Конфліктологія та теорія переговорів – Яхно Т. П. – 1. Особливості міжнародного політичного конфлікту

1. Особливості міжнародного політичного конфлікту.

2. Політичні конфлікти: основні ознаки.

3. Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки.

1. Особливості міжнародного політичного конфлікту

Міжнародний політичний конфлікт, як і будь-який внутрішній конфлікт, є зіткненням протилежних інтересів, цілей, цінностей, поглядів і пов’язаних з їх реалізацією дій. Але його відмінність від внутрішньодержавного полягає в конкретній природі, змісті, специфіці суб’єктів, особливостях механізму виникнення й розвитку, технології регулювання та вирішення.

Міжнародним конфліктом є конфлікт, який виникає за участі двох чи декількох міжнародних акторів та має міжнародно-політичні наслідки; об’єкт конфлікту при цьому виходить за межі юрисдикції будь-якого з його учасників.

Міжнародному конфлікту властиві наступні особливості:

– учасниками можуть бути як держави, так й інші міжнародні актори, спроможні переслідувати політичні цілі;

– міжнародний конфлікт може розпочатися як внутрішній, але його ескалація здатна виводити об’єкт конфлікту за межі юрисдикції його учасників, внаслідок чого він призводить до міжнародних наслідків;

– розвиток міжнародного конфлікту відбувається в специфічних умовах анархії міжнародної системи, яка зменшує ефективність міжнародно-правових інструментів його вирішення;

– міжнародний конфлікт може набувати різних форм, і часто поняття, які асоціюються з конфліктом, позначають лише один із можливих шляхів його вирішення (наприклад, ультиматум).

Справді, за своєю природою міжнародний конфлікт є зовнішнім для даної країни. Його причина, джерело полягають не у взаємодіях індивідів чи груп, громадян чи інститутів даного суспільства, а в протиріччях, що виникли між інтересами різних, існуючих окремо одне від одного соціально-політичних і національних спільнот людей.

Суб’єктами міжнародного політичного конфлікту є окремі держави, групи держав, об’єднаних у союзи, коаліції, або які представляють їх організації (ООН) чи громадські-політичні організації на зразок Соціалістичного Інтернаціоналу, профспілкових альянсів або навіть ідеологічно-політичних і релігійних рухів. Сфера їх зародження і дії – ті чи інші країни, міжнародні політичні відносини, а не взаємодії суб’єктів у рамках однієї політичної системи (різних її носіїв – верств, партій тощо). Щодо інтересів, цілей, цінностей і поглядів, то в даному випадку фігурують ті, які в узагальненій формі відображають головні життєві потреби і прагнення, ідеали й дух конкретного народу або значної його частини, потреби, задоволення від яких залежить саме існування, безпека або добробут цього народу, його держави як єдиного цілого. Проблеми міжнародних конфліктів стали предметом спеціального вивчення та практичної дії Організації Об’єднаних Націй. Достатньо сказати, що щорічник 1994 року “Міжнародна безпека і роззброєння” в основній своїй частині присвячений аналізу міжнародних конфліктів, їх запобігання та вирішення.

Міжнародний конфлікт як форма політичних відносин є певним розривом в їхньому розвитку. Саме по собі зіткнення інтересів держав на міжнародній арені в умовах усталеної системи міждержавних відносин є наслідком нерівномірності в їх розвитку, а отже, і змін співвідношення сил між ними. Бурхливе соціально-економічне зростання тієї чи іншої держави не вписується у раніше встановлені рольові функції, вимагає виходу за їх межі. Але система відносин, що склалася, не дозволяє вирішити це питання без завдання шкоди інтересам інших держав, що прагнуть до консервації свого місця і ролі на міжнародній арені. У такій ситуації й виникають конфронтаційні інтереси.

Отже, міжнародний конфлікт, поряд з деструктивною функцією створення міжнародної напруженості, несе в собі і щось позитивне, виконуючи роль сигналізатора, що свідчить про зміну співвідношення сил на міжнародній арені, іншими словами, виконує комунікативно-інформаційну функцію. Міжнародний конфлікт ніби доводить до відома світової спільноти необхідність перегляду сформованої системи відносин на двосторонньому, регіональному або глобальному рівнях, не ігноруючи протиріччя, а, навпаки, вирішуючи його на ранніх фазах розвитку конфлікту.

Оскільки в основі міжнародного конфлікту лежать протиріччя в інтересах різних держав чи їх об’єднань, то функціональним його призначенням є вирішення цього протиріччя. Хоча не завжди наслідком є повномасштабна реалізація національно-державних інтересів однієї із сторін конфлікту, у його процесі вдається досягти прийнятного балансу інтересів учасників, хоча й з деякими застереженнями. Справа в тому, що в деяких випадках, особливо у фазі збройної боротьби, йдеться не про баланс, а, скоріше, придушення інтересів однієї із сторін, але в такому випадку міжнародний конфлікт не вирішується, а лише переходить у латентну фазу, що може спричинити його загострення при першій сприятливій можливості.

У міжнародному політичному конфлікті протистоять не приватні інтереси та цілі, а загальнодержавні. У першу чергу інтереси, пов’язані із забезпеченням безпеки і суверенітету (незалежності) держави, захистом її території, економічного, соціокультурного та інформаційного просторів. Звичайно, конфлікти можуть виникати і з приводу приватних інтересів за умови втручання у нього міжнародних суб’єктів. Однак для населення окремої країни, будь-якої його частини такі інтереси є загальними. Таке розуміння дозволяє при вивченні як внутрішніх, так і міжнародних політичних конфліктів зробити певні висновки.

По-перше, міжнародним політичним конфліктом може називатися не тільки конфлікт між державами, а й конфлікт між будь-якими соціальними угрупуваннями, які мають певну владу та є учасниками міжнародних відносин.

По-друге, аналіз та вивчення міжнародного політичного конфлікту повинен полягати у визначенні як його функцій, змісту, розвитку та вирішення, так і значення для внутрішньополітичної й міжнародної політики, оскільки саме політична ситуація може суттєво впливати на розвиток та вирішення конфліктної ситуації.

По-третє, в результаті вивчення міжнародного політичного конфлікту з’являється можливість грунтовного налізу та порівняння результатів отриманих різними науковими школами, які застосовують різну методологію до вивчення такого явища, як міжнародний та внутрішньополітичний конфлікти.

Все це вказує на те, що як у теоретичному, так і в практичному аспектах неможливо розірвати взаємозв’язок внутрішнього та міжнародного політичних конфліктів. Отже, щоб зрозуміти основні причини міжнародних політичних конфліктів та їх основні наслідки, необхідно детальніше проаналізувати конфлікт на внутрішньополітичному рівні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Конфліктологія та теорія переговорів – Яхно Т. П. – 1. Особливості міжнародного політичного конфлікту