Фінанси підприємств – Ярошевич Н. Б. – 4.5. Аналіз ефективності використання оборотних активів
Ефективність використання оборотних коштів характеризує, передусім, їхня оборотність. Під оборотністю засобів розуміють тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва й обігу. Час, упродовж якого оборотні кошти перебувають в обороті, тобто послідовно переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів.
Оберненість оборотних коштів обчислюють тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних коштів у днях) або кількістю обертів за звітний період (коефіцієнт оберненості). Тривалість одного обороту в днях – відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденної виручки за період, що аналізують.
Ефективність використання оборотних коштів оцінюють за допомогою системи показників, до яких належать:
– тривалість обороту оборотних коштів, днів;
– коефіцієнт обороту оборотних коштів;
– коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
– рентабельність оборотних коштів, %;
– коефіцієнт збереження власних оборотних коштів.
На швидкість обороту оборотних коштів впливає система формування оборотних коштів.
Тривалість обороту оборотних коштів (7^) визначають за формулою:
О~ Т
Т<* = ~^’ (4-9)
Де Ос – середній залишок оборотних коштів на кінець планового періоду, грн; Т” – тривалість планового періоду, днів; ІУ, – обсяг реалізації продукції за собівартістю, грн.
Коефіцієнт обороту оборотних коштів (К^) визначається за формулою:
С
Де Ир – обсяг реалізації продукції за собівартістю, грн; Ос – середній залишок оборотних коштів на кінець планового періоду, грн.
Середній залишок нормованих оборотних коштів (Ос) можна визначити, використовуючи такі формули:
0>°сп^°ск, (4.11)
0 – с2-СІ2. (4 12)
12
_=]/2№^”> (4 13)
12
Де Осм – середньомісячний залишок нормованих оборотних коштів, грн; Ов, Оск – відповідно, залишок оборотних коштів на початок і кінець місяця, грн; Ос1, Ов2, ОеІ2, ОСІЗ – середньомісячні залишки нормованих оборотних коштів на перше число кожного місяця розрахункового періоду, включаючи 1 січня наступного року, грн.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (&;зав) визначають за формулою:
(4-14)
Де Ос – середній залишок оборотних коштів на кінець планового періоду, грн; N – обсяг реалізації продукції у плановому періоді за собівартістю, грн.
Коефіцієнт збереження власних оборотних коштів (Кзб) визначають за формулою:
(4.15)
^сп
Де Оск, Осп – середній залишок оборотних коштів на кінець попереднього та початок наступного періоду, відповідно, грн.
Рентабельність оборотних коштів (А) визначають за формулою:
Д=7Р (4.16)
О
Де Я – прибуток від реалізації продукції, грн; Ос – середній залишок оборотних коштів, грн.
Унаслідок прискорення обороту оборотних коштів має місце їх вивільнення, яке може бути абсолютним або відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів відбувається у тих випадках, коли плановий обсяг виробництва виконується з меншою кількістю оборотних коштів порівняно з плановою потребою в них. Абсолютне вивільнення оборотних коштів (Аабс) можна визначити за формулою:
^(Тм–Тм)~^, (4.17)
Де 7^,,, Тм – тривалість обороту оборотних коштів у базовому та звітному періодах, відповідно, днів; N, – обсяг реалізації продукції у звітному періоді, грн.
Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається у разі, коли за наявності оборотних коштів у межах планової потреби забезпечено перевиконання плану виробництва. Відносне вивільнення оборотних коштів (Д,1іди) можна визначити за формулою:
А*. =(Л,.-*”>/*-.. (4.18) де АГ^, Npl – обсяг реалізації продукції у базовому й плановому періоді, відповідно, грн; Кло – коефіцієнт обороту оборотних коштів у базовому періоді.
Ризик використання оборотних коштів залежить від рівня їхньої ліквідності. Тому на практиці з метою оцінки фінансової незалежності та платоспроможності застосовують такі показники:
– коефіцієнт забезпечення власними коштами;
– коефіцієнт покриття;
– коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт забезпечення власними коштами (К) характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Цей показник визначають за формулою:
Де 2?к – власні кошти (різниця між обсягами власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів), грн; У Ок – фактична вартість наявних у підприємства оборотних засобів, гри.
Якщо К3 <0,1, то підприємство є неплатоспроможним.
Коефіцієнт покриття (Кв) – це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Він характеризує достатність оборотних коштів для погашення боргів підприємства впродовж року. Коефіцієнт покриття визначають за формулою:
У п, а.
*П=Ф-, (4.20)
Де Уп. а. – сума всіх поточних активів, грн; £к. з. – сума короткострокових зобов’язань, грн.
Прийнятним вважається рівень показника в межах 2,0-2,5.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кй) характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Цей коефіцієнт визначають за формулою:
Ка=^Ь-, (4.21)
Де Гк – грошові кошти, грн; К – короткострокові вкладення, грн; У к. з. – сума короткострокових зобов’язань, грн.
Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25-0,35.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)