано в “Союз олива” – Uniti ne – у складі 4 партій), на третій позиції – ПКВ (5%). Після 1995 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Відродження неоконсервативної ідеології Відродження неоконсервативної ідеології Період кінця 60-х – початку 70-х відзначався високими показниками економічного зростання. На фоні цього з’явилася довіра до реформ і демократизації. Водночас, уже з кінця 60-х років спостерігалися перші прояви загострення соціальних та політичних суперечностей: події 1968 р. у Франції, “спекотна осінь” 1969 р. в Італії, страйкова боротьба у США та Великій Британії […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Урядова політика періоду “національної солідарності” (1976 – 1979) На парламентських виборах у червні 1976 р. рекордну кількість голосів виборців отримала ІКП – 34,4%. Хоча перемога ХДП залишилася незаперечною (38,7%), але результат виборів показав зростання впливів комуністів у суспільстві. ІСП здобула 9,6%. Мінімальний розрив між двома провідними політичними силами засвідчив чергові труднощі при формуванні парламентської більшості. Можливість створити центристську коаліцію відпала; лівоцентристська більшість виглядала […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Економічна інтеграція Західної Європи До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Італія у 90-ті роки XX ст Політична система країни відзначалася нестабільністю, що перейшла у спадок від попередніх десятиліть. Упродовж двох десятиріч усі парламентські вибори (1972, 1976, 1979, 1983, 1987) відбувалися достроково. Наполегливішими ставали вимоги реформи політичних інститутів, внесення змін до конституції. Праві висували ідею сильної авторитарної влади. Ліві в особі ІСП пропонували встановлення президентської республіки, що передбачало вибори глави держави прямим […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – 2. Суспільно-політичні зрушення в останній третині XX – на початку XXI ст Відродження неоконсервативної ідеології Період кінця 60-х – початку 70-х відзначався високими показниками економічного зростання. На фоні цього з’явилася довіра до реформ і демократизації. Водночас, уже з кінця 60-х років спостерігалися перші прояви загострення соціальних та політичних суперечностей: події 1968 р. у Франції, “спекотна осінь” 1969 р. в Італії, страйкова боротьба у США та Великій Британії […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Політика лівоцентристських урядів (1963 – 1976) Незавершеність демократичних реформ, піднесення страйкового руху, перманентні урядові кризи спричинили зміну політичного курсу ХДП у напрямку її співпраці з партіями лівого спрямування, включаючи ІСП. Остання вказувала на “кризу моделі реального соціалізму”, практично вилучила з програми соціалістичні цілі. ІСП взяла курс на відмову від ролі опозиційної партії, якою виступала спільно з ІКП від 1947 р. На […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Повоєнний розвиток Повоєнний розвиток Проголошення республіки. Італія капітулювала у вересні 1943 р. Однак на цьому війна для неї не завершилася. Країна виявилася поділеною. Після звільнення у червні 1944 р. Риму король Віктор Еммануїл III (на престолі з 1900) передав свої владні повноваження міському Комітету Національного Визволення, голова якого Івано Бономі згодом був обраний прем’єром. Північна Італія в […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 9. Італія Повоєнний розвиток Проголошення республіки. Італія капітулювала у вересні 1943 р. Однак на цьому війна для неї не завершилася. Країна виявилася поділеною. Після звільнення у червні 1944 р. Риму король Віктор Еммануїл III (на престолі з 1900) передав свої владні повноваження міському Комітету Національного Визволення, голова якого Івано Бономі згодом був обраний прем’єром. Північна Італія в […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Велика коаліція” У результаті позачергових парламентських виборів 18 вересня 2005 р. склалася “натова ситуація” між двома коаліційними таборами: ні ХДС/ХСС-ВДП, ні СДПН-“Союз 90/ Зелені” не отримали необхідної більшості депутатських мандатів для формування уряду. ХДС/ХСС набрали 35,2% голосів (226 мандатів), СДПН – 34,3% голосів (222 мандати), ВДП – 9,8% голосів (61 мандат), “Союз 90/Зелені” – 8,1% голосів (51 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Уряди Народної партії (1996 – 2004) На дострокових парламентських виборах 1996 р. перемогу з невеликим відривом отримала Народна Партія (38,5%), соціалісти посіли друге місце (37,5%). Стабілізація в країні, процеси модернізації та інтеграція країни в Європу – фактори, які пояснюють перемогу правих. Іспанці повернулися до традиційних консервативних цінностей. Новий уряд був створений завдяки домовленості з автономістськими партіями Каталонії, Краю Басків, Канарських островів. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Об’єднання Німеччини Східнонімецьке суспільство прагнуло до якнайшвидшого об’єднання. Згідно з результатами опитування громадської думки, проведеного на початку лютого 1990 p., за возз’єднання в цей час висловилося 75% східних німців, що перевищило аналогічний показник за листопад 1989 р. на 27%. У січні 1990 р. в НДР з’явилися нові партії: Німецький суспільний союз (НСС), що за своїми програмними засадами […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Зміни в соціальній сфері Ускладнення економічної системи внаслідок структурних змін призвело до появи нових професій, брокери (посередники при укладанні угоди між продавцем і покупцем), дилери (юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють операції за свій рахунок), дистриб’ютори (збутові посередники), куртьє (посередники біржових операцій), маклери (посередники при укладанні біржової угоди), маркетолога (розробники рекламної стратегії), менеджери (наймані управителі компанії) тощо. За уніформою […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Структурні реформи 1980-хрр. “Рейганоміка” та “тетчеризм” Одразу з настанням економічної кризи розпочалися безкінечні дискусії між економістами та політиками стосовно рецептів її подолання. Спершу уряди країн Заходу виходили з того, що економічні негаразди мають тимчасовий характер і незабаром минуться. Згодом вони намагалися розв’язати проблеми методом державного регулювання економічних процесів (кейнсіанськими методами), що призвело до ще більшого “перегріву” економіки. Скорочення центральними банками відсоткових […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Праворадикалізм У 70-ті роки XX ст. у країнах Західної Європи почали виникати молоді угруповання праворадикального спрямування. Серед них можна виділити дві групи. У програмних закликах партій авторитарної чи навіть фашистської традиції (Народний фронт у Бельгії, Німецький народний союз, Національний альянс в Італії, Народна партія у Великій Британії) заперечується легітимність існуючої політичної системи, відкидається ліберально-демократичний стиль керівництва […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Держава добробуту До традиційних функцій держави, як-от організаційна та правова, після Другої світової війни додалася ще одна важлива функція – турбота про добробут своїх громадян. На 1950 – 1960-і pp. припадає становлення і розквіт соціальної держави, відомої також як “держава добробуту” (welfare state). Підгрунтям для становлення “держави добробуту” стала теорія “народного капіталізму”, що передбачала забезпечення добробуту всіх […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 4. Сполучені Штати Америки Розділ 4. Сполучені Штати Америки США у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрацій (1945-1960) Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися докорінні зміни. Воєнні дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, Сполучені Штати, не зазнали бідувань і руйнувань, пов’язаних із війною. Порівняно невеликими були в них людські втрати на фронтах -292 тис. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Міжнародний тероризм У другій половині XX ст. новим чинником міжнародного життя став політичний тероризм – специфічна тактика політичної боротьби, що полягає в систематичному використанні ідеологічно вмотивованого насилля. Для залякування населення, а також здійснення тиску на органи державної влади з метою прийняття ними вигідних для терористів політичних рішень, порівняно нечисленні групи бойовиків вчиняли напади на відомих політиків, громадських […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Соціалісти і державна влада. Комуністичний рух Незважаючи на нові проблеми економічної глобалізації та єдиного інформаційного суспільства терміни “ліві” і “праві” є прийнятними для визначення різних політичних менталітетів. Загалом “ліві” відрізняються від політичних позицій “правих” щодо політичної програми модернізації, соціальної справедливості та глобалізації. З 1970-х років з’явилися ознаки розколу “лівих” на традиціоналістів та представників альтернативного політичного крила. В той час, як лівий […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Кіно У повоєнні роки найбільшу частку кінопродукції країн Заходу випускали режисери Голівуду. Під назвою Голлівуд прийнято об’єднувати потужні кінокомпанії США, розташовані в однойменному районі Лос-Анджелеса в Каліфорнії. Головними американськими кінокорпораціями є “XX Сенчірі Фокс”, “Парамаунт Пікчерс”, “Коламбія Пікчерс”, “Ворнер Бразерс Ентер-теймент”, “Нью Лайн Синема” та ін. Найпотужнішими кінокомпаніями Європи є “Гомон” (Франція), “Пате” (Франція), “Бабельсберг Студіос” […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Освіта 1. Розвиток освіти і науки Освіта Потреби науково-технічної революції зумовили у повоєнний період потребу суттєвих змін у системі освіти. Застосування в промисловості, сфері послуг та інших галузях суспільної діяльності складної техніки та сучасних технологій, а також лавиноподібне збільшення обсягів інформації, які щоденно доводиться засвоювати працівникам гуманітарної сфери, викликало постійний попит на висококваліфікованих працівників, які здатні […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Ліберальна ера” У квітні 1963 р. до влади повернулися ліберали на чолі з популярним політиком Лестером Пірсоном (1963 – 1968), що започаткувало т. зв. “ліберальну еру” (1963 -1984). Своєрідною формулою політичного життя країни стало твердження: “ліберали при владі – це норма”. Слабким місцем такої системи, однак, було те, що Канада вступила у тривалий період парламентаризму меншості, коли […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Уряд Л. Ергарда 16 жовтня 1963 р. місце К. Аденауера на посаді канцлера зайняв Людвіг Ергард (ХДС). Віце-канцлером і міністром загально-німецьких справ став лідер ВДП Еріх Менде, зовнішньополітичне відомство знову очолив Г. Шрьодер. У програмній декларації, запропонованій Бундестагові через два дні, Л. Ергард заповів продовження внутрішньої та зовнішньої політики попереднього уряду. Попервах канцлер мав намір зосередитися, передусім, на […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Конституційний лад Конституційний лад Федеративна республіка Німеччина (без Західного Берліна) займала на час свого конституювання територію 245 тис. кв. км, із населенням 47,7 млн осіб. Згідно з Основним законом, ФРН була демократичною і соціальною федеративною державою. Важливою особливістю системи влади в республіці стало виразне обмеження компетенції президента, тісна пов’язаність федерального уряду довірою парламенту. Система влади на федеральному […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – ВСТУП Пропоноване читачеві видання являє собою хронологічно безпосереднє продовження виданого у 2005 р. навчального посібника “Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки 1918 – 1945 рр.” Праця присвячена розвиткові країн означених регіонів у наступний історичний період, що охоплює час від закінчення Другої світової війни по перші роки XXI ст. При окресленні хронологічних рамок опису автори […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Загострення міжнародної ситуації на початку 80-х рр Розрядка між двома суспільно-економічними системами змінилася наприкінці 70-х рр. загостренням міжнародної ситуації, яке тривало аж до зміни партійного керівництва СРСР у 1985 р. Воно було, по суті, черговим проявом антагонізму, що постійно існував між тоталітарною і демократичною системами й лише послабився в період розрядки внаслідок досягнутих угод, підписаних договорів, які були результатом тривалих дискусій і […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Література Головним наслідком трагічного досвіду Другої світової війни у галузі літератури стало посилення уваги до проблем моральної відповідальності людини за свої вчинки, ролі окремого індивіда в загальносвітовому історичному процесі, питань генези тоталітаризму тощо. У 1960 – 1970-х рр. письменники почали звертати більше уваги на проблеми самореалізації особи та відсутності порозуміння між людьми, спричинену конфліктом із оточенням […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Уряди ІСРП (1982 – 1996) Перемогу здобули соціалісти (48,4% голосів), отримавши абсолютну більшість місць в обох палатах Кортесів, а друге місце дісталося об’єднанню іспанських правих – Народному альянсу. Фактично після виборів 1982 р. в Іспанії склалася біполярна політична система, представлена двома партіями – ІСРП та НА (СДЦ оголосив про свій саморозпуск у лютому 1983 р.). В ієрархії мотивів, що спонукали […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Розділ 10. Іспанія Диктатура Ф. Франко. Перші повоєнні роки Диктаторський режим Ф. Франко був встановлений у результаті громадянської війни 1936 – 1939 рр. Поразка в ній республіканців спричинила політичну еміграцію близько 500 тис. осіб. У роки Другої світової війни франкістська Іспанія, незважаючи на проголошення Ф. Франко 4 вересня 1939 р. декрету про нейтралітет, підтримувала Німеччину. Як і будь-яка […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Іспанія на початку XXI ст Незважаючи на загалом позитивні зрушення в економічному та політичному розвитку країни, в іспанському суспільстві наростали опозиційні настрої проти правлячої партії, головним чином пов’язані з її зовнішньополітичним курсом. 15 лютого 2003 р. близько 1 млн осіб у Мадриді та такої ж кількості в Барселоні зібралися на демонстрацію, протестуючи проти війни в Іраку. Ці виступи за розмахом […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Музика Музична культура другої половини XX ст. була представлена класичним та популярним напрямками. Серед композиторів класичного напрямку другої половини XX ст. найвідомішими були Леонард Бернштайн (1918 – 1990) та Бенджамін Бріттен (1913 – 1976). Л. Бернштайн писав камерну та симфонічну музику, викладав музику в Гарвардському університеті, багато концертував світом. Упродовж 1959 – 1969 рр. він диригував […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Об’єднана Німеччина (1990 р. – початок XXI ст.) Християнсько-ліберально коаліція на новому етапі 2 грудня 1990 р. проходили перші парламентські вибори в об’єднаній Німеччині. Дві найбільші партії – ХДС/ХСС (43,8% голосів) і СДПН (33,5% голосів) досягли на них найнижчих виборних показників. Натомість ВДП отримала 11% голосів. Партія “Зелених” (4,8% голосів) і ПДС (0,3% голосів) не досягли у Західній Німеччині прохідного бар’єра, зате у […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Консерватори при владі З середини 1970-х рр. консервативні партії в країнах Заходу змінили свою політичну стратегію, що було зумовлено економічними негараздами. Пропагуючи оновлення системи господарювання, консервативний реформізм з’явився у Канаді значною мірою як наслідок кризи неокейнсіанства. Виявилося, що можливості втручання держави у ринкові відносини досить обмежені. До того ж, актуальними стали питання законності і порядку, відродження моральних цінностей. […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Наука У другій половині XX ст. відбулися помітні зміни в усіх галузях науки. Важливою складовою наукового розвитку країн Заходу повоєнного часу стало налагодження системи швидкого впровадження у життя наукових винаходів та інновацій. Швидкими темпами в другій половині XX ст. розвивалася фішка. Головними центрами розвитку фізичних студій були Інститут фізики та астрофізики ім. Макса Планка в Гьоттінгені […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – Криза 1973 – 1975рр Криза 1973 – 1975рр. Починаючи з першої третини 1970-х рр. в економічному житті Заходу простежувалися тривожні явища, що перепліталися із песимістичними прогнозами фахівців стосовно майбутнього (“перегрів економіки”, зношення основного капіталу тощо). Усі розуміли: економічний бум попередніх років рано чи пізно закінчиться, однак мало-хто міг передбачати те, що буде далі. Провісником економічних труднощів стала відмова 15 […]...
- Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки – Баран 3.А. – “Друга хвиля НТР” Одним із чинників, що сприяв подоланню наслідків економічної кризи 1973 – 1975 рр. став науково-технічний поступ, також відомий як “друга хвиля” НТР або ж “Інформаційна революція” (остання чверть XX ст. – початок XXI ст). Нові технології робили виробництво товарів економнішим, дешевшим і масовим. Серед головних компонентів НТР – широке застосування електроніки, реактивної техніки, ядерної енергії, […]...