Менеджмент у галузі охорони здоров’я – Баєва О. В. – РОЗДІЛ 8. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
8.1. Підприємництво в галузі охорони здоров’я: сутність, принципи, функції.
8.2. Бізнес-план медичного проекту.
8.3. Характеристика ринків у галузі охорони здоров’я.
8.4. Управління маркетингом на ринку медичних послуг. 8.5. Державне регулювання реклами лікарських засобів, товарів медичного призначення та медичних послуг на території України.
8.1. Підприємництво в галузі охорони здоров’я: сутність, принципи, функції
Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
В Україні підприємницька діяльність здійснюється згідно із Законом України “Про підприємництво”.
Суб’єктами підприємницької діяльності Можуть бути:
O громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
O юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”;
O об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю організацій.
Загальні принципи підприємництва:
O вільний вибір видів діяльності;
O залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
O самостійне формування програми діяльності;
O самостійний вибір постачальників і споживачів;
O встановлення цін відповідно до законодавства;
O вільний найом працівників;
O залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонень або не обмежене законодавством;
– вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
– самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до статей 16, 17, 33 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, медична допомога може надаватись як у медичних закладах так і на засадах індивідуального підприємництва.
Медична практика – це діяльність, пов’язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.
При провадженні господарської діяльності з медичної практики мають враховуватись як загальні принципи підприємництва так і міжнародні засади надання медичної допомоги, які викладені в резолюціях 27-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Мюнхен, 1973) та доповнених резолюцією 35-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Венеція, 1983), згідно з якими при Проведенні підприємницької діяльності з надання медичної допомоги необхідно враховувати такі принципи:
– умови роботи медичних працівників повинні визначатись позиціями товариських організацій;
– дотримання прав пацієнта на вибір лікуючого лікаря та прав лікаря на вибір пацієнта;
– надання невідкладної медичної допомоги без усяких винятків;
– забезпечення конфіденційності взаємовідносин між пацієнтом та лікарем всіма особами, що беруть участь у лікувальному процесі або контролюють його;
– гарантування лікарям моральної, економічної та професійної незалежності;
– забезпечення принципу, за яким сума гонорару лікаря повинна залежати від характеру медичної послуги;
– якість та ефективність надання медичної послуги, об’єм, вартість та кількість послуг повинні оцінювати лікарі, керуючись більш регіональними, а не національними стандартами;
– заборона на обмеження права лікаря на виписування будь-яких препаратів та призначення будь-якого лікування, адекватних з точки зору сучасних стандартів;
– забезпечення умов, за яких лікар може поглиблювати свої знання та підвищувати професійний статус.
При провадженні підприємницької діяльності з надання медичних послуг мають враховуватися такі міжнародні принципи щодо забезпечення прав пацієнта :
– на вільний вибір лікаря;
– на отримання допомоги лікаря незалежного від стороннього впливу в своїх професійних, медичних та етичних рішеннях;
– на отримання адекватної інформації щодо погодження на лікування чи відмови від нього;
– щодо впевненості, що лікар буде відноситися до медичної та особистої інформації, як до конфіденційної;
– померти достойно;
“Декларація про права пацієнта”, 34-а ВМА. – Лісабон, 1981.
O на використання духовної та моральної підтримки, включаючи допомогу особи будь-якої релігійної конфесії або відмови від неї.
Згідно із Законом України “Про підприємництво”, існують певні обмеження в здійсненні підприємницької діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Така діяльність здійснюється відповідно до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.
До функцій підприємництва відносяться:
O новаторська – сприяння процесу продукування нових технічних, організаційних та управлінських ідей, проведення науково-дослідних робіт та розробок, впровадження в медичну практику інноваційних методів діагностики, лікування та профілактики;
O господарська – ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів;
O організаційна – впровадження нових методів і форм організації медичної практики, нових форм матеріальної та моральної мотивації персоналу; ефективне упорядкування відносин (повноваження, відповідальність, делегування) і структур на різних підсистемах лікувально-профілактичного закладу, ефективне контролювання якості медичного обслуговування;
O соціальна – проведення профілактичної, діагностичної та лікувальної роботи, науково-дослідних розробок, з метою поліпшення громадського здоров’я;
O особистіша – самореалізація підприємця, відчуття незалежності в організації проведення медичної практики, отримання задоволення від самої роботи та її результатів.
Основні завдання підприємницької діяльності при запровадженні господарської діяльності з медичної практики:
-вибір виду та масштабів діяльності закладу;
-вибір місця розташування закладу охорони здоров’я;
-вибір методів, технологій та форм діяльності.
-фінансування та інвестування діяльності.
Підприємницька ідея – конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення.
Елементи підприємницької ідеї:
O відмова від попереднього виду занять, як правило практичної діяльності в державному або комунальному закладі охорони здоров’я;
O усвідомлення необхідності працювати на межі своїх фізичних, розумових та організаторських здібностей;
O прагнення стати власником, відмова працювати під керівництвом інших;
O прагнення досягти фінансового благополуччя шляхом приватної медичної практики або створення лікувально-профілактичного закладу недержавної форми власності;
O прагнення через підприємництво досягти своєї мети, домогтися визнання в медичному науковому товаристві;
Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. Основи підприємницької діяльності. – К.: Видавничий центр “Академія”, – 2003. – 280 с.
– чітке усвідомлення шляхів отримання фінансових ресурсів для започаткування власної справи;
– знання технології провадження господарської діяльності з медичної практики;
– вміння вибрати оптимальну організаційну форму управління та організаційно-правову форму підприємницької діяльності;
– знання основних ризиків господарської діяльності з медичної практики та вміння ними управляти;
– вміння організувати облік лікувально-профілактичного закладу;
– знання зовнішніх чинників, які впливають на медичну практику;
– знання чинного законодавства.
В Україні законодавчо передбачено такі Напрями державного регулювання підприємництва:
А. Забезпечення свободи конкуренції між підприємцями, захист споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.
Б. Органи державного управління мають будувати свої відносини з підприємцями, використовуючи:
– податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;
– державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;
– науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;
– договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
З одного боку підприємець сплачує податки на прибуток від провадження свого бізнесу і тим самим поповнює державний бюджет, тобто працює на державу, з іншого – держава здійснює підтримку підприємництва. Міжнародний досвід урядової підтримки бізнесу наголошує на доцільності використання таких форм підтримки:
-інформація та консультування;
-позика або гарантована позика, за якою гарантує платоспроможність позичальника і сплачує позику в разі, коли підприємець не може цього зробити. Про техніку та політику отримання гарантованої позики описано в книзі Лі Яккоки;
-сервіс, який передбачає використання підприємцями державних комунікацій, фахівців, підготовлених у державних вищих навчальних закладах, тощо.
Законом України “Про підприємництво” передбачено такі Види та напрями державної підтримки підприємництва:
– надання земельних ділянок на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством;
– передача підприємцю державного майна (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, устаткування, яке тимчасово не використовується), необхідні для здійснення підприємницької діяльності; сприяння організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;
– здійснення первісного облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;
– стимулювання за допомогою: економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо); модернізації технологій; інноваційної діяльності; освоєння нових видів продукції та послуг;
O надання підприємцям цільових кредитів;
O надання підприємцям інших видів допомоги.
Важливим елементом провадження підприємницької ідеї є знання та вміння вибрати оптимальну організаційно-правову форму підприємницької діяльності.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)