Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – 14.5. Гарантії і фінансування купівлі-продажу
У здійсненні торгівлі, особливо, коли продавець і покупець не мали раніше тривалих ділових відносин, виникають значні ризики, пов’язані з нестачею інформації.
Продавець може не знати:
– чи є покупець платоспроможною особою;
-чи можна покладатися на інформацію про платоспроможність покупця від осіб, що з ним працювали;
– чи не виникне перешкод у переміщенні коштів із країни покупця у вигляді норм валютного регулювання (особливо, якщо мова йде про “тверду валюту”);
– якщо дозволено приймати платіж у валюті покупця, наскільки великий ризик зміни валютного курсу;
– якщо немає заборон переказувати кошти з країни покупця, чи можуть виникнути які-небудь тимчасові затримки.
З іншого боку, покупець не знає:
– чи можна покладатися на те, що продавець поставить товар, і здійснити передоплату;
– чи будуть поставлені товари відповідати за якістю і кількістю домовленості сторін;
– чи будуть товари перевозитися достатньо кваліфікованим перевізником і чи будуть вони належним чином застраховані;
– чи можуть товари під час перевезення бути пошкодженими;
– чи надасть продавець покупцю такі документи, які дозволять продавцю вимагати товар у митних органів;
– чи надасть продавець документи, які підтверджують, що товар відповідає вимогам законодавства країни-продавця і країни-покупця (сертифікати відповідності, експортні й імпортні ліцензії т. ін.);
– які можуть виникнути затримки в одержанні товару в країні покупця.
Ці ризики можна значною мірою зменшити, якщо залучити до здійснення угоди третю сторону. Вона, як правило, краще інформована про аспекти торгової угоди, що викликають побоювання у сторін договору купівлі-продажу. Вона може взяти на себе частину ризику й у такий спосіб зменшити “тягар”, що несуть сторони договору купівлі-продажу.
Продаж, за якого використовується акредитив, показує, як ці ризики можуть бути частково “перекладені” на третю особу, котра:
– має більше інформації;
– може належним чином оцінити ризики, що виникають;
– здатна звести ризик угоди до мінімуму.
В угоді з використанням акредитива такими особами можуть бути:
– банк продавця;
– банк покупця;
– принаймні один перевізник.
Гарантії продавцю
Акредитив – документ, за яким банк, що його випустив (банк-емітент), за умови надання продавцем усіх документів, до проданого товару (транспортних накладних, ліцензій, страхового сертифіката тощо), які підтверджують, що товар переданий перевізнику, зобов’язаний виплатити продавцю суму, зазначену в транспортній накладній.
14.6. Зберігання товару на складі
У деяких випадках виникає потреба у зберіганні товару, для якого немає місця в торговому закладі покупця. Є підприємства (товарні склади), що спеціально займаються зберіганням товарів. Іноді товар береться на зберігання й іншими підприємствами. Угоду з передачі товару на схов часто називають договором схову.
Договір схову, як правило, містить такі положення:
– одна сторона (зберігай) приймає від іншої сторони (довірителя) на схов певне майно, як правило, на певний строк;
– довіритель (або інша особа, що діє від його імені) має право в будь-який час вимагати майно, здане на зберігання;
– зберігач зобов’язаний видати майно за першою вимогою довірителя або особи, що діє від його імені (наприклад за дорученням), незалежно від терміну зберігання;
– зберігач зобов’язаний вжити всіх заходів, необхідних для збереження прийнятого майна;
– зберігач зобов’язаний безперешкодно допускати представників довірителя до приміщення, де зберігається майно, з метою перевірки комплектності;
– довіритель зобов’язаний після закінчення терміну дії договору одержати здане на збереження майно самостійно або видати доручення на одержання майна третій особі.
У торгівлі велике значення мають свідоцтва про приймання товарів на зберігання. За такими свідоцтвами (вони ще називаються складськими варантами) товар, що знаходиться на складі, може бути закладено або продано.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)