Менеджмент у галузі охорони здоров’я – Баєва О. В. – 3.4. Суспільно-приватна модель охорони здоров’я
Суспільно-приватну модель організації та фінансування охорони здоров’я можна розглядати як систему, що поєднує в собі ринкову та соціальну моделі. Суспільно-приватне фінансування галузі охорони здоров’я реалізується за трьома основними варіантами.
1. Фінансування галузі охорони здоров’я із суспільних фондів та з приватних страхових фондів. Прикладом такого фінансування може бути система охорони здоров’я Нідерландів.
2. Фінансування галузі охорони здоров’я з приватних страхових фондів та із суспільних фондів для надання медичної допомоги специфічним групам населення. Наприклад, у США соціальне фінансування медичної допомоги бідним та особам похилого віку проводиться через системи Медикейт та Медикер.
3. Фінансування медичного обслуговування населення із суспільних та приватних страхових фондів. Наприклад, у Канаді лікування пацієнта здійснюється на рахунок суспільного страхування, а придбання ліків за рецептами амбулаторних клінік та послуги дантистів – на рахунок приватного страхування.
3.5. Медичне страхування як система організаційних та фінансових заходів
Страхова медицина – система товарно-ринкових відносин у галузі охорони здоров’я.
Медичне страхування – система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини.
Мета страхової медицини та медичного страхування – забезпечення громадянам соціальних гарантій та прав на отримання медичної допомоги за рахунок накопичення коштів при виникненні страхового випадку або для фінансування профілактичних заходів.
Завдання медичного страхування:
– посередницька діяльність в організації та фінансуванні медичної допомоги населенню;
– контроль за якістю та обсягом медичної допомоги населенню;
– розрахунок за надання медичної допомоги через страхові фонди. Впровадження страхової медицини в багатьох країнах мало ряд позитивних наслідків:
O гармонійне доповнення державної системи фінансування галузі охорони здоров’я;
O контроль якості та обсягу медичної допомоги застрахованого населення;
O реалізація права пацієнта на вибір лікувального закладу та лікаря;
O впровадження ефективних форм управління галуззю охорони здоров’я та окремими медичними закладами;
O мотивація праці медичних працівників.
За даними ВООЗ, понад 30 країн Організації економічного співробітництва і розвитку використовують різноманітні системи страхової медицини, за якими компенсується майже 74 % витрат на медичну допомогу.
Системи медичного страхування розрізняються за принципами управління, організації, характером фінансування, переліком медичних послуг.
Існують такі моделі медичного страхування:
– обов’язкове медичне страхування для окремих категорій громадян;
– загальне обов’язкове медичне страхування (континентальна модель);
– загальне державне медико-соціальне страхування (пряма модель);
– державна монополія на медичне страхування
Державна (бюджетна) система медичного страхування фінансується за рахунок податкових надходжень до державного бюджету. Впроваджена в Англії, Італії, Данії, Ірландії.
Соціальна система медичного страхування
Особливістю соціальної системи медичного страхування є участь населення у витратах на медичну допомогу. Певні види або обсяг медичної допомоги населення сплачує самостійно незалежно від коштів, внесених на страхування. Другою особливістю соціального страхування є соціальна солідарність: здоровий платить за хворого, молодий – за людину похилого віку, заможній – за бідного. Особи з низькими прибутками та соціально незахищені верстви населення внесків не сплачують. Соціальна система медичного страхування впроваджена у Франції, Бельгії, Австрії, Японії, Німеччині, Нідерландах та інших країнах.