Інноваційний менеджмент – Захарченко В. І. – ПЕРЕДМОВА
Тенденції та явища, що сьогодні багато в чому визначають стан української економіки – структурні і галузеві проблеми виробництва, його велику ресурсну залежність, ситуаційність економічного зростання, необхідність диверсифікованості, погрозу спаду у зв’язку з нестабільністю паливно-енергетичного ринку, панування неконкурентоспроможних товарів і послуг, що виробляються в країні, – є насамперед наслідком низького рівня інноваційного розвитку.
Така ситуація склалася на тлі того, що в Україні все ще існують визнані у світі наукові школи, які, незважаючи ні на що, не припиняють процес генерації нових знань, технологій, інноваційного капіталу. Однією з основних невирішених проблем залишається відсутність умов для того, щоб вже наявні науково-технологічні досягнення стали об’єктом економічних відносин. Власне, об’єднання відокремлених ланок “наука” і “виробництво”, спрямоване на технічну і технологічну модернізацію національної економіки, і є головним завданням інноваційної моделі, задекларованої як стратегічна мета економічної політики нашої держави в найближчій перспективі.
Проблема формування відповідних механізмів завжди перебувала у центрі уваги провідних науковців ще від початку розвитку промисловості, і розглядалася такими вченими, як А. Сміт, Р. Солоу, Е. Денісон, Ж. Кондорсе, Н. Кондрат’єв, И. Шумпетер, К. Фрімен, Д. Кларк, Л. Суіте і багато інших. В умовах трансформаційної економіки розв’язанням питання формування ефективних механізмів, спроможних забезпечити стійке економічне зростання на підставі використання досягнень науково-технічного прогресу, займались провідні вітчизняні та зарубіжні вчені: О. І. Амоша, І. В. Алєксєєв, Б. В. Буркинський, М. П. Войнаренко, С. Ю. Глазьєв, І. І. Грузнов, С. Б. Довбня, В. І. Дуб-ницький, С. М. Ілляшенко, С. Д. Іл’єнкова, Д. С. Львов, І. І. Мазур, Ю. М. Осипов, І. П. Продіус, О. В. Руднєва, Р. А. Фатхутдінов, Г. Г. Фетисов, А. І. Яковлев та ін.
Проте аналіз стану і тенденцій розвитку вітчизняної економіки дозволяє зробити висновок, що на даний час в Україні відсутні ефективні механізми для проведення масштабних технологічних змін. З метою формування технологічних систем рівня найбільш економічно розвинених країн потрібен системний підхід до створення організаційно-економічних механізмів, здатних не тільки продукувати нововведення, а й перетворювати їх на інновації.
Це завдання не може бути доведено до потрібного результату без побудови відповідної системи інноваційного менеджменту, і тому потребує пильної уваги до формування сучасного професіоналу з цих питань – інноваційного менеджера.
Сучасні проблеми інноваційного менеджменту за суттю багатопланові та суперечливі. Властивість багатоплановості перш за все пов’язана з необхідністю усвідомити й реалізувати єдині принципи управління на різних рівнях виробництва і реалізації продукції. Світовий досвід доводить, що створення окремих розрізнених інноваційних структур, якими б ефективними в господарському відношенні вони не були, не може бути стратегічною метою інноваційного розвитку економіки держави. Слід створювати в державі інноваційну систему як комплекс законодавчих, організаційних, виробничих, кадрових, комерційних факторів і об’єктів, що визначають здатність суспільства формувати передумови і сприймати нововведення. Тільки за таких умов можна сподіватися, що будуть створені сприятливі обставини для розвитку інноваційних процесів, як послідовність творчих, виробничих і комерційних актів, що в сукупності сприяють появі соціально значимих нововведень. І саме такі нововведення, що мають підвищені споживчі якості й дозволяють вирішувати актуальні соціальні, економічні питання, що в результаті сприятиме зміцненню національної економіки.
Дослідження інноваційних процесів свідчать, що в середньому з трьох тисяч не до кінця доведених, “сирих”, ідей тільки одна приведе до комерційного успіху. Отже, треба добре орієнтуватися в океані ідей і тверджень, щоб хоча б одна з них виявилася, з одного боку, плідною, а з другого – реалізованою. І це – завдання інноваційного менеджера. Врешті-решт інновація – це союз між ідеєю необхідності та ідеєю технічних можливостей.
У даному посібнику автори розглядають сучасний механізм інноваційної діяльності за умов безперервної трансформації суспільства, ринку, умов конкуренції через призму проблем сучасного підприємства.
Посібник відображає досвід авторів у викладанні курсу “Інноваційний менеджмент” у трьох національних університетах м. Одеси.
Автори будуть вдячні читачам за зауваження та побажання з точки зору удосконалення викладення цієї важливої навчальної дисципліни в умовах реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняної економіки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)