Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 1.1.12. Що являють собою форми міжнародної торгівлі відносно способу та організації взаємовідносин між партнерами?
До форм міжнародної торгівлі в залежності від характеру і способу організації взаємин між експортерами й імпортерами, що швидко розвиваються, відноситься зустрічна торгівля й електронна торгівля [і З, с. 190-205; 80, с. 334-339; 90, с. 268].
Зустрічна торгівля. Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов’язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новою формою організації комерційних операцій, розвиток якої відрізняється швидкими темпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідного співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародному товарообігу її частка складає близько 50%. Зустрічна торгівля характеризується наступними рисами:
❖ є важливим інструментом регулювання міжнародного товарообміну, оскільки укладання міжурядових угод про товарообмінні операції, а також угод про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дозволяє на кілька років уперед визначити види й обсяги товарів взаємного постачання, їх загальну вартість і порядок розрахунків, характер і вартість супутніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних знань;
❖ гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що змінюються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки збуту, на важкодоступні ринки розвинутих країн, обгороджені тарифними і нетарифними бар’єрами; створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжнародного товарообміну;
❖ пов’язування експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, і навпаки.
Видами міжнародної зустрічної торгівлі є:
❖ бартерні операції;
❖ зустрічні закупівлі;
❖ викуп техніки, що була у вживанні;
❖ операції з давальницькою сировиною;
❖ прості компенсаційні операції;
❖ складні компенсаційні угоди.
Бартерна (товарообмінна) угода – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором чи зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, який не оподатковується рухом засобів у готівковій чи безготівковій формах.
Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний без-валютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами.
Бартерний контракт за своєю структурою являє собою нібито би здвоєний контракт купівлі-продажу. Кожна зі сторін є і продавцем і покупцем. Загальна сума бартерного контракту визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги постачань товарів з кожної сторони коригуються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторони була однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона контракту сплачує у своїй країні самостійно без взаєморозрахунків.
Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на ринок з метою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі валютних засобів.
Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов’язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.
В залежності від обсягу зобов’язань розрізняють три варіанти зустрічних закупівель.
Перший варіант. Він припускає, що зобов’язання зустрічної закупівлі містить контракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер сплачує повну вартість товарів згідно з документами, що підтверджують поставку, а експортер приймає на себе зобов’язання купити не пізніше встановленого терміну зустрічні товари на всю суму експортного контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного постачання, їх основні характеристики, ціни і вимагає від експортера представлення в комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного виконання зобов’язань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового забезпечення угоди.
Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких вони обмінюються ролями продавця і покупця.
Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер оплачує одну частину суми коштами, а іншу – зустрічними поставками товару. На суму зустрічних поставок укладається додатковий контракт, що відображає основні зобов’язання імпортера по постачанню зустрічних товарів погодженої номенклатури, пряної якості і рівня цін. У випадку невиконання зустрічних зобов’язань за додатковим контрактом імпортер основного контракту зобов’язаний оплатити експортеру всю суму, що залишилася, грошима.
Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько половини вартості поставленого товару імпортер оплачує грошима, а частий ну, що залишилася – зустрічними поставками товарів. Але в цьому випадку він здійснює зустрічні поставки авансом, тобто до основної поставки. Такі зустрічні закупівлі називаються авансовими чи попередніми. Контракти на основі поставки і на авансові поставки пов’язані між собою таким чином, що закінчення виконання зобов’язань по зустрічному авансовому постачанню товарів є початком виконання зобов’язань по основній поставці.
Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає обов’язки імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних поставок.
Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за додатковим контрактом здійснюються тільки за наявності банківської гарантії належного виконання зобов’язань на всю суму авансових поставок.
Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер – можливість Звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає в залежності від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.
Операції з давальницькою сировиною
Давальницька операція – це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступної переробки, складання в країні торгівельного партнера і зворотне постачання готових виробів у країну першого експорту.
Економічний зміст даних операцій полягає в тому, що власник сировини, не володіючи потужностями для його переробки, надає її переробному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття витрат, пов’язаних з переробкою, а також для забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.
Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що закуповується, при реалізації міжнародного контракту визначається на базі Світових цін. Митний режим, застосовуваний до даних угод, передбачає звільнення сторін угоди від заходів економічного впливу держави, сплати вивізного мита, якщо під час виробничого процесу переробки митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена саме з визначеної в контракті давальницької сировини і відповідно до встановлених і погоджених норм виходу готової продукції з даної сировини.
Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в основному в товарній, а не в грошовій формі.
Прості компенсаційні угоди
За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поставленому, з розстрочкою платежу.
Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичення сучасним устаткуванням і технологією енергоємних галузей промисловості, що потребують реконструкції.
У контракті передбачаються наступні зобов’язання іноземного експортера:
❖ поставити необхідне устаткування;
❖ передати супутні ліцензії на використання винаходів і ноу-хау з виділенням їх вартості в загальній сумі;
❖ здійснити монтажні роботи;
* забезпечити пуск в експлуатацію;
❖ навчити персонал.
У компенсаційній угоді ціни визначаються двома основними способами:
А) використанням світових цін, що діють на дату підписання угоди, . без наступної їх зміни до повної компенсації. Комерційні ризики при зменшенні чи збільшенні цін на компенсуючу продукцію несе відповідно покупець чи продавець устаткування. Однак сторони можуть заздалегідь визначити термін компенсації;
Б) постачанням компенсуючої продукції, що здійснюється щораз за поточними цінами відповідно до кон’юнктури. Недолік цього способу – багаторазове узгодження цін і труднощі з визначенням терміну закінчення компенсації.
Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн. дол. і на термін не більше 3 років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.
Складні компенсаційні угоди
Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн. дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах і найчастіше відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.
Таким чином, складна компенсаційна угода носить тристоронній характер.
Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного устаткування і на постачання компенсуючої продукції третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається договір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.
При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай звертаються до міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих міжнародних торгів, організації тендерних комітетів.
Електронна торгівля
Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі[80, с.334-339].
Термін “Електронна торгівля” охоплює дистриб’юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки використанню Інтернету для комерційних цілей.
Комерційна операція поділяється на три етапи:
* реклама та пошук;
* замовлення та оплата;
❖ постачання.
Кожен з цих етапів може здійснюватись через Інтернет і тому розглядається в контексті електронної торгівлі.
Будь-який продукт, який може бути представлений у цифровому форматі, можливо постачати електронним способом.
До продуктів, які постачаються електронним способом, відносяться:
❖ комп’ютерне програмне забезпечення. Сьогодні – це основний продукт, який продається через Інтернет;
* фінансові та страхові послуги;
* аудіо-відео товари (фільми, ігри та музика);
❖ туристичні послуги (замовлення авіаквитків та місць у готелях);
* інформаційні послуги (послуги телефонного та/або телеграфного зв’язку, доступ до баз даних);
❖ телекомунікаційні послуги;
❖ послуги інформаційних технологій та ін.
Існують шість основних засобів електронної торгівлі: телефон, факс, телебачення, система електронних платежів та грошових переказів, електронний обмін даними та Інтернет.
Найбільш універсальним інструментом порівняно з іншими засобами електронної торгівлі є Інтернет, оскільки за його допомогою більшість етапів комерційних операцій можуть бути здійснені в інтерактивному режимі з однією чи декількома особами, без обмежень у часі чи просторі, та з відносно низькими витратами.
Обсяги електронної торгівлі у 2001 р. оцінювались у 40-60 млрд. дол. і вони щорічно зростають. Суттєва частка загальних обсягів електронної торгівлі припадає на США. Використання електронного засобу реалізації товарів і послуг зростає і в Європі, хоча темпи такого зростання набагато нижчі, ніж у США.
Країни, що розвиваються, далеко відстають від розвинених за технічними можливостями для ведення електронної торгівлі. Це пояснюється недостатнім розвитком телекомунікаційної інфраструктури, високою вартістю користування Інтернетом (середня вартість підключення до мережі Інтернет в Африці складає 75 дол. на місяць, в США – 10 дол., у Великобританії – 15 дол.), недостатністю висококваліфікованих фахівців для роботи у цій сфері.
До переваг електронної торгівлі відносяться:
❖ зменшення бар’єрів на шляху поширення інформації та торгівлі;
❖ забезпечення споживачів і підприємств інформацією про наявність будь-яких у світі товарів та послуг, ціни, умови продажу” що дозволяє їм знайти найвигідніших постачальників;
❖ забезпечення постачальників оперативною інформацією про послуги ринку, що надає можливість вести справи без створення нових відділень та не наймаючи агентів за кордоном;
❖ полегшення зв’язку між учасниками ринку та недопущення затримки із постачанням товарів або послуг за допомогою віртуальних магазинів та контактних вузлів в Інтернеті;
❖ швидкість та гарантованість поставок дають можливість підприємствам знизити обсяги та номенклатуру запасів, що зменшує їх витрати. До недоліків електронної торгівлі, перш за все, слід віднести зменшення доходів країни. Так, такі товари як книги, фільми та музичні записи можуть бути перетворені у цифровий формат, безпосередньо передані споживачеві і уникнути митних зборів. З таких товарів також важко збирати непрямі податки (наприклад, ПДВ, податок з продажу).
Електронна торгівля може створювати проблеми із дотриманням прав інтелектуальної власності. За відсутністю кордонів у світовій мережі електронної торгівлі, на різних територіях можуть існувати схожі торгівельні марки, що може призвести до конфліктів.
Торгівля електронними засобами призводить до виникнення правових питань про походження товарів, тобто, коли товари, що доставлені електронним шляхом, слід вважати “місцевими”, а коли “імпортованими”. Неясно також, як слід діяти у випадку, коли національне законодавство та міжнародні конвенції, що стосуються міжнародних торгівельних операцій, вимагають наявності угод у “письмовій формі”, “оригінальних” документів чи “справжніх” (зроблених рукою) підписів. Таким чином, використання електронної торгівлі вимагає не тільки технологічних рішень, але й наявності відповідного правового середовища.
Щоб допомогти урядам справитися з цими недоліками на міжнародному рівні ЮНСІТРАЛ реалізував ряд заходів, які у 1996 р. дозволили прийняти Модельний закон (Model Law) щодо електронної торгівлі. Цей закон визначає правила і норми щодо підтвердження дійсності та визнання контрактів, укладених за допомогою електронних засобів, встановлює правила, щодо формату та характеристик контрактів, визначає параметри дійсності електронного та оригінального документу, задає вимоги щодо прийнятності електронного підпису для правових та комерційних цілей, а також сприяє використанню комп’ютерного свідоцтва в судах та арбітражних процедурах.
Розвинуті країни активно беруть участь у розробці міжнародної конвенції щодо електронних операцій, яка базується на Модельному законі (США та ОЕСР), правил електронного обміну даними (ЕОД) в рамках контрактів та угод між торгівельними партнерами (EC, міжнародні організації). ЕОД – це система управління, в якій визначено комплекс характеристик даних, що дозволяє здійснювати електронний обмін документами певного формату.
Для розвитку торгівлі за допомогою електронних способів, країнам необхідно інвестувати капітал як у матеріальні, так і у людські ресурси, здійснювати спеціальну освіту та підготовку, а також забезпечити створення відповідних правових рамок.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)