Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 2.3.9. Що являють собою умови надання інжинірингових послуг?
У міжнародному типовому договорі особлива увага приділяється фінансовим умовам надання інжинірингових послуг: методам розрахунку винагороди консультанта, винагороді субконсультантів, валюті, місцю платежу, оподатковуванню [див. докладніше: 20].
Методи розрахунку винагороди консультанта.
Оплата послуг консультанта містить у собі покриття різних витрат (зарплата технічного персоналу, витрати, пов’язані з адміністративним і канцелярським персоналом, додаткові виплати, устаткування, предмети постачання, конторські приміщення, податки, інші загальні витрати) і відповідний чистий доход консультанта. Витрати, пов’язані з інжинірингом, вказуються в додатку до договору. Сторони можуть на більш пізній стадії внести зміни в положення, що стосуються витрат. Витрати розраховуються на основі одного або сполучення двох чи декількох наступних методів з відповідними змінами в окремих випадках (причому можуть існувати й інші методи): час; вартість робочої сили, помноженої на накладні витрати, плюс прямі витрати; одноразова (паушальна) сума; відсоткова частка від вартості будівництва об’єкта; вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована винагорода; попередній гонорар.
Час.
В основі цього методу лежить час, що витрачає консультант на надання послуг замовнику плюс покриття прямих витрат. Сторони встановлюють тариф, що визначає місячні, тижневі, денні, і погодинні ставки, а також додаткові виплати для всіх категорій персоналу. Крім визначення всіх витрат, сторони передбачають, що час, який витрачається на переміщення при здійсненні договору, оплачується замовником.
Вартість робочої сили, помножена на накладні витрати, плюс прямі витрати.
Цей метод заснований на вартості робочої сили, використовуваної за проектом, помноженої на накладні витрати, плюс понесені прямі витрати. Цей метод часто використовується для оплати послуг консультантів при проведенні обстежень і досліджень і основних послуг, пов’язаних з розробкою проектів, коли обсяг роботи, яку необхідно виконати, і тривалість послуг, що надаються, можуть бути чітко і цілком визначені.
Відсоткова частка від вартості будівництва об’єкту.
Цей метод широко застосовується для визначення розміру винагороди консультантам у тих випадках, коли їх основним завданням є проектування різних споруд і підготовка креслень, технічних вимог та інших договірних документів, необхідних для опису об’єктів, що повинні бути побудовані. Сюди не входять техніко-економічні обгрунтування і суміжні послуги такі, як надання сприяння при пуску об’єкта в експлуатацію чи підготовка кадрів, що оплачуються на основі погодинних ставок чи ставок заробітної плати. Вартість будівництва об’єкта, що береться за основу при визначенні розмірів винагороди консультанта, є для замовника загальною чи оцінною вартістю всіх робіт, виконаних з будь-якої причини, включаючи будь-які виплати генеральному підрядчику у вигляді премій, заохочувальних виплат або виплат у порядку врегулювання спорів до відрахування заздалегідь оцінених збитків або неустойки, якщо вони повинні бути виплачені генеральним підрядчиком замовнику. Сума, на основі якої розраховується відсоткова частка, виплачувана консультанту, повинна застосовуватись в договорі з докладним перерахуванням витрат, які підлягають відшкодуванню.
Вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована винагорода.
Згідно з цим методом консультанту відшкодовуються фактичні витрати, пов’язані з усіма його послугами. Фактичні витрати складаються з трьох елементів, а саме: вартості робочої сили (заробітна плата плюс соціальне страхування), накладних витрат, що часто виражаються у відсотках від вартості робочої сили, і дрібних витрат. До цього додається винагорода консультанта, виражена у відсотках від вартості робочої сили і накладних витрат (наприклад, для покриття непередбачених витрат, для заохочення за швидкість виконання робіт) і у вигляді прибутку. Водночас винагорода консультанта може визначатися у вигляді паушальної суми замість відсоткової частки.
Попередній гонорар.
Цей метод використовується в тому випадку, коли передбачається, що послуги консультанта будуть необхідні час від часу протягом визначеного періоду. Він часто використовується тими замовниками, що хочуть, зокрема, бути впевненими в тім, що вони завжди зможуть скористатися послугами визначеного консультанта. Цей метод вони використовують в зв’язку з консультативними послугами, наданими, наприклад, у випадку спорів, спеціальними послугами, що надаються на основі сумісництва протягом ряду років, чи додатковими послугами, для забезпечення виконання окремого договору на проектування.
Розмір попереднього гонорару визначається видом і цінністю послуг, наданих замовнику. Гонорар виплачується або за весь термін дії договору, або на помісячній основі, або на якій-небудь іншій взаємопогоджуваній основі з поденними чи погодинними надбавками за час, наданий замовнику на його прохання. Попередній гонорар може розглядатися як компенсація, що доповнює винагороду, яка розрахована за допомогою методів, заснованих на часі роботи чи відсотковій частки від вартості будівництва об’єкта.
Сторони повинні вирішити, чи будуть у договорі передбачені фіксовані ціни, що не можуть бути переглянуті, чи ціни, що можуть бути переглянуті. На вартість проекту і винагороду консультанта можуть впливати різні чинники: зміни, модифікації і/чи додавання, внесені в проект; зміни цін на сировину і послуги; зміна заробітної плати тощо. Усі ці чинники впливають на права та обов’язки сторін і можуть призвести до зміни вартості проекту і, отже, розміру винагороди консультанта. Тому багато договорів містять застереження про коректування цін, тобто застереження, що передбачає можливість зміни тарифу на основні послуги.
Якщо застосовується метод оплати, заснований на часі роботи, то замовник вносить на ім’я консультанта аванс, сума якого складає твердо встановлену відсоткову частку передбачуваної суми винагороди останнього.
На величину винагороди закордонного консультанта впливають особливості, рівень розвитку галузі в країні замовника, ступінь авторитету і популярності імені консультанта. Рівень оплати інжинірингових послуг при наданні технічного сприяння закордонним фірмам значно вище ставок оплати на національному ринку. Так, європейські великі консультаційні фірми продають інжинірингові послуги в країни Західної Європи за цінами, що перевищують внутрішні на 40-50%, а в країни, що розвиваються – за цінами, що перевершують внутрішні в два і більш рази.
Винагорода субконсультантів.
Договір між замовником і консультантом містить положення про винагороду субконсультантів. Однак якщо таких спеціальних положень немає, послуги субконсультантів оплачуються консультантом. Крім винагороди субконсультантів, консультант, як правило, одержує компенсацію для покриття витрат, пов’язаних з послугами стосовно координації, контролю відповідальності, витрат, понесених при оплаті рахунків субконсультантів.
Валюта, місце платежу й обмінні курси.
Платежі консультанту здійснюються у валюті, погодженій сторонами, або у декількох валютах.
Оскільки виявляється важливим знати, де повинен здійснюватись платіж (зокрема, через валютні обмеження), сторонам варто вказати в договорі місце платежу, наприклад, назву й адресу банків, де буде виконуватись платіж.
Сторонам варто розглянути питання про обмінні курси в договорі і, якщо виникає необхідність, виразити вартість однієї валюти в іншій валюті з метою виплати консультанту винагороди чи покриття витрат; передбачити вибір використовуваного обмінного курсу чи погодити застосовуваний обмінний курс; їм слід також домовитися щодо особи, що приймає на себе ризик, пов’язаний зі зміною обмінних курсів і коректуванням з урахуванням розходжень обмінних курсів. Сторони часто вирішують, що з метою розрахунку перекладного курсу буде застосовуватися базовий курс. Вони можуть також регулювати наслідки можливої девальвації чи ревальвації валют.
Сторони можуть домовитися про те, що замовник повинен надати консультанту упродовж визначеного періоду часу з моменту вступу договору в силу, банківську гарантію, видану визнаним обома сторонами банком.
Оподатковування, інші збори і мита.
У договорі, розглядаються питання, Що стосуються податків і зборів: які податки і збори повинні бути сплачені, яка сторона повинна їх сплатити; недопущення подвійного оподатковування; звільнення від сплати податків; податки з обороту, наприклад, податки на додаткову вартість і податки на прибуток; податки з доходів корпорацій; податки з особистого доходу й окремі місцеві податки (податок на продаж предметів розкоші, податок на будівництво і т. п.). Прикладами інших зборів, що можуть поширюватися на консультанта з різних причин, є: гербовий збір з договорів, рахунків-фактур і інших документів; дозволи, такі, як дозвіл на здійснення робіт; витрати, пов’язані з понаднормовою роботою, транспортом і соціальним забезпеченням та інші витрати, пов’язані з роботою персоналу за кордоном.
Звільнення від подвійного оподатковування регулюється відповідними договорами, що укладаються між зацікавленими урядами, і в цьому контексті виникає питання про звільнення від податку. Сторонам рекомендується консультуватися з цієї і інших проблем, пов’язаним з податками, з фахівцями в області оподатковування, які проживають у відповідній країні.
У договорах вказується, хто сплачує мита.
У міжнародному договорі на консультативний інжиніринг важливе місце приділяється умовам стосовно:
– інтелектуальної власності і запатентованої інформації. Сторони повинні вирішити, чи може технічна документація повторно використовуватися будь-якою стороною для інших проектів або для розширення здійснюваного проекту у випадку наявності на те письмової згоди обох сторін і після виплати належної компенсації іншій стороні. Оскільки повторне використання може бути також пов’язане з програмами ЕОМ у тих чи інших цілях, то в цьому зв’язку сторонам варто вказати обмеження, що накладаються на використання замовником програми, розробленої консультантом (наприклад, тільки для вивчення, без права повторного використання чи передачі третім сторонам тощо).
– патентів і ліцензій. Якщо надання консультаційних послуг зв’язано з наданням прав на патенти і ліцензії промислової власності, то сторони, насамперед, повинні врегулювати цю проблему в договорі: вони, зокрема, можуть зробити застереження, хто несе витрати, пов’язані з використанням того чи іншого патенту, ліцензії.
* винаходів і удосконалень. Сторони повинні досягти домовленості відносно права однієї з них використовувати розробки, відносно яких іншою стороною подаються заявки на патент. Це право залежить від взаємин замовника і консультанта, а також методу, використовуваного для здійснення проекту. У даному випадку кожна сторона звичайно зберігає за собою право на креслення і розробки. Якщо замовнику необхідно використовувати результати, отримані консультантом у ході виконання ним своїх обов’язків, то він повинен мати право використовувати ці результати безоплатно тільки для безпосереднього забезпечення функціонування об’єкта, при ремонті й обслуговуванні. Це право залежить від застосовуваного закону і повинне бути спеціально застережене в договорі на консультативний інжиніринг.
❖ таємності. У договорі повинно бути передбачено, що як замовнику, так і консультанту заборонено розголошувати конфіденційну інформацію. Остання включає усі факти, що стосуються предмета договору, у тому числі не тільки технічні, але і комерційні аспекти проекту (наприклад, умови договору, ціни), за винятком тих фактів, що є загальновідомими. Як замовник, так і консультант повинні стежити за збереженням таємниці всіма особами, що беруть участь у здійсненні проекту, включаючи своїх службовців. І нарешті, сторони повинні домовитися про те, протягом якого періоду варто зберігати таємницю. Положення, що стосуються таємниці, як правило, виходять за межі терміну дії договору і часто передбачають збереження таємниці на необмежений період.
❖ страхування. Консультант звичайно за свій рахунок забезпечує страхування, що охоплює його власну роботу; страхування від втрати устаткування, використовуваного при виконанні ним своїх обов’язків; страхування персоналу. Звичайно консультант зобов’язаний зберігати страхове покриття з початку виконання договору і упродовж всього терміну його дії.
Часто до особливого завдання консультанта входить надання консультацій замовнику щодо технічних стандартів і норм, які необхідно використовувати у зв’язку з даним проектом. Технічними стандартами можуть бути стандарти країни-замовника, країни-консультанта, країни, у якій здійснюється даний проект чи якої-небудь третьої країни. Ці стандарти звичайно докладно вказуються в документах для торгів. Сторони повинні застережити систему виміру (метричну систему чи яку-небудь іншу систему). Сторони можуть домовитися про те, що в тому випадку, якщо консультант не знайомий зі стандартами і нормами, яких йому доведеться дотримуватись при виконанні своїх договірних зобов’язань, то замовник буде зобов’язаний одержати і передати консультанту дані стандарти і норми, а також охарактеризувати їх
У договорі сторони повинні застережити закон, що регулює даний договір і відповідно до якого цей договір складається. Якщо сторони побажають застосовувати інші правила, наприклад, загальні умови, типові форми чи норми професійної поведінки, то в договорі вони повинні будуть зробити посилання на ці правила і чітко заявити про те, що вони їх приймають. Консультант звичайно дотримується кодексів етики та інших професійних правил асоціації, до якої він належить.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)