Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 1.4.2. Що являють собою світові ціни на промислові і сировинні товари?
Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий товарний ринок, мають певну специфіку. Ця специфіка обумовлює різноманіття комерційних і торгово-політичних факторів, що впливають на динаміку і рівень світових цін. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій же сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі. При виокремленні з безлічі цін світової ціни використовують, як правило, два критерії:
❖ за цією ціною проходять великі комерційні угоди;
* світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших центрах світової торгівлі, таких як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо[57, с. 40-42; 90, с. 72].
Для окремих товарів як світові ціни виступають експортні чи імпортні ціни основних імпортерів або експортерів.
Таким чином, світові ціни – це ціни реалізації товарів на світовому ринку.
Розрізняють наступні види цін:
❖ ціни за торговельними угодами з платежем у вільно конвертованій, у неконвертованій і в частково конвертованій валюті;
❖ ціни за кліринговими угодами;
❖ ціни трансфертні;
* ціни за програмами в рамках державної допомоги та ін.
При визначенні рівня цін орієнтуються на опубліковані і розрахункові ціни.
Публіковані (друковані ціни) – це ціни, про рівень яких повідомляється в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, зазвичай, відображають рівень світових цін [12, с. 130; 90, с. 72].
До публікованих цін відносять:
❖ довідкові ціни (ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі іноземних країн), які друкуються в економічних газетах, журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прейскурантах. Довідкові ціни бувають номінальними, не пов’язаними з реальними зовнішньоторговельними операціями; можуть відображати минулі операції або являти собою базисні ціни, тобто ціни товару визначеної кількості і якості в заздалегідь встановленому географічному (базисному) пункті;
❖ біржові котирування (ціни товарів, що є об’єктом біржової торгівлі);
❖ ціни аукціонів і торгів;
❖ ціни фактичних угод, що не публікуються регулярно, але їх зіставляють з довідковими для встановлення більш реальної контрактної ціни;
❖ ціни пропозиції великих фірм.
Розрахункові ціни застосовуються до нестандартного устаткування і розраховуються фірмами-експортерами. Відомості про них зустрічаються в друку епізодично, тому їх неможливо використовувати для порівняння при виборі рівня цін.
При проведенні аналізу світових цін їх поділяють на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і на сировину.
На продукцію обробних галузей світовим:: цінами виступають, зазвичай, експортні ціни великих фірм-виробників і її експортерів. Базою експортних цін є ціни на внутрішньому ринку, що розраховуються за методами повних і прямих витрат [68, с. 18].
Відповідно до методу повних витрат, підсумовуються всі витрати (матеріали, робоча сила, непрямі витрати), пов’язані з виробництвом продукції, до них додається величина очікуваного прибутку і визначається доход, очікуваний рід реалізації продукції. Розділивши величину очікуваного доходу на щомісячний випуск продукції, одержуємо фабричну ціну одиниці виробу.
При використанні цього методу норма завантаження виробничих потужностей приймається за 75-85%. До фабричної ціни додається так звана надбавка (знижка) на прибуток. Ця надбавка визначається як відношення реального прибутку до інвестованого капіталу (у відсотках). Дане співвідношення розраховується на перспективу і називається “цільовою” нормою прибутку. її величина не є постійною і може змінюватись в залежності від положення тієї чи іншої компанії на ринку, характеру цінової політики її та держави. Прикладом такої надбавки може слугувати акциз, а знижки – городня на оптового покупця.
Більш повний облік умов ринку на початковій стадії формування ціни забезпечує метод прямих витрат. Він заснований на поділі усіх витрат на накладні (постійні) і прямі (змінні) витрати (див. табл. 1.12).
Таблиця 1.12. Визначення ціпи методом прямих витрат (місячні витрати, дол.)
Витрати | Варіанти | |||
І | II | III | IV | |
Очікуваний обсяг продажів, шт. | 400 | 600 | 800 | 900 |
Передбачувана ціна за одиницю. | 18.0 | 16,0 | 15,0 | 14,0 |
Сума прямих (змінних) витрат | 8,58 | 8,46 | 8.4 | 8.34 |
“Маржі і пальний прибуток” на од. Продукції | 9,42 | 7,54 | 6.6 | 5,66 |
Сумарний “маржинальний прибуток” | 3768 | 4528 | 5280 | 5094 |
Постійні витрати за 100%-м використанням виробничих потужностей | 3000 | 3000 | 3000 | 3000 |
Реалізований прибуток | 768 | 1524 | 2280 | 2094 |
За методом прямих витрат визначається кілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані обсяги продажів. Потім підраховується сума прямих витрат і визначається “маржинальний” (доданий) прибуток на одиницю продукції (різниця між цінами реалізації і змінними витратами), а далі – на весь обсяг прогнозованих продажів за передбачуваною ціною. Потім з отриманого сумарного “маржинального прибутку” віднімаються постійні витрати і визначається розмір доходу від реалізації продукції. З розрахунків видно, що максимальний прибуток буде отримано при продажу 800 виробів за ціною 15 дол. за одиницю. Цей метод дозволяє визначити оптимальне поєднання обсягу виробництва, цін реалізації і витрат, однак він складний для використання, тому що фірми, як правило, не знають величину попиту й обсяги продажів своєї продукції.
Кращим є метод повних витрат. Оскільки на ціноутворення впливає багато факторів, ціни, розраховані із застосуванням, описаних методів, слугують лише основою для подальшого маневрування на ринку з постійно мінливою кон’юнктурою. Компанії уточнюють ці ціни за допомогою розгалуженої системи знижок і надбавок за зміну якості, умов постачання, упаковування, маркірування і т. п. Відтак за прейскурантними цінами відбувається мало операцій. Великі партії товарів реалізуються зі знижкою від прейскурантних цін або за договірними цінами.
При формуванні світових цін на сировинні ресурси основну роль відіграють не величина внутрішніх витрат, а:
❖ співвідношення попиту та пропозиції на ринку сировинних товарів;
❖ поєднання цін пропозиції основних виробників (експортерів) і біржових котирувань або цін аукціонів;
❖ множинність цін основних виробників (експортерів), що визначаються специфікою регіональних ринків, розходженням у використанні валюти при розрахунках, порушенням балансу попиту та пропозиції на сировинні товари;
❖ особлива роль держави чи груп держав – провідних експортерів і/чи імпортерів відповідних товарів у формуванні світових цін. Групи держав (основних виробників і експортерів) можуть створювати міждержавні зовнішньоторговельні асоціації з контролю за рівнем виробництва і даного виду продукції, що впливають на формування і динаміку світових цін (наприклад, Організація країн-експортерів нафти-ОПЕК) [90, с. 74].
Механізм формування світових цін на сировинні товари свідчить про розбіжність світових і внутрішніх цін на однорідні товари. Як правило, внутрішні ціни є вищими від світових, що в більшій мірі характерно для імпортних і в меншій – для експортних цін. Однак за окремими сировинними товарами, наприклад, нафти, спостерігається зворотна картина: світові ціни перевищують внутрішні. Це пов’язано з митними бар’єрами між країнами, діяльністю на світовому ринку найбільш конкурентоздатних фірм, залежністю рівня світових цін від цінових показників на продукцію лідерів ринку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)