Правознавство – Олійник А. Ю. – 14.1. Договори купівлі-продажу
14.1. Договори купівлі-продажу
За Договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом цього договору також можуть бути майнові права; право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить тільки його власникові.
Основними обов’язками продавця за договором купівлі-продажу є такі:
1) попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо);
2) передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Одночасно з товаром продавець повинен передати покупцеві Його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або закону;
3) передати покупцеві товар у кількості, асортименті, якості, комплектності, тарі та (або) упаковці відповідно до умов договору купівлі-продажу.
На покупця за договором купівлі-продажу покладаються такі основні обов’язки:
1) прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
2) оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, – за ціною, що визначається відповідно до закону.
Законодавець виділяє кілька видів договорів купівлі-продажу:
1) договір роздрібної купівлі-продажу. За цим договором продавець, який здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його;
2) договір поставки – це договір, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму;
3) договір контрактації сільськогосподарської продукції, коли виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору;
4) договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, за умовами якого одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання;
5) договір міни (бартеру), якщо кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. При цьому кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Також у такому договорі можна встановити умову щодо обміну майна на роботи (послуги).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)