Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – 6.11. Робочий час
“Бережіть час – це матеріал, із якого виткано життя” (К. Річардсон).
Щоразу при заповненні вакансії необхідно, знаючи всі особливості роботи, враховувати, що робота може виконуватися за умови:
– нормальної тривалості робочого часу;
– скороченої тривалості робочого часу;
– ненормованого робочого часу.
При прийнятті працівника на роботу з нормальною тривалістю робочого часу необхідно враховувати деякі особливості такого режиму праці.
Тривалість робочого часу називається нормальною, якщо саме вона є узвичаєною нормою часу, яку працівники зобов’язані пропрацювати протягом тижня на роботах із нормальними умовами праці.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України).
Ця норма тривалості робочого часу встановлюється як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.
При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими власником чи уповноваженим ним органом за погодженням із органом, що представляє інтереси найманих робітників. При цьому має дотримуватися встановлена законодавством максимальна тривалість робочого тижня (40 годин).
При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин (зі скороченням роботи в передвихідний день до 5 годин, щоб сумарна тривалість робочого часу за тиждень не перевищувала 40 годин).
У разі виробничої необхідності, якщо за умовами виробництва не може бути дотримано встановленої щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з органом, що представляє інтереси найманих працівників, застосування підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП України).
Підсумований облік означає, що встановленої законом норми робочого часу має бути дотримано в середньому за визначений обліковий період:
– тиждень;
– місяць;
– квартал;
– рік.
Про застосування підсумованого обліку робочого часу в структурному підрозділі або за окремим видом робіт власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати наказ (розпорядження), в якому визначається розпорядок робочого часу і графік змінності. При цьому переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні, тижні, місяці, компенсується додатковими днями відпочинку або відповідним недоробітком в інші дні, тижні, місяці облікового періоду.
Нормальна кількість робочих годин в обліковому періоді визначається множенням кількості годин робочого дня, встановленого для конкретної категорії працівників, з урахуванням його тривалості напередодні вихідних, святкових і неробочих днів, на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня в тому самому періоді.
Наприклад, у листопаді 2007 року за календарем налічувалося 26 робочих днів, з яких 4 дні були передвихідними. Виходить, нормальний робочий час за листопад буде становити 174 години (26 – 7 – 8).
Одним із методів організації праці, при якому застосовується підсумований облік робочого часу, є вахтовий метод. Він застосовується при значному віддаленні виробничих об’єктів від місця розташування підприємства (фірми) (Типове положення про вахтовий метод організації робіт, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 03.12.81).
На роботах з особливими умовами й характером праці робочий день може бути поділено на частини з такою умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України).
Застосування такого порядку роботи допускається законодавством для деяких категорій працівників зв’язку, транспорту, театрів та ін. Для інших галузей господарювання такий порядок роботи може застосовуватися в тому разі, якщо його передбачено колективним договором.
Крім того, необхідно врахувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого дня працівників (крім тих, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу) скорочується на 1 годину як при 5-денному, так і 6-ден – ному робочому тижні (ст. 53 КЗпП України).
Якщо святковому або неробочому дню передують дні щотижневого відпочинку (в тому числі й за графіком), тривалість роботи (робочої зміни) не скорочується.
При роботі в нічний час установлена тривалість робочої зміни скорочується на 1 годину. Такий порядок не поширюється на працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, та на окремі категорії працівників, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу.
Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тому разі, якщо це диктують умови виробництва, зокрема, на безперервному виробництві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним днем (ст. 54 КЗпП України).
На практиці тривалість роботи в нічний час не скорочується також у тому разі, коли працівник влаштувався на підприємство (в організацію) спеціально для роботи в нічний час.
Нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.
Перед ухваленням рішення про найм працівника необхідно відповісти на такі запитання:
– чи виправдана робота повний робочий день;
– чи буде працівник, зайнятий повний робочий тиждень, більше сприяти підвищенню ефективності виробництва, ніж тимчасовий працівник або працівник, зайнятий неповний робочий тиждень?
Необхідно також врахувати всі витрати на утримання штату працівників, зайнятих повний робочий день, вирішити, чи варто вводити в штат працівника з нормальною тривалістю робочого часу при таких витратах. Якщо це дорого, можливо, слід змінити організацію праці на підприємстві.
Можливо, є інший варіант розв’язання завдань, які передбачається покласти на певного працівника. Ознайомлення з викладеною вище інформацією за умов нормального робочого часу допоможе прийняти правильне рішення про доцільність роботи найманих працівників у такому режимі.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)