Маркетингова цінова політика – Окландер М. А. – 11.1. Монокритеріальні методи формування ціни бренда
11.1. Монокритеріальні методи формування ціни бренда
Бренд – це відома торговельна марка, яка має постійно високу лояльність покупців, за рахунок чого формується додатковий прибуток.
Відмінності бренда від торговельної марки полягають у наступному:
1. Товар-бренд здатний завоювати більшу частку ринку, ніж аналогічний товар під торговельної маркою, що не є брендом.
2. Попит на товар-бренд, росте більш високими темпами, ніж попит на аналогічний товар під торговельної маркою, що не є брендом.
3. Товар-бренд можна позиціонувати в більш високих цінових діапазонах, ніж аналогічний товар під торговельної маркою, що не є брендом.
4. Наявність у продавця брендів полегшує роботу з маркетинговими посередниками, оскільки бренди приносять більше прибутку з метра торговельної площі.
5. Близько 25-50% покупців брендових товарів готові відкласти покупку, ніж купувати товар-замінник.
Капітал бренда – це чиста наведена вартість майбутніх грошових потоків, що генеруються завдяки брендам. Він виникає із упевненості покупців у цінності брендованих товарів. Тому між брендом і покупцем формуються взаємозв’язки, що стимулюють лояльність до бренда. Ці взаємозв’язки називають марочним контрактом.
Формування ціни бренда і її відбиття в регістрах бухгалтерського обліку в складі нематеріальних активів продавця дозволяє:
– додати маркетингу фінансово-економічну орієнтацію і оцінити ефективність маркетингових витрат;
– інтегрувати нематеріальні активи в систему економічних показників і методологію оцінки економічної ефективності.
Існує наступна класифікація методів формування ціни бренда.
1. Залежно від кількості критеріїв ціноутворення:
O монокритериальні методи;
O мультикритеріальні методи.
2. Залежно від підходу до ціноутворення:
O витратні (бухгалтерські) методи;
O дохідні (фінансові) методи;
O порівняльні методи.
3. Залежно від бази порівняння:
O методи абсолютної оцінки без порівняння з іншими брендами.
O методи відносної оцінки на базі порівняння з іншими брендами.
4. Залежно від фактору часу:
O методи поточної оцінки;
O методи прогнозної оцінки.
Монокритеріальні методи базуються на використанні одного показника при формуванні ціни бренда. Застосовуються монобрендовими продавцями (табл. 11.1).
Витратні (бухгалтерські) методи формування ціни бренда поділяються на:
1) метод оцінки вартості бренда за допомогою ринкових транзакцій;
2) метод розрахунків витрат на заміщення вартості існуючого бренда;
3) метод підсумовування всіх витрат;
4) метод залишкової вартості або метод віднімання вартості активів;
5) метод оцінки передбачуваної вартості витрат на просування;
6) метод дисконтування сумарних витрат.
Метод оцінки вартості бренда за допомогою ринкових транзак-цій передбачає, що вартість оцінюється за умовами вже здійснених угод купівлі-продажу брендів, де головним регулятором виступає співвідношення попиту та пропозиції. Грошова вартість бренда визначається вартістю аналогічних покупок.
Таблиця 11.1. Класифікація монокритеріальних методів формування ціни бренда
Критерії оцінки залежно від фактору часу | Витратні (бухгалтерські) методи | Дохідні (фінансові) методи | ||
Методи відносної оцінки | Методи абсолютної оцінки | Методи відносної оцінки | Методи абсолютної оцінки | |
Методи Поточної Оцінки | Метод оцінки вартості бренда за допомогою ринкових трансакцій | Метод підсумовування всіх витрат на реєстрацію й просування бренда | Метод додаткового Доходу | Метод надходжень або метод Доходу по Акціях |
Метод розрахунків витрат на заміщення вартості існуючого бренда | Метод залишкової вартості або метод вирахування вартості активів | |||
Методи прогнозної оцінки | Метод оцінки передбачуваної вартості витрат на просування бренда | Метод оцінки дисконтованої вартості майбутніх доходів | Метод звільнення від роялті | |
Метод дисконтування сумарних витрат | Метод дисконтованого грошового потоку |
Метод розрахунків витрат на заміщення вартості існуючого бренда передбачає, що вартість оцінюється як вартість його заміщення абстрактним еквівалентом – аналогічним товаром, який за характеристиками споживчої вартості відповідає бренду, але не має відомого імені. Необхідно розрахувати, які витрати доведеться понести при створенні аналогічного бренда з таким же рівнем привабливості.
Метод підсумовування всіх витрат передбачає, що вартість оцінюється в результаті підсумовування всіх витрат, пов’язаних зі створенням і просуванням бренда протягом життєвого циклу. Як правило, більша частина таких видатків є видатками на рекламу та інші комунікації бренда. Вартість бренда розраховується за наступною формулою:
Метод залишкової вартості або метод віднімання вартості активів передбачає, що вартість оцінюється за допомогою вирахування з ринкової вартості підприємства-продавця вартості матеріальних активів і вартості нематеріальних активів, що не відносяться до бренда. Вартість бренда розраховується за наступною формулою:
Метод оцінки передбачуваної вартості витрат на просування передбачає, що вартість оцінюється за допомогою підсумовування витрат на просування бренда з урахуванням інфляції. Вартість бренда розраховується за наступною формулою:
Метод дисконтування сумарних витрат передбачає, що вартість оцінюється за допомогою підсумовування інвестицій у бренд з врахуванням дисконтування і величини інвестиційного ризику.
Дохідні (фінансові) методи формування ціни бренда поділяються на:
1) метод додаткового доходу;
2) метод оцінки дисконтованої вартості майбутніх доходів;
3) метод надходжень (доходу по акціях);
4) метод звільнення від роялті;
5) метод дисконтування грошового потоку.
Метод додаткового доходу передбачає, що вартість грунтується на виявленні цінової премії, тобто різниці в ціні між брендовим товаром і аналогічним небрендовим товаром. Вартість бренда розраховується за наступною формулою:
Метод оцінки дисконтованої вартості майбутніх доходів передбачає, що вартість грунтується на розрахунках прогнозованого прибутку, який принесе бренд у перспективі. Вартість бренда розраховується за наступною формулою:
Метод надходжень (доходу по акціях) передбачає, що вартість грунтується на розрахунках частин доходу, які отримані від використання матеріальних і нематеріальних активів. Потім, на основі даних, отриманих методом сумарної дисконтованої доданої вартості і методом роялті, оцінюється та частина доходу від нематеріальних активів, яка припадає на бренд. Цю величину, у свою чергу, множать на показник P / E – ratio, який характеризує відношення ринкової ціни однієї акції до чистого прибутку в розрахунку на одну акцію продавця.
Метод звільнення від роялті застосовується при укладанні угоди по передачі права користування брендом іншому продавцеві з виплатою роялті. Вартість бренда розраховується як сума всіх відрахувань від обсягу продажів помножена на тривалість життєвого циклу бренда. Розмір роялті виражається у відсотках від обсягу продажів. Обсяг продажів і тривалість життєвого циклу бренда прогнозуються.
Метод дисконтування грошового потоку передбачає, що вартість грунтується на розрахунках передбачуваного річного доходу, отриманого за рахунок бренда протягом періоду в 5-10 років. Використовувана ставка дисконтування є середньозваженою вартістю капіталу. Також обчислюється залишкова вартість після закінчення зазначеного періоду часу. Передбачається, що дохід є постійною величиною або збільшується з постійним темпом росту. Вартість бренда грунтується на розрахунках суми наведеної вартості грошового потоку бренда за період прогнозування й наведеної вартості грошового потоку бренда після періоду прогнозування. Вона розраховується за наступною формулою:
(1 votes, average: 5,00 out of 5)