Еристика – Хоменко І. В. – 4.6. Алгоритм визначення структури аргументації
Структура аргументації може мати різні рівні складності. Це залежить від кількості аргументів, які застосовують для захисту точки зору, а також від відношень, які існують між ними.
Кількість аргументів залежить від розходження в думках пропонента та опонента. Якщо це складне розходження, то звичайно одиничної аргументації буде недостатньо. У таких випадках пропонент застосовує складну аргументацію.
Крім того, якщо в процесі суперечки пропонент висуває не одну точку зору, то обмежитися лише простою аргументацією не вдається.
Якщо розходження в думках змішане, то свої аргументи повинні навести як пропонент, так і опонент. При цьому їхні аргументації можуть бути як простими, так і складними.
Складність аргументації також залежить від того, на які зауваження треба дати відповідь у суперечці. Якщо пропонент передбачає певні зауваження, які йому може висловити опонент, або опонент їх наводить у спорі, то пропоненту треба висунути нові аргументи, створюючи, таким чином, підрядну аргументацію.
Критика опонента може стосуватися також того, що наведених аргументів недостатньо, щоб його переконати. Пропонент у відповідь повинен доповнити вихідну аргументацію новими аргументами, створюючи сурядну аргументацію.
Зауваження опонента можуть привести пропонента до множинної аргументації. Хоча в такій аргументації кожний аргумент достатній, але прийнятність точки зору відносна. Додаткові аргументи можуть підвищити ступінь довіри, і опонент погодиться з аргументацією пропонента. Хоча велика кількість аргументів, як правило, призводить до зворотного ефекту.
Отже, якою буде структура аргументації, залежить від сумнівів, які виражає опонент, і від того, яким чином пропонент реагує на це.
4.6. Алгоритм визначення структури аргументації
Структуру аргументації визначають, будуючи відповідні схеми. Для цього роблять такі кроки.
1. Визначають точку зору та аргументи аргументації.
2. З’ясовують, чи є аргументація простою або складною.
3. Якщо аргументація складна, визначають її вид (або види).
4. Будують схему аргументації. Для цього застосовують таку методику побудови схем.
У схемі підрядної аргументації:
O кожному аргументу надають номер точки зору, до якої його відносять, за ним йде номер самого аргументу. Наприклад, точка зору має номер (1). Аргумент, який її підтримує, має номер (1.1.); наступний аргумент має номер (1.1.1.) і т. д.
O точку зору зв’язує стрілка з першим аргументом; його зв’язують стрілкою з другим аргументом і т. д.
Приклад
У схемі сурядної аргументації Для того щоб показати, що окремі аргументи треба розглядати разом:
O аргументи об’єднують у групу, і всю групу з’єднують з точкою зору однією стрілкою;
O аргументи зв’язують між собою горизонтальною лінією;
O аргументам надають один і той самий номер, за яким ставлять літеру. Наприклад, (1.1 а.); (1.1 б.) і т. д.
O підпорядковані аргументи мають номери (1.1.1 а.) або (1.1.1 б.) і т. д.; аргументи, що йдуть за ними, – (1.1.1.1 а.) або (1.1.1.1 б.) і т. д.
Приклад
У схемі множинної аргументації Для того щоб показати, що всі аргументи підтримують одну й ту саму точку зору:
O кожному аргументу надають номер точки зору, потім йде номер самого аргументу. Наприклад, точка зору має номер (1.). Аргументи можуть мати номери (1.2.) і т. д.
O кожний аргумент зв’язують стрілкою з точкою зору.
Приклад
В аргументації можуть відразу трапитися різні структури: підпорядкованість, сурядність, множинність.
Приклад Розглянемо аргументацію: “Морозиво є корисним, оскільки одна його порція може підняти настрій людини. Справа в тому, що молоко або вершки, які входять до його складу, містять ефективний природний транквілізатор – триптофан. Він заспокоює нервову систему та допомагає впоратися з безсонням. Крім того, морозиво багате на вітаміни А, С, групи В, кальцій, фосфор і залізо”.
1. Точка зору: “Морозиво є корисним”. Аргументи:
O “Його одна порція може підняти настрій людини”.
O “Молоко або вершки, які входять до складу морозива, містять ефективний природний транквілізатор – триптофан”.
O “Триптофан заспокоює нервову систему”.
O “Триптофан допомагає впоратися з безсонням.”.
O “Морозиво багате на вітаміни А, С, групи В, кальцій, фосфор і залізо”.
2. Це складна аргументація.
3. Аргументація містить множинну та підрядну аргументації.
4. Побудуємо схему аргументації.
Словник термінів
Множинна аргументація – це складна аргументація, в якій аргументи не залежать один від одного та є рівносильними при захисті точки зору.
Підрядна аргументація – це складна аргументація, в якій наступний аргумент підтримує попередній.
Проста аргументація – це аргументація, в якій захист точки зору спирається на один аргумент.
Складна аргументація – це аргументація, в якій захист точки зору спирається на декілька аргументів.
Структура аргументації – це спосіб зв’язку аргументів, який застосовують для захисту точки зору в складній аргументації.
Сурядна аргументація – це складна аргументація, в якій аргументи взаємозалежні й тільки разом ефективно захищають точку зору.
Література
Важнейшие концепции теории аргументации. – СПб, 2006. Еемерен Ф. X. ван, Гроотендорст Р., Хенкенмас Ф. С. Аргументация: анализ, проверка, представление. Учебное пособие. – СПб, 2002.
Еемерен ФХ. ван, Гроотендорст Р. Речевые акты в аргу-ментативных дискуссиях. – СПб, 1994.
Copi I. M., Cohen C. Introduction to Logic. – New Jork: Macmillan, 1990.
Freeman J. B. Dialectical Situations and Macrostructure of Arguments: A Theory of Argument Structure. – Berlin, New Jork: Foris, 1991.
Groarke L., Tindale C., Fisher L. Good Reasoning Matters! Constructive Approach to Critical Thinking. – Toronto; New Jork; Oxford: University Press, 1997.
Johnson R. H., Blair J. A. Logical Self-Defence. – United States Edition. New Jork: McGraw Hill Ryerson, 1993. Pinto R. C, Blair J. A. Reasoning: A Practical Guide. – Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1993. Snoeck Henkemans A. F. Analysing Complex Argumentation: The Reconstruction of Multiple and Coordinatively Argumentation in a Critical Discussion. – Amsterdam: Sic Sat, 1992. Thomas S. N. Practical Reasoning in Natural Language. – Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1986. Walton D. N. Argument Structure: A Pragmatic Theory. – Toronto: University of Toronto Press, 1996.