Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – 18.2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
Формування фінансової системи США пов’язане з особливостями їх історії, яка, порівняно з окремими європейськими країнами, є доволі нетривалою. Так, саме виникнення США як незалежної держави частково можна вважати результатом конфлікту фіскальних інтересів Великої Британії та її американських колоній. Колоністи вважались британськими підданими та платили лише непрямі податки. У 1764 та 1767 pp. британський парламент підвищив непрямі податки на товари, що вводились у Північноамериканські колонії, а спроби запровадження прямого оподаткування, зокрема гербового збору (збір з ділових паперів, судових документів, шлюбних контрактів), стали поштовхом до масових виступів. Незважаючи на незначне фіскальне значення, заходи метрополії підкреслювали право англійського парламенту обкладати податками колонії. Колонії висунули гасло, яке раніше англійська буржуазія протиставляла абсолютизму монархії: “Жодних податків без представництва”, яке вимагало права в обмін на сплату податків делегувати представників колоній до британського парламенту. Саме під цим гаслом почалась Війна за незалежність 1776-1783 pp. З метою недопущення можливості фіскальної тиранії центру над суб’єктами федерації Конституцією США 1787 р. за федеральним урядом були закріплені лише непрямі податки (мито та акцизи). Лише на початку XX ст. була введена знаменита 16-та поправка до конституції, згідно з якою федеральний уряд одержав право на запровадження податків на доходи.
У середині XIX ст. фінансові питання стали однією з причин Громадянської війни Півночі та Півдня 1861-1865 рр. У США розгорнулась боротьба між прихильниками вільної торгівлі та протекціоністами (за проведення політики фритредерства виступали південні штати, а за протекціонізм – північні). У результаті перемоги північних штатів у Громадянській війні було запроваджено високий протекціоністський тариф проти європейських товарів.
Після Першої світової війни найпомітніший слід в історії США залишив президент Ф. Рузвельт. У 1932 р. для подолання економічної кризи Ф. Рузвельт проголосив політику “нового курсу”, суть якої полягала в тому, що методами фіскальної і бюджетної політики американська держава почала інтенсивно втручатись в економічні процеси з метою їх регулювання. Зокрема держава почала фінансувати допомогу безробітним, житлове будівництво, суспільні роботи, скорочення сільськогосподарського виробництва.
На сьогодні Сполучені Штати Америки – федеративна республіка у складі 60 штатів і федерального округу Колумбія, низки островів. Федеральна влада складається з трьох гілок – законодавчої, виконавчої та судової. Кожен штат як суб’єкт федерації наділений республіканськими повноваженнями, а тому також має власну законодавчу, виконавчу та судову владу. Штати мають широкі повноваження в проведенні соціально-економічної політики. На території штату діють власні закони та конституція штату, які не повинні суперечити Конституції та законам США. Лише в питаннях зовнішніх відносин, у військовій та митній сфері, деяких інших загальнодержавних справ права штатів є обмеженими.
Рішення у сфері державних фінансів у першу чергу приймаються законодавчою та виконавчою владою. Законодавча влада представлена Конгресом, який складається з двох палат: сенату та палати представників. Найзначнішими представниками законодавчої влади в управлінні державними фінансами є Головна контрольна служба (ГКС) та Бюджетна служба Конгресу (БСК). ГКС здійснює зовнішню ревізію урядових агентств; БСК – експертний орган парламенту для аналізу проекту бюджету та законодавства стосовно бюджетної сфери з метою здійснення парламентом більш раціонального бюджетного вибору. БСК засновано у ході бюджетної реформи 1974 р.
Виконавча влада зосереджена у руках президента. Посади прем’єр-міністра в США немає, а роль уряду виконує Адміністрація президента. Серед органів виконавчої влади головними повноваженнями у сфері державних фінансів наділене Адміністративно-бюджетне управління (АБУ), яке відповідає за розроблення бюджету і є складовою Адміністрації президента. При президенті також діє Рада економічних консультантів – дорадчий орган, який допомагає формувати засади економічної політики. Важливу роль відіграє також Міністерство фінансів, повноваження якого головним чином стосуються етапу виконання та контролю у сфері бюджету.
Судова влада представлена федеральними судами, судами штатів та місцевими судами. Федеральна судова система включає також низку спеціальних судів – митний, податковий, військовий.
Штати копіюють федеральну систему влади, мають власну конституцію, парламент. Виконавча влада у штаті представлена губернатором. У графствах, до яких прирівнюються великі міста, обирається рада і мер. В окремих містах діє комісійна система, де населення обирає невелику комісію, яка управляє містом. Застосовується також система найманого управління, яка діє під контролем обраної ради.
Фінансова система США складається з таких елементів:
1) фінанси федерації, які включають федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія (столичний), спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств;
2) фінанси 50 штатів, кожен з яких має власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, що знаходяться у власності штату;
3) місцеві фінанси, до яких входять місцеві бюджети (графств та інших місцевих адміністративних одиниць, серед яких – округи, муніципалітети, міста), фінанси комунального господарства, різноманітні фонди.
Організація фінансової системи в США характеризується високим рівнем автономності – кожен з рівнів державного управління самостійно проводить бюджету та податкову політику. Загалом через державні фінанси перерозподіляється близько третини ВВП.
Всі урядові видатки розподіляються між рівнями фінансової системи приблизно у таких пропорціях: на федеральні фінанси припадає 60 %, на фінанси штатів – 15 і на місцеві фінанси – 25 %. Із загальнодержавного рівня забезпечується національна оборона, деякі програми соціального захисту, видатки на обслуговування державного боргу, на розвиток економіки, на зовнішні зв’язки, фінансування загальнодержавної влади.
Оскільки США є федеративною державою, то існує три бюджетні рівні – федеральний, бюджети штатів та місцеві бюджети (загалом більше 12 тисяч). Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми.
Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується ЗО вересня. Бюджетний процес складається з трьох основних стадій, тісно пов’язаних між собою:
1) вироблення президентського варіанту проекту бюджету;
2) робота Конгресу над бюджетом;
3) виконання бюджету.
Вироблення президентського варіанта проекту бюджету розпочинається весною кожного року, приблизно за 9 місяців до його подання на розгляд Конгресові та щонайменше за 18 місяців до початку фінансового року. Головні напрями бюджетної та фінансової політики визначає Президент. Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. При формуванні проекту враховуються наслідки виконання бюджету у попередні роки включно з тим роком, виконання бюджету в якому ще не завершене, а також відгуки на проект бюджету, розгляд якого триває у Конгресі. Беруться до уваги й економічні прогнози, підготовлені спільно Радою економічних консультантів, Адміністративно-бюджетним управлінням та Міністерством фінансів. Агентства подають на розгляд Адміністративно-бюджетного управління свої вимоги про надання коштів із бюджету. Процес прийняття рішень зазвичай завершується до кінця грудня. Потім настає заключний етап, під час якого відбувається деталізація бюджетних даних і розпочинається підготовка бюджетної документації.
Президент подає свій варіант проекту бюджету на розгляд Конгресові на початку календарного року. При розгляді бюджетних пропозицій президента Конгрес володіє широкими повноваженнями – може бути змінено обсяги фінансування, скорочено цілі програми або додано такі, яких у проекті немає, Конгрес може скасувати податки і ввести нові, відмовитися від використання певних джерел надходжень або запровадити додаткові, запропонувати інші зміни.
За результатами розгляду проекту в комітетах бюджетні комітети обох палат створюють спільну бюджетну резолюцію, у якій зазначаються загальні суми надходжень, витрат, а також обсяги бюджетних повноважень – як загалом для цілого бюджету, так і для окремих його статей. У межах кожної статті бюджетної резолюції розподіляються бюджетні повноваження та витрати між окремими комітетами, котрі мають розглядати державні програми, пов’язані з певною статтею бюджету. Бюджетна резолюція не є законом і не затверджується президентом.
Затвердженню бюджету передує важливий етап бюджетного процесу-санкціонування. На цьому етапі мають бути ухвалені законодавчі акти, якими на певне агентство покладається обов’язок виконувати конкретну державну програму. Часом ці документи містять положення, якими встановлюються граничні суми, що можуть бути надані для виконання тієї чи іншої програми. Одні державні програми потребують щорічного ухвалення законів, що санкціонують їхнє здійснення, інші – одного закону на кілька років, а решта може бути санкціонована без обмеження строку чинності. Наступним є етап ухвалення законів про асигнування. Особливість американського бюджетного процесу полягає в тому, що Конгрес безпосередньо не надає чинності державному бюджету. Шляхом щорічного ухвалення законів про асигнування (зазвичай їх 13) він лише наділяє державні установи правом витрачання коштів.
Після затвердження бюджету Конгресом розпочинається його виконання Міністерством фінансів та міністерствами і відомствами. Розподілом бюджетних коштів відповідно до періодів серед відомств займається АБУ. Кожне агентство повинне мати систему внутрішнього контролю, яка забезпечує належне використання коштів. Контрольні функції на цьому етапі також здійснює Головна контрольна служба – орган контролю Конгресу.
Федеральний (державний) бюджет СІНА як фінансовий документ складається з кількох томів – власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та брошури, що пояснюють процедури бюджетного процесу, обсягом загалом близько 3000 сторінок.
Приблизна структура видатків федерального бюджету така: 15 % спрямовується на оборону, приблизно 2 – на освіту, 20 – на охорону здоров’я, 20 – на обслуговування державного боргу, 20 % – на соціальне забезпечення. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів. Близько 40-60 % доходів регіональних бюджетів штатів та територіальних одиниць формуються за рахунок трансфертів.
Фінансова політика США тісно пов’язана з політичними процесами. У період діяльності адміністрації В. Клінтона, лідера демократів, пріоритетною була соціальна сфера – видатки на охорону здоров’я, освіту, перепідготовку робочої сили, найбільша увага приділялась реформуванню системи пенсійного забезпечення і медичного обслуговування незаможних. Відповідно, частка соціальних статей швидко збільшувалася. Поряд із цим, важливим завданням бюджетної політики у США того періоду було зменшення державного боргу та економія бюджетних витрат. У подоланні державного боргу та боротьбі із бюджетним дефіцитом було досягнуто значних успіхів – лише за 1998-2000 рр. державний борг США зменшився з 3,8 до 3,4 трлн дол. (сягнувши приблизно 1:8 ВВП). До 2011 р. планувалося привести розміри державного боргу до рівня 7% від ВВП.
Бюджет на 2002 р. виконувався уже адміністрацією Дж. Буша. Для республіканців традиційно притаманна підтримка менш значного втручання держави в економіку. Однак, за адміністрації Дж. Буша видатки уряду суттєво збільшилися. Це пов’язано насамперед із військовими діями в Іраку. На думку президента США, найбільш важливими для країни завданнями сьогодення повинні вважатись оборона та боротьба з тероризмом, які з кожним роком набувають все більшого розмаху. Тому при підготовці проекту бюджету на 2007/2008 фінансовий рік адміністрація Дж. Буша запропонувала збільшити видатки на оборону на 10 %, довівши загальний їх обсяг до 481 млрд дол. СІНА.
Передбачається, що загалом видатки бюджету в 2007/2008 р. становитимуть 2,9 трлн дол., а доходи – 2,66 трлн дол. Тобто у проекті бюджету закладається дефіцит приблизно у 239 млрд дол. – дещо менше, ніж у попередньому році. За результатами виконання бюджету у 2006/2007 фінансовому році дефіцит прогнозується в обсязі 244 млрд дол.
Сума зовнішнього боргу СІНА станом на 2005 р. – 8,84 трлн дол. Зовнішній борг США особливо збільшився в останні роки і продовжує зростати швидкими темпами. Загальний розмір державного боргу сягає сьогодні 65 % від ВВП.
При формуванні бюджету на 2007/2008 фінансовий рік заплановано заходи щодо економії бюджетних коштів. Зокрема пропонується скоротити 141 державну програму для економії 12 млрд дол. Новий бюджет передбачає суттєве скорочення статей витрат на науку й освіту, а також у ньому немає деяких програм, що фінансуються з державного бюджету в поточному році. Скорочення державних видатків на освіту є найбільш помітним – у проекті бюджету їх пропонується зменшити на 8 %, аналогічно скороченню підлягають бюджети служби зайнятості населення і соціального забезпечення. Позитивним є незначне зростання державних видатків на охорону здоров’я, які пропонується збільшити з 208,9 млрд до 219 млрд дол.
Особливістю справляння податків у США є те, що один податок може стягуватись до різних бюджетів. Податки поділяються на федеральні, рівня штату і місцеві. Систему федеральних податків складають: податок на доходи фізичних осіб, відрахування до фондів соціального страхування, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податки на подарунки і спадок, мито та ін. За рахунок податку на доходи формується приблизно 43 % доходів федерального бюджет, 39 % доходів дають надходження в рамках системи соціального страхування. Податок – на прибуток забезпечує лише 10 % доходів федерального бюджету США.
Податок на доходи фізичних осіб справляється як на федеральному, так і на рівні штатів. На федеральному рівні застосовується прогресивна шкала за ставкою від 10 до 35 %. Додатково практично кожен штат справляє свій податок – за різними ставками від 0,5 до 9,5 %. Податок на прибуток корпорацій вноситься за певною шкалою: за перші 50 тис. дол. – 15 %, за подальші 25 тис. дол. – 25, і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол., становить 34 %. Цей вид податку має ту особливість, що із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені у бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за зниженими ставками.
Історично склалося, що економіка США початково орієнтувалася на переважання саме приватного сектору. У зв’язку з цим державний сектор економіки в США є традиційно одним із найменших серед розвинутих держав. Державна власність представлена головним чином у таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров’я, енергетика, транспорт, пошта, більшою мірою у сфері послуг і меншою у промисловості.
Незважаючи на це, приватизація мала місце і в США. Особливо активно цей процес відбувався у 1981-1989 рр. за президентства Р. Рейгана. Адміністрація президента запропонувала приватизацію національних парків і природних територій, національної служби прогнозів погоди разом із супутниками, що їй належали, морських родовищ нафти, а також двох залізничних компаній. Не всі ініціативи були доведені до кінця. Наприклад, національні парки внаслідок протестів широкої громадськості й екологів все-таки залишилися в державній федеральній власності. Не завершилися успіхом і експерименти щодо передачі до приватних рук контролю над в’язницями. Навіть з радикальною зміною влади у Білому домі і з приходом до влади представника Демократичної партії В. Клінтона загальна спрямованість політики у цьому напрямі не змінилася.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)