Національна економіка – Старостенко Г. Г. – 14.5. Залежність економічної безпеки від глобалізаційних процесів
Глобалізація за своєю суттю є викликом економічній безпеці будь-якої країни, яка певною мірою інтегрована в економічний простір – адже вона робить національну економіку більш відкритою і. відповідно, більш вразливою. Коли в країні не виробили чіткий механізм протидії негативному впливу процесів, що відбуваються у взаємопов’язаному економічному просторі, тоді економіка країни перебуває під загрозою розчинення в глобалізованому світі. Таким чином, національна економіка стає менш керованою зсередини, а процеси, що в ній відбуваються, визначають так звані центри глобалізації, серед яких основні такі структури, як: Міжнародний валютний фонд (МВФ); Світовий банк (СБ): Конференція ООН з торгівлі І розвитку (ЮНКТАД); Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО); Міжнародна організація праці (МОП); Світова організація торгівлі (СОТ): країни Великої сімки (07); регіональні економічні та фінансові організації; Транснаціональні корпорації (ТИК); інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії); неурядові організації; мегаполіси, що входять до Топ-50 глобальних мегаполісів.
На даному етапі розвитку суспільства і економіки в планетарному масштабі спостерігаємо ситуацію” коли проблеми у будь-якому центрі глобалізації (наприклад, США) призводять до порушення стабільності розвитку всієї світової економічної системи. Низький рівень економічної безпеки національної економіки призводить до того, що, не маючи серйозних проблем на внутрішньодержавному рівні, вона змінює рівень розвитку економічних процесів внаслідок економічних проблем глобалізатора. Відповідно зменшується рівень ВВП, “кульгає” більшість галузей промисловості, знижується купівельна спроможність населення, а відтак і рівень життя населення країни. Тому дослідження впливу старих і нових парадигм економічної глобалізації на забезпечення економічної безпеки набуває особливо актуального значення в умовах поширення кризових станів у планетарному масштабі46.
Загалом, глобалізація (від англ. global – світовий, всесвітній) – термін, проголошений в 1996 р. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в сучасному уявленні – це цілеспрямований транснаціональний економічний, фінансовий, науково-технічний, соціальний, культурний, інформаційний і політичний вплив ТНК та їх конгломератів на діяльність багатьох держав, регіонів І виробничих об’єднань світу з метою використання їх ресурсів, розширення та контролю ринкового простору, що впливає на розвиток людського суспільства і стан середовища його існування.
Економічна глобалізація – це цілісність та єдність світового господарства, в основі якого – посилення відкритості національних ринків, поглиблення міжнародного поділу та кооперації праці, зростаюча інституціоналізація економічної сфери, збільшення обсягів та диверсифікація структури міжнародної торгівлі, міжнародні прямі і портфельні інвестиції в національну економіку та зростання ролі Інтелекту, інформації, технологій, менеджменту І маркетингу.
Глобалізм зародився вже в перших ідеях про можливості використання світового простору в економічних та інших експансіоністських цілях, які з’явилися і стали реалізовуватися в період великих “географічних відкриттів” ХУ-XVTI ст. та призвели до освоєння нових торгових шляхів і колоній, до зародження світового ринку. Більш помітними процеси глобалізації стали у другій половині XIX ст. І особливо активізувалися у XX ст. Сьогодні в світі діють близько 60 тис. основних (материнських) ТНК та близько 600 тис. їх зарубіжних філіалів та залежних фірм. ТНК контролюють близько 80 % фінансових потоків, близько 50-60 % світового ринку та зовнішньої торгівлі. Зокрема, під таким контролем перебувають 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, залізної руди та добрив; 85 % – ринку міді та бокситів; 75-80 %-чаю. олова, натурального каучуку. Економічний потенціал багатьох ТНК співрозмірний з деякими державами. Так, обсяг продаж ТНК “General Motors” перевищує сумарний ВВП таких країн, як Швейцарія, Австрія і Швеція47.
Позитивні та негативні (що виявилися особливо в останні 25-30 років) особливості розвитку процесів глобалізації систематизовані в таблиці 14.5.
Таблиця 14.5.
Характеристика позитивних і негативних сторін глобалізації
Позитивні наслідки | Негативні наслідки | |
Прискорення науково-технічного прогресу у світових масштабах Активізація розвитку і реалізації нових промислових та інформаційних технологій Підвищення якості та зниження цін товарів за рахунок конкуренції Підвищення якості життя значної частини населення планети Створення єдиного наукового та інформаційного простору Посилення міжнародного поділу праці Вибіркове надання допомоги відсталим регіонам | Загрозливе руйнування навколишнього середовища та виснаження запасів природних ресурсів Перенесення екологічно забруднених ресурсномістких виробництв у менш розвинені регіони Збільшення розриву між багатими та бідними країнами і людьми Встановлення та використання у цілях ТНК глобального контролю над фінансами, ринками, науковими дослідженнями, наукоємними технологіями. Інформацією | |
Стримування накопичення і використання засобів масового враження населення Потенційні можливості протистояння глобальному тероризму | Нав’язування певних зразків і стандартів життя державам, які попали у сферу впливу глобалізації Обмеження передачі наукоєм-них технологій Формування соціальних І економічних умов для виникнення конфліктів (локальних, військових, тероризму, анти-глобалізму І т. п.) |
Глобалізація радикально змінює форми організації та управління виробництвом, суспільством, споживанням. Змінюються організація І структура управління всередині держави і на між-та наддержавному рівні. Тому кожній державі і особливо тим, які переживають значні трансформаційні процеси, важливо створити як у суспільстві, так і в економіці механізми, які б дозволили, з одного боку, протистояти негативним чинникам глобалізації, здатних формувати фінансову, технологічну залежність від розвиненого світу з одночасним руйнуванням власного виробничого потенціалу, а з іншого – використати їх позитивний вплив, що виявляється у збільшенні швидкості обертання капіталу, просування на ринках нових товарів і послуг, що значно прискорюють накопичення національного багатства. У таких умовах має здійснюватися відповідна державна стратегія, яка врахує багатоваріантність глобалізаційних процесів та ефект взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Входження у глобальне світове середовище має бути на партнерських засадах та виваженості щодо оцінки наслідків зовнішньої фінансової допомоги та кредитних зобов’язань.
Серед елементів глобальної економіки виділяють міжнародну валютно-фінансову систему, світовий ринок І міжнародну торгівлю, а також сферу міжнародного виробництва та міжнародну науково-технічну сферу.
У сфері міжнародних економічних відносин економічну безпеку держави часто ототожнюють з конкурентоспроможністю національної економіки на світовому ринку, стійкістю національної валюти щодо вільноконвертованих валют і фінансового стану справ у державі.
Глобалізація – це нові економічні реалії. І світова “віртуалізація” економіки – це теж одне з надбань глобальних змін у структурі світової економіки. Позитив сучасної глобальної парадигми полягає у можливості вирішення світових проблем, що вимагають зосередження та витрат великої кількості ресурсів. Негатив полягає в поступовому перетіканні владних повноважень в економіці до ТНК, часткова втрата державного впливу на економічну безпеку
Загалом, загрози для економічної безпеки України, пов’язані з фінансовою глобалізацією, можна поділити на дві групи:
1) загрози, пов’язані з неконтрольованістю процесів фінансової глобалізації;
2) загрози, пов’язані з неефективністю економічної політики національних держав.
Насамперед, проблема загроз стосується фінансових ринків країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, оскільки саме ці ринки зазнають значних змін у процесі глобалізації з причин: 1) гармонізації національного законодавства та законодавств розвинених країн; 2) зростання обсягу іноземних капіталів, інвестованих у національну економіку; 3) збільшення кількості учасників національних фінансових ринків.
Загалом, аналіз переваг і ризиків фінансової глобалізації для ринку України дає змогу зробити такі висновки:
1. Фінансова глобалізація створює для економіки України важливі переваги, які полягають у:
– розширенні зв’язків з основними учасниками глобального фінансового ринку – ТНК і міжнародними фінансовими організаціями;
– збільшення інвестицій (які регулюються насамперед глобальними ТНК);
– збільшення фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій (зокрема. МВФ);
– збільшення доступу до нових технологій, у тому числі технологій операцій на фінансовому ринку.
2. Фінансова глобалізація створює для економіки України серйозні ризики і загрози, зокрема:
– вигоди фінансової глобалізації розподіляються нерівномірно, і економічно розвинені країни мають більше можливостей скористатися ними, ніж країни з транзитивною економікою, зокрема Україна;
– випереджальний розвиток глобального фінансового ринку підвищує залежність країн з транзитивною економікою від змін на глобальному ринку, а можливості української держави впливати на цю залежність зменшуються;
– залежність національного фінансового ринку від глобального посилює процеси вивезення капіталу, збільшує зовнішній борг І, внаслідок цього, може призвести до втрати економічного суверенітету держави;
– зростання складності системи глобального фінансового ринку підвищує загальну нестабільність цієї системи, а мобільність фінансового капіталу стає передумовою фінансових криз, які через взаємозв’язки національного і глобального фінансових ринків можуть поширюватися в Україні.
Яскравим прикладом небезпечного впливу глобальних процесів на економічну безпеку є розгортання глобальної фінансово-економічної кризи. Основними факторами негативного впливу на економічну безпеку України у першому півріччі 2008 року є зростання інфляції та погіршення зовнішньоторговельного балансу, що свідчить про прямий вплив глобальної кризи на безпекові процеси в нашій державі. Міністерство економіки України дає показники, що суттєво змінилися внаслідок прямої дії глобальної кризи. Це зокрема:
– відношення сальдо поточного рахунка платіжного балансу України до ВВП, %;
– відношення дефіциту профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, %;
– рівень інфляції (до грудня попереднього року), %;
– відношення обсягу імпорту до ВВП, %;
– частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави, %.
Аналіз складових економічної безпеки України за 2008рік було висвітлено у попередніх параграфах, де показано, що, в першу чергу у зв’язку із глобальною фінансовою кризою постраждали
Такі складові економічної безпеки, як фінансова, інвестиційна та зовнішньоекономічна безпека. Це ті складові економічної безпеки, які першими реагують на будь-які зміни в світовому економічному просторі. Внутрішні проблеми національних економік країн-інвесторів змусили їх частково припинити чи зменшити інвестування в економіку України, що спричинило падіння рівня інвестиційної безпеки
Основним завданням держави за умов фінансової глобалізації є ефективне використання переваг від інтеграції до глобального фінансового ринку та одночасне обмеження наслідків такої інтеграції. Для цього необхідно виробити власну стратегію розвитку національного фінансового ринку, в основі якої має бути використання сучасних фінансово-кредитних технологій, адаптованих до специфічних умов національної економіки, а також гармонізація української законодавчої бази щодо фінансових ринків з європейським та міжнародним законодавством. З точки зору економічної безпеки необхідно досягти стабільної присутності України на регіональних ринках світу і відвернути монозалежність щодо постачання або споживання окремих видів товарів. Але ще більшої актуальності набуває проблема входження України на паритетних засадах до кола країн, які активно впроваджують високотехнологічну продукцію і проривні технології.
Необхідно усвідомити, що Україна не може традиційними шляхами здійснити необхідний для суспільства стрибок уперед. Єдиний шлях для вирішення проблеми, по-перше, насичення економіки інформаційними технологіями, а по-друге – відкритий доступ до світової мережі інформаційних банків новітніх технологій та “ноу-хау” стосовно всіх сфер людської діяльності48.
Україна виходить на новий етап свого розвитку, головними ознаками якого повинні стати економічне зростання і становлення громадянського суспільства. Запорукою успішного розвитку нашої держави у XXI столітті є цілеспрямована діяльність у напрямку передбачення і своєчасної нейтралізації впливу негативних факторів на її економічну безпеку.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)