Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 1.3.3. Що являють собою митна вартість та країна походження товару?
Нарахування, сплата і стягування мита на товари виробляється на базі їх митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за них у момент перетинання митного кордону країни [56].
Митна вартість включає ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:
А) витрати по доставці товару до аеропорту, порту чи іншого місця ввозу товару на митну територію країни:
❖ вартість транспортування;
❖ витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню товарів;
* страхову суму (страхування до пункту перетинання митного кордону країн).
Б) витрати, понесені покупцем:
❖ комісійні і брокерські винагороди;
❖ вартість контейнерів і (чи) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;
❖ вартість упакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування;
В) ліцензійні й інші платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів, що повинні бути сплачені імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їхнього ввозу (вивозу);
Г) частина прямого чи непрямого доходу продавця від будь-яких наступних перепродажів, чи передачі використання оцінюваних товарів на території даної країни.
Даний метод оцінки митної вартості є основним. У тому випадку, якщо основний метод не може бути використаний, застосовуються послідовно методи на основі ціни на ідентичні товари, на основі ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.
При використанні методу на основі ціни на ідентичні товари приймається до уваги, що під ідентичними розуміються товари однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі по наступним ознакам:
❖ фізичні характеристики;
* якість і репутація на ринку;
* країна походження;
* виробник.
При визначенні митної вартості за даним методом повинні враховуватися витрати, зазначені в основному методі. У випадку, якщо при цьому методі виявляється більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
При використанні методу на основі ціни на подібні товари, враховується, що під подібними розуміються товари, що хоча і не є однаковими у всіх відношеннях, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні подібності товарів враховуються наступні їх ознаки:
❖ якість, наявність товарного знаку і репутація на ринку;
* країна походження;
❖ виробник.
При визначенні митної вартості за даним методом також повинні враховуватися витрати, визначені в основному методі.
Згідно з цими двома методами визначення митної вартості:
❖ товари не вважаються ідентичними оцінюваним чи подібними їм, якщо вони не були зроблені в тій же країні, що й оцінювані товари;
* товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не мається ні ідентичних, ні однорідних товарів, зроблених особою-виробником оцінюваних товарів;
❖ товари не вважаються ідентичними чи подібними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи, їхнє художнє оформлення, креслення й інші аналогічні роботи виконані в країні імпорту. Мито нараховується, сплачується митним органам держави і вноситься в Державний бюджет.
При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується в національну валюту.
При митному обкладанні товарів важливим моментом є визначення країни походження товару.
Під країною походження товару розуміється країна, де товари були цілком зроблені чи піддані достатній переробці чи обробці.
Товарами, цілком зробленими в даній країні, вважаються:
А) корисні копалини, добуті в межах її території чи економічної зони;
Б) рослинна продукція, вирощена на її землі;
В) живі тварини, вирощені в ній;
Г) продукція, отримана в ній від живих тварин;
Д) зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;
Є) продукція морського промислу, добута чи зроблена у Світовому океані судами даної країни, а також судами, орендованими (зафрахтованими) нею;
Ж) вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих й інших операцій, здійснених у даній країні;
З) товари, зроблені в даній країні винятково з продукції, зазначеної в пунктах “а” – “ж”
Не вважаються достатньою переробкою наступні технологічні операції:
❖ по збереженню товарів під час їхнього збереження чи транспортування;
* підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування і переупаковка).
❖ прості складальні операції;
* змішування товарів (компонентів) без надання отриманої продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)