Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Електронні платіжні системи
Іншою сферою, де поява електронних та телекомунікаційних технологій привела до загострення конкуренції на фінансових
Традиційною функцією комерційних банків є організація національних та міжнародних систем платежів. З появою Інтернету посередницька роль банків у системі платежів потрапила під загрозу з боку нефінансових компаній, які за допомогою спеціально розробленого програмного забезпечення, протоколів та Інтернету пропонують клієнтам нові рішення щодо системи платежів і, таким чином, намагаються усунути банки від клієнтських операцій.
Головною сферою, де розгортається суперництво між банками і новими інтернет-компаніями, є надання різноманітних фінансових послуг, включаючи електронну передачу розрахунків, розрахункове забезпечення угод у режимі on-line, платежі за допомогою “розумних” карток (smart card) тощо. Зважаючи на те, що провідні банки є посередниками, які регулюють значний грошовий потік і повинні постійно підвищувати якість своїх послуг із фінансового менеджменту, вони мають бути здатними вирішувати пі проблеми через запровадження власних систем надання електронних рахунків та послуг через систему on-line у співпраці з технологічними компаніями.
На сучасних фінансових ринках прямі розрахунки з клієнтами через систему on-line і платіжні послуги, основані на “розумних картках” (smart card), стають ключовими напрямами банківської електронної комерції.
Як для традиційних банківських систем платежів, так і для систем, які переважно використовують Інтернет, одними з головних критеріїв ефективності є безпечність та надійність операцій. Стандарти та програмне забезпечення захисту мають забезпечувати надійне шифрування даних, їх передачу, а також ідентифікацію користувача та неперервність зв’язку в мережі Інтернет.
Нині банки та технологічні компанії – їхні ділові партнери – намагаються розробити якомога безпечніші стандарти електронних платежів та фінансових платформ в Інтернеті для корпоративних та індивідуальних клієнтів. Ці платформи різняться залежно від типу клієнтів чи фінансових операцій. Сучасний рівень комунікацій потребує мобілізації великої кількості технічних знань та інвестицій.
Понад 90 % інвестицій банків Сполучених Штатів у створення електронних платіжних систем припадає на створення нового покоління інформаційних та мережевих технологій.
Великі європейські банки також намагаються закріпитися в сегменті електронних фінансових послуг. Вони планують розробити інтегровані системи фінансових послуг, які б охоплювали не лише їхні філії та представництва, а й майже весь набір фінансових послуг. Європейські банки активно створюють між собою та з технологічними групами альянси, які дають змогу інвестувати значні кошти в розвиток інтернет-систем, що в майбутньому перетворить їхні операції на глобальні.
Перспективним напрямом використання банками інформаційних та мережевих технологій фахівці вважають операції з електронними грішми.
Насамперед слід зазначити, що на сьогодні загальноприйнятого визначення поняття “електронні гроші” немає. Згідно з доповіддю “Групи 10” (в 10) “Електронні гроші” 1997 р., “електронні гроші – це засіб, за допомогою якого роздрібні платежі здійснюються через мережу Інтернет”, інші традиційні системи електронних платежів в це поняття не включаються. Водночас аналіз звітів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) свідчить про широке розуміння електронної торгівлі.
Слід наголосити, що запровадження електронних грошей не означає зміни функцій грошей або їхніх агрегатів. Систематичний вплив електронних грошей на емісію грошей може виявлятися через посилення імпульсу кредитного мультиплікатора та збільшення швидкості обігу грошей. Крім того, вони справляють вплив на подальшу зміну структури грошей шляхом скорочення частки традиційних готівкових грошей.
Потенційні клієнти досить часто розгублюються, стикаючись із розмаїттям визначень, пов’язаних з електронними грошима. Поряд із загальноприйнятим визначенням “розумна” картка користуються й такими визначеннями, як електронні картки, торговельні картки, дебетові та нагромаджу вальні картки, а також електронна готівка, цифрова готівка, цифровий гаманець, електронний кредит, електронні позики тощо.
Фактично електронні гроші мають більш інтегровану форму, ніж традиційні інструменти платежів. Це своєрідна “розумна”, тобто багатоцільова, картка, яка втілює переваги кредитної, дебетової картки та картки з функціями готівки (нагромаджувальною цінністю). Замість магнітних стрічок ця картка має чіп – мікропроцесор, який через спеціальне прикладене чи заздалегідь встановлене на жорсткий диск персонального комп’ютера програмне забезпечення не тільки виконує вищезгадані функції, а й додає особисті дані власника картки, що дає змогу нагромаджувати різноманітні пільги та знижки на придбання товарів та послуг тощо. Іншими словами, такі терміни, як електронна готівка, цифрові монети, цифрові гаманці, віддзеркалюють можливість нагромаджувати певну кількість готівки чи певну суму в чіпі. Це зазвичай не дуже велика сума, і вона вилучається з особистого рахунку власника картки. Відповідно функція дебетової картки полягає в дебетувати великих сум безпосередньо з рахунку власника, тоді як функція кредитної картки дає власникові змогу (це безпосередньо пов’язано з його рахунком у банку) користуватися короткостроковим споживчим кредитом від компанії кредитної картки з деякими можливостями перевищення кредиту.
Головною проблемою в процесі впровадження таких інструментів є визначення загальноприйнятого та ефективного стандарту. На сьогодні лідерами розробок у цій галузі виступають так звана Java картка, Multos та Smart картки для Windows. Інші фінансово-технологічні групи також інвестують значні кошти в розбудову сучасних технологій та програмного забезпечення, які створюють надійні системи захисту персональної та приватної інформації, паролів, цифрового визначення автентичності підпису та шифрування, забезпечують належне функціонування технології. Проте, незважаючи на значні досягнення у сфері електронних платіжних систем, їхні серйозні вади, зокрема вразливість до дій хакерів і відносна дорожнеча, призводять до гальмування процесів масового впровадження таких технологій.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)